Час великодушний і справедливий - він очищає пам'ять, знімає наклепи та образи з засуджених, воскрешає забутих, судить неправедних.
Сергій Параджанов, кінорежисер, сценарист, художник

У тилу в «союзників»

Олексій Ємельяненко — про німецьке бачення конфлікту на Донбасі та можливості української діаспори
31 жовтня, 2014 - 10:53
У тилу в «союзників»
ОЛЕКСІЙ ЄМЕЛЬЯНЕНКО

Упродовж драматичних подій останнього року українська діаспора стала чи не найбільш важливим союзником нашої країни на міжнародній арені. Постійні гучні акції, демонстрації, звернення не давали міжнародній спільноті сховатися від відповідальності та забути про російську агресію проти України. Чимало допомоги у вигляді коштів та різноманітних речей отримали від наших співвітчизників за кордоном майданівці, а згодом військові — учасники АТО. Нещодавно до редакції «Дня» звернувся голова Української громади у Франкфурті-на-Майні, заступник голови Центральної Спілки українців в Німеччині Олексій Ємельяненко. Пан Олексій вирішив купити 50 примірників англійського перекладу книжки «День і вічність Джеймса Мейса», щоб розповсюдити його серед німецьких друзів і колег. Скориставшися нагодою, «День» поцікавився в Олексія Ємельяненка, чим живуть сьогодні українці Німеччини.

Пане Олексію, знаю, що ви займаєтеся волонтерськими проектами для українських військових і біженців. Чого вже вдалося досягти?

— Волонтерською діяльністю ми займаємося ще з часів Майдану — Центральна спілка українців в Німеччині та Українська громада у Франкфурті-на-Майні активно допомагали тоді протестувальникам. Ми проводили мітинги, демонстрації в центрі міста, під час яких збирали гроші. Наші ж родичі та знайомі приїздили й відвозили все на Майдан. Ми й досі цим займаємося. Нещодавно з благословення голови Управління зовнішніх церковних зв’язків Київського патріархату — владики Іларіона — нас відвідали два священика з Рівного. Великий рейсовий автобус, на якому вони приїхали, ми повністю заповнили допомогою для солдатів АТО, госпіталів тощо. Серед іншого там були: теплий одяг, ноші, кисневі апарати, інвалідні візки, перев’язочні матеріали, спорядження тощо. До наших акцій долучаються не лише українські емігранти, а й німці, передусім члени змішаних сімей, але не тільки. Німці часто надсилають допомогу поштою, переказують гроші. Заступником голови Української громади у Франкфурті-на-Майні є заслужений артист України оперний співак Григорій Кульба. Нещодавно разом із ним ми організували благодійний концерт.

— Чому ви вирішили придбати книжки з «Бібліотеки «Дня»?

— У Німеччині існує гострий дефіцит українських книжок. Коли хтось із наших їде в Україну, то зазвичай бере з собою цілий список замовлень на літературу. Особливо популярними є книжки на патріотичну тематику. Купити тут українську книжку майже неможливо — книгарні для вихідців із колишнього СРСР розраховані здебільшого на російськомовного читача. Україномовна інфраструктура в Німеччині створюється лише зараз. Не дивно, що «Бібліотека газети «День» — це для нас ковток свіжого повітря. Дуже сподіваюся, що з часом ваше видання організує випуск спеціального тижневика для європейської діаспори. Сьогодні в Німеччині в кожній ятці з пресою на місцевому вокзалі можна знайти величезний асортимент російськомовних видань — від кросвордів до глянцевих журналів. У будь-якому більш-менш великому кіоску є хорватські, сербські, польські видання. Україномовної газети — жодної! Німці ж про Україну, її історію знають досі дуже небагато. На відміну від Росії, яка активно нав’язує всім власне бачення історії, наша країна всі ці роки промоцією своєї культури взагалі не займалась. Україну тут досі вважають «молодою країною» без історії... Про що можна говорити, якщо на цьогорічному Франкфуртському книжковому ярмарку загальнонаціонального стенда України взагалі не було! Як бачите, роботи непочатий край. Сподіваюся, книжки з «Бібліотеки «Дня» стануть для нас хорошими помічниками.

Наскільки адекватно, на ваш погляд, німецькі ЗМІ та суспільство сприймають сьогодні події в Україні?

— На жаль, німці отримують дещо однобоку інформацію. Свою справу робить шквал неправдивих повідомлень від російських ЗМІ та агентів Росії, яких тут немало. Коли вони зухвало брешуть, а наші говорять все так, як є, німці часто роблять висновок, що правда десь посередині. Виходить, нам треба теж брехати, але в інший бік — лише тоді в Європі побачать дійсний стан справ  На жаль, інформаційну війну ми здебільшого програємо. Дещо покращилась ситуація, коли було обрано нового Президента — Німеччина почала отримувати більше інформації з України. Але загальне бачення подій в нашій країні тут все ще далеке від істини. Наприклад, в Німеччині досі часто говорять про громадянську війну, але до чого тут це, якщо всі вже визнали, що Україна зіткнулася з зовнішньою агресією  По-друге, в німецьких ЗМІ активно вживають поняття «ополченці», хоча насправді на Донбасі воюють терористи й найманці, які отримують гроші за дестабілізацію ситуації в Україні. Крім того, тут активно розгортається кампанія з компрометації українських націоналістів. Особливо відзначилася в цьому газета Suddeutsche Zeitung. Зрозуміло, що в усіх спробах представити Україну як фашистську державу прямо чи опосередковано проглядається рука Москви. Німці, звісно, в це не вірять, але часто задумуються над тим, що, можливо, й справді немає диму без вогню, — в результаті дехто з місцевих й собі починає поширювати брехню про українських націоналістів.

Відомо, що, наприклад, Росія або Ізраїль дуже активно використовують діаспору для відстоювання своїх інтересів за кордоном. Якою ви бачите стратегічну місію української діаспори?

— Стратегія української діаспори обмежена доволі вузьким переліком важелів впливу та інструментів, які в нас є, — хотілося б робити значно більше. Ми, наприклад, поки що не в змозі випускати власну впливову газету або телепрограму на телебаченні. Досі найбільшим досягненням у цьому напрямі можна було вважати хіба що невеличке місцеве видання, яке читають самі лише представники української громади. Водночас ми активно працюємо з соціальними мережами, зокрема спростовуємо російську брехню, беремо участь в обговореннях на популярних ресурсах тощо. За моєю інформацією, аналогічно діють українські діаспори в Іспанії, Португалії, Італії, Австрії, Польщі та інших країнах. Ми намагаємося сприяти тому, щоб наші заходи (наприклад, святкування Дня Незалежності або Івана Купала) активно висвітлювались у місцевих ЗМІ. Так, про візит владики Іларіона написали аж три німецькі газети. Майже всі демонстрації, які ми проводимо в центрі Франкфурта (на сьогодні відбулося вже понад двадцять), висвітлюються в німецькій пресі. Хоча слід визнати, що останнім часом інтерес до них вщухає... Напередодні кожного заходу ми завжди розсилаємо прес-релізи — щоб ЗМІ використали саме нашу інформацію, а не поширювали точку зору, наприклад, німецьких росіян.

Роман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments