«У жодному разі — не маю наміру брати російський паспорт»
Студентка Севастопольського міського гуманітарного університету Марія Кулій — про своє рішення повернутися на «материк»
— Те, що сталося із Кримом, для мене й досі залишається страшним сном, — розповідає кореспонденту «Дня» Марія. — Я народилася у Тернополі, до Севастополя приїхала п’ять років тому на навчання. За цей час у мене не виникало жодних проблем: ніхто не утискав мої права, не заважав спілкуватися рідною мовою. За час перебування у Севастополі я вивчила англійську і російську. Останньою до приїзду сюди досконало я не володіла, тож перебування у Криму використала для свого власного розвитку і переконана, що знайомство із цим чарівним краєм однозначно пішло мені на користь.
Я пишаюся тим, що я — українка і в жодному разі не маю наміру брати російський паспорт і ставати громадянкою Російської Федерації. Розумію, що багато людей, які є корінними мешканцями Криму і Севастополя зокрема, не поділяють моєї думки. Проте є й ті, хто має таку ж точку зору, і не треба думати, що це здебільшого люди, які, як і я, приїхали з різних куточків України. В Криму є досить багато українців, які люблять свою країну, не сумніваються в тому, що Батьківщина у кожної людини одна. Чимало і росіян, які адекватно оцінюють все, що відбувається.
Для себе я прийняла рішення виїхати з Криму, адже не хочу жити в іншій державі. Я народилася і виросла в Україні, хочу і надалі жити тут. Зрозуміло, що нині не все гаразд, що країна перебуває в глибокій кризі, проте це наша країна, і ми маємо зробити все для того, щоб її витягти з цієї ситуації. Це моє тверде переконання, через це я вирішила перевестися з севастопольського вищого навчального закладу до київського. Вчитися мені залишилося близько трьох місяців, адже зараз я — на п’ятому курсі. Незважаючи на те, що зазвичай, серед навчального року нікого не переводять, для студентів Криму зробили виняток. Щоправда, остаточної відповіді мені ще не дали, це питання має вирішуватись протягом двох тижнів, проте, якщо відмовлять в одному навчальному закладі, знайдемо інший.
Маємо розуміти, що сьогодні всі ми є фундаторами свого гідного життя і європейського майбутнього, тому не маємо права на помилки. Кожен із нас мусить зробити реальні кроки.
