«Університет – спадкоємець освітньої традиції Волині»

На посаду ректора Анатолія Васильовича було обрано у листопаді минулого року, він змінив на цій посаді професора Ігоря Коцана. Анатолій Цьось — волинянин, родом із села Любохини Старовижівського району, і цілком, якщо можна так сказати, «університетська людина». Починаючи з 2005 року, працював на посадах професора, завідувача кафедри, проректора з наукової роботи, першого проректора, проректора з адміністрування і розвитку Волинського (пізніше — Східноєвропейського національного університету імені Лесі України). Має науковий ступінь доктора наук з фізичного виховання і спорту. Заслужений діяч науки і техніки України. Одна з важливих його передвиборних обіцянок — повернути університету назву Волинський, що вже відбулося, тому 80-річчяу університет зустрічав з новою-старою назвою.

«УНІВЕРСИТЕТ МАЄ БУТИ МАКСИМАЛЬНО ВІДКРИТИМ!»

Анатолій Цьось напрочуд публічна людина. То він на відкритті виставки, то на презентації, то на зустрічі, то в студентському гуртожитку, то у лабораторії, то на факультеті. І на питання: «Чому прагне бути скрізь і всюди?» — відповів так:

— Якщо ми хочемо, щоб університет був сильний, розвинутий, сучасний, то він має бути присутній скрізь у регіоні, його повинні знати, і знати добре. А оскільки я його очолюю, то і представляю на різноманітних заходах. Що означає — бути скрізь? Ми повинні брати участь у виставках, презентаціях, публічних лекціях, різноманітних заходах у містах області, і насправді робити університет центром освіти, науки, культури, економіки та спорту у регіоні. Ми повинні робити університет максимально відкритим. Саме така концепція роботи нашого закладу. Але я буваю не лише на публічних заходах у місті, а й справді люблю приходити у виробничі підрозділи, на факультети.

Найперше заради того, аби знати, чим живе університет, і щоб поява ректора не сприймалася як стихійне лихо, щоб його не боялися, бо ми, образно кажучи, всі на одному човні, і мусимо співпрацювати. Ось вчора я заходив на філологічний факультет, там є гарна зона, де якраз викладач займався зі студентами. Я присів біля них. Ми обговорили питання карантинних обмежень у зв’язку з коронавірусом, як нам з цим жити, як максимально захищатися. Потім поговорили про перспективи університету, я люблю такі розмови, бо студенти мають цікаві пропозиції, і ми всі хочемо, аби наш університет був ефективним. Далі я спокійно пішов до декана. Так само відвідав і хімічний факультет. Відкриті двері в аудиторії, студенти виконують досліди. Поспілкувалися, обмінялися думками. Тобто я з перших уст знаю, чим живуть студенти, що їх турбує, що їм потрібно, а вони у свою чергу не бояться ректора... Я доступний для всіх. Таке спілкування дає тільки позитивні результати. Бо всі, повірте мені, всі у нашому університеті хочуть, аби він був сучасним, і, головне, щоб забезпечував якісну освіту.

«НАЙКРАЩЕ ВИКОНУЄТЬСЯ ОСВІТНЯ ФУНКЦІЯ УНІВЕРСИТЕТУ»

— 80-річчя такого навчального закладу, як Волинський національний університет імені Лесі Українки, вагома подія для Волині. Адже університети завжди були рушіями прогресу в регіоні. Ваша оцінка того, чим був, чим є теперішній університет для Волині? Чи повністю у цьому плані він виконує покладені на нього функції?

— У першу чергу ювілей є святом, і це об’єктивно, бо він відіграв і відіграє ту основну функцію, яку і мав протягом цих 80 років — це підготовка кадрів. І в першу чергу — підготовка педагогічних кадрів. Бо коли у 1940 році в Луцьку створювався вищий навчальний заклад, то він і створювався саме для цього. Треба подякувати працівникам тодішнього Полтавського педагогічного інституту, які багато доклалися до створення на Волині такого закладу. Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки протягом багатьох років був кращим не лише серед закладів вищої освіти України, а й тодішньої держави. Донині ректор Нестор Бурчак вважається найуспішнішим, який найбільше зробив для розбудови вишу. Тепер у нас немає проблеми з педагогічними кадрами саме завдяки наявності свого вищого навчального закладу, який і був попередником сучасного Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Але коли утворився вже університет, спочатку державний при ректорах, професорах Анатолієві Свідзинському та Іванові Олексеюку, потім національний — при Ігорю Коцану, то він закономірно почав виконувати й інші функції у регіоні. Університет вже стає центром життя регіону. Чи є наш університет таким центром? Ні, не є. Він повністю виконує лише свою освітню функцію, а інші ще ні. Проблема, у першу чергу, у свідомості усіх нас. Університети завжди були певною мірою ізольовані, а зараз час і суспільство вимагають політики відкритого університету. Тому я постійно наголошую, що ми маємо брати участь у роботі абсолютно всіх установ, які є в регіоні, маємо бути представлені у радах всіх рівнів. Університет має бути членом різних фондів, і лише тоді він буде центром регіону, про який ми всі мріємо. Якщо вдасться переламати свідомість людей, всім нам зрозуміти, що університет має й інші функції, не лише освітню, тоді станемо більш успішними.

«МИ КОНКУРЕНТНОЗДАТНІ!»

— Вищих навчальних закладів в Україні загалом вистачає, триває мова про їхнє скорочення. Які, на вашу думку, конкурентні переваги саме ВНУ імені Лесі Українки?

— Коли мене було обрано на посаду ректора, я відвідував факультети, колективи, і скрізь задавав одне питання: назвіть три ознаки, які засвідчать, що ви — найкращі. І, знаєте, далеко не завжди міг отримати чітку відповідь, а в чому ж ми найкращі?.. А ці переваги — є. До 80-річчя університету ми підготували друковане видання про нашу історію, наших попередників, наші здобутки, і в ньому чітко прописані саме наші конкурентні переваги.

Перша наша перевага — це кадровий склад. Наш потенціал — 730 працівників університету, з них 109 — доктори наук, професори, понад 500 — кандидати наук і доценти. За кадровим потенціалом ми найкращі в регіоні. Наші працівники можуть брати участь у розробці будь-яких регіональних програм, програм розвитку міста, ми в усіх напрямках маємо достойних фахівців.

Друга конкурентна перевага — наше матеріальне забезпечення. Університет має велику кількість навчальних корпусів і гуртожитків. Маємо де проводити заняття, маємо лабораторії, маємо шість гуртожитків, що є позитивним і перспективним у виборі абітурієнта саме університету Лесі Українки.

Третя перевага — це академічна мобільність, тут ми, напевно, найкращі в Україні. У нас є різні форми мобільності: стажування, участь у різних заходах за кордоном, і, дуже важливо, є така програма як подвійний диплом, коли студент одночасно навчається у нашому університеті та в університеті за кордоном. Я в цьому році вже підписав 120 документів на реалізацію такого подвійного диплома. Наші студенти навчаються ще й у польських університетах і за дуже різними спеціальностями: хімія, фізика, екологія, туристика, економіка, математика, соціальна робота, фізична культура.

Четверта перевага — це реалізація елементів дуальної освіти. В університеті підписано понад 40 тристоронніх угод між університетом, студентом і установою про реалізацію дуальної освіти. Зокрема, таку систему освіти вже реалізовано з IT-технологій і прикладної лінгвістики з компанією «Internet Devels». Торік було задіяно 20 студентів, у цьому році мова йде вже про 30. Реалізовується угода з історико-культурним заповідником «Старий Луцьк», задіяні наші 10 студентів-істориків. Вже підготовлені тристоронні угоди з економічних спеціальностей та туризму. І ці угоди — то не меморандуми про наміри, це конкретні тристоронні угоди, які реалізуються.

Наступна перевага — додаткові стипендії для наших студентів. Тільки у нашому університеті для талановитих студентів надається додаткова стипендія. У цьому році фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» виділив 50 стипендій, по півтори тисячі гривень кожна, для наших першокурсників, які отримали високі бали за результатами ЗНО і вступили до нашого університету. І можна ще називати наші конкурентні переваги, ми нарахували їх поки сім, ті речі, в яких ми справді найкращі або одні з кращих.

Цими перевагами треба користуватися. Більше того, я переконаний, що така системна робота дає свої результати. Якщо ми говоримо про конкуренцію, то варто згадати і різноманітні рейтинги, до яких можна ставитися й скептично, але вони існують і багато про що свідчать. У рейтингу ТОП-200 ми за рік піднялися на 24 позиції, у консолідованому рейтингу перемістилися з 37 на 31 місце. За рейтингом Webometrics університет поліпшив свої позиції на 92 пункти і піднявся з 124 на 32 місце. А недавно оприлюднили підсумки цікавого рейтингу з якості підготовки фахівців для ІТ-технологій, і ми 18-ті серед усіх вищих навчальних закладів України.

Тобто навіть ці рейтинги показують, що ми дуже активно розвиваємось, і якщо враховувати темпи зростання, то без зайвої скромності скажу, що ми дійсно є одним з найкращих університетів України.

«СЬОГОДНІ ЗА СТУДЕНТА ТРЕБА БОРОТИСЯ»

— Від часу обрання вас ректором і приходу нової команди змінилися багато підходів. Наприклад, університет, його факультети, його викладачі, зокрема і ви, з’явилися на білбордах. Чи виправдовує себе така форма подачі, така презентація вищого навчального закладу, і чому її застосували?

— Ще перед виборами ректора я говорив про те, що у нас була відсутня система промоції університету та формування позитивного іміджу вишу. Тому над політикою промоції, створенням бренду університету ми попрацювали дуже серйозно. Зараз вища освіта стає досить серйозною сферою бізнесу. І за студента потрібно боротися. Боротися як за рахунок якісної освіти, так і за рахунок якісної промоції закладу. Якщо університет не буде враховувати ці два пункти, він почне втрачати свої позиції.

Ми у цьому році докорінно змінили систему роботи, починаючи від подачі інформації про університет у засобах масової інформації, від співпраці з усіма ЗМІ регіону, публікацій про університет, причому не поодиноких матеріалах, а серій матеріалів, до, так, білбордів. Вони також відіграють важливу роль у першочерговому зацікавленні університетом.

Промоція — це серйозна цілеспрямована робота. Коли ми говоримо про університет і його бренд, то дуже важливо, аби цей бренд був глибинний, системний, фундаментальний. Коли університет перейменували з Волинського на Східноєвропейський, то бренд Волинського було втрачено, а бренд Східноєвропейського не здобуто, і перспектив здобути його вже не стало. Тому і повернулися до слова «Волинський» у назві.

Ми зараз створюємо образ університету як спадкоємця великої освітньої традиції Волині. Але разом із тим — університету сучасного, модерного та інноваційного. Університет успадкував велику освітню традицію, починаючи з княжих часів, братських шкіл, він розвиває ці традиції у найкращому освітньому просторі і надає якісні освітні послуги. Це нормальний сучасний підхід, який реалізовується у відомих у світі університетах — Болонському, Паризькому Оксфордському тощо.

«ЗМІНЮЄМОСЬ І РОЗВИВАЄМОСЬ»

— Журналісти підрахували, що ви давали 17 вагомих обіцянок, які мали виконати на посаді ректора. Що вдалося? Ваші обіцянки важливі тому, що вони змінюють і реформують життя загалом університету. Наприклад, показовим є початок ремонтних робіт у гуртожитках, що навіть пригадати важко, коли це робилося взагалі...

— Мені би хотілося зробити в університеті все і зразу, але, звісно, фінансові можливості не дозволяють. Так, ми змінили назву університету, активно працюємо над його промоцією, готуємось відкривати нові спеціальності, ми вже створили медичний факультет, що є дуже перспективним. Мої передвиборні проєкти увійшли у Програму розвитку нашого університету. Третина обіцянок вже виконана. Ми змінили систему рейтингу викладачів, і я дуже сподіваюся, що укінці цього навчального року кращі вже зможуть отримати за високі бали премії.

Щодо ремонтів, то справді, і я не пам’ятаю, коли б вони так серйозно робилися у гуртожитках. Ми почали з третього гуртожитку, де по одному стояку робимо повністю, можна сказати, капітальний ремонт. Міняються усі труби, всі системи,  це п’ять поверхів, 40 кімнат, кухні, душові і так далі. Коли завершимо, а це за місяць-півтора, доведеться купувати ж нові меблі...Це мільйон. Фінансові можливості стримують, але ми почали і будемо продовжувати це робити.

«ПІДТРИМУЄМО ДУХ ОСВІЧЕНОСТІ СУСПІЛЬСТВА, ЯКИЙ ПРОПАГУЄ «День»

— Університет і всеукраїнську газету «День» поєднують багаторічні партнерські стосунки. Головний редактор Лариса Івшина є членом Наглядової ради і Почесним професором, виступала в університеті з публічними лекціями та давала майстер-класи майбутнім журналістам. У нашому університеті відбувалися перші презентації книг з бібліотечки «Дня», презентації фотовиставок. Як ви, як ректор, ставитеся до такої співпраці?

— Ми дуже високо оцінюємо роботу газети «День», її внесок у розвиток нашого суспільства, його прозріння, у розвиток української державності, у сприяння тому духу освіченості, який «День» та його головний редактор формують, розвитку якого сприяють. Ми передплачуємо 20 примірників газети, книги, видані «Днем», є у нашій бібліотеці.

Я вважаю, що університет, аби стати центром культурного, освітнього життя регіону, обов’язково має співпрацювати з «Днем».