Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Тетяна ТАЇРОВА-ЯКОВЛЄВА: Гетьман Мазепа — непересічна особистість, яка викликатиме інтерес ще не одне століття

17 жовтня, 2008 - 00:00
«А ОСЬ ІЩЕ ОДНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРО МАЗЕПУ», — СПІЛКУЮТЬСЯ ДВА ІСТОРИКА З УКРАЇНИ ТА РОСІЇ, ДОКТОР ІСТОРИЧНИХ НАУК НАТАЛІЯ ЯКОВЕНКО (праворуч) та ТЕТЯНА ТАЇРОВА-ЯКОВЛЄВА (ліворуч) / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

Серед учасників Міжнародної наукової конференції «Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять» варто особливо виділити історика з Санкт-Петербурга Тетяну ТАЇРОВУ-ЯКОВЛЄВУ. Вона — керівник Центру з вивчення історії України при кафедрі історії слов’янських і балканських країн Санкт-Петербурзького державного університету, доктор історичних наук, професор. У популярній російській серії «Жизнь замечательных людей» вийшла її книжка «Мазепа». Наступного року буде опубліковано її велику наукову працю про різні аспекти взаємовідносин Мазепи з російською владою. Цю роботу побудовано на нових архівних матеріалах, чимала частина з яких, за словами Тетяни Геннадіївни, стане великою несподіванкою навіть для багатьох фахівців-мазепознавців. До речі, в лютому Президентом України було нагороджено історика орденом княгині Ольги ІІІ ступеня — за вивчення російсько-українських відносин.

«День» зустрівся з пані Таїровою-Яковлєвою і попросив відповісти на декілька запитань.

— Скажіть, а чому в російській історіографії досі такий живучий стереотип Мазепи-зрадника?

— Мені здається, що головна причина полягає в тому, що, фактично, в Росії ніхто спеціально не займався Мазепою. У даний момент є серйозні зміни — навіть такі фахівці старшого покоління як, наприклад, Володимир Артомонов уже по-іншому оцінюють українського гетьмана. Говорять не про його зраду, а про перехід до шведів. Тобто з’являються нові, більш коректні, більш стримані оцінки. І це дуже велике досягнення.

— А як ви, російський історик, зацікавилися українським гетьманом Мазепою?

— 2003 року провідне російське наукове видання Інституту загальної історії попросило мене написати статтю про Мазепу, де б було виражено новий нетрадиційний російський погляд на його особистість. А після написання цього матеріалу надійшла пропозиція від видавництва «Молода гвардія» зробити про гетьмана книгу з серії ЖЗЛ.

— А яким вам здається Мазепа? І які почуття викликає його особистість?

— Він — людина дуже цікава, різностороння, якій були притаманні якісь поривчасті вчинки, і при цьому Іван Степанович був досить зваженим і дипломатичним. Загалом, Мазепа — непересічна особистість, яка, на мою думку, викликатиме інтерес ще не одне століття. У мене, наприклад, вона викликає глибокий професійний інтерес.

— Відомо, що ви знайшли думу Мазепи. Що це за твір?

— Я її знайшла серед матеріалів так званого Батуринського архіву в Петербурзі. Ця дума збереглася лише в перекладі російською мовою з польської, якою її було написано в оригіналі. У ній Іван Степанович розмірковує, очевидно, про свій роман із Мотрею Кочубей, про свої плотські почуття, особисті переживання...

— Чи була, на вашу думку, можлива перемога Карла ХII та Івана Мазепи під Полтавою? Якщо так, то за яких умов?

— Історія не терпить умовного способу. Я гадаю, що перемога під Полтавою була неможлива і Мазепа це зрозумів при першій же зустрічі з Карлом ХІІ. І взагалі, його вчинок — перехід до шведів — це скоріше був такий виклик долі та, в якійсь мірі, жест відчаю. Він, будучи дуже розумною людиною і блискучим політиком, розумів малу ймовірність успіху шведського короля, але й політика Російської імперії на той момент його вже не влаштовувала.

— 1705 року Петро І важко хворів. Навіть чекали на його смерть. Чи могла російська, українська та шведська історії скластися інакше, якщо б він не одужав?

— Справді, ті зміни, які вже сталися до того моменту в Російській імперії (і в них, як не парадоксально і не трагічно, саме велику роль відіграв сам Мазепа) навряд чи могли піти у зворотному напрямку. І коли 1725 року помер Петро I, були спроби змінити його курс, проте хід історії показав, що зміни вже непереборні. Окрім того, вже до 1725 року Петро І виховав цілу плеяду своїх однодумців, які загалом і втілювали в життя його ідеї зі створення Російської імперії.

— Що, на ваш погляд, повинні зробити Українська держава і громадськість, щоб українці краще знали про гетьмана Мазепу і цей історичний період?

— Опублікуйте мою книгу українською мовою. (Сміється.) А якщо серйозно, потрібно продовжувати серйозні наукові дослідження гетьманства Мазепи і він відкриється ще в багатьох нових гранях. Це дозволить зробити його фігурою більш привабливою і цікавою для широкої громадськості.

Надія ТИСЯЧНА, Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments