Віртуальний візит до містера Гелікоптера

Якби Ігор Сікорський народився у Франції чи Канаді, як гадаєте, його ім’я було б вшановано належним чином? Так, в Україні є аеропорт та університет, які відносно нещодавно додали до своїх назв маркер «імені Ігоря Сікорського». Як нагадує голова ГО «Креативна Україна» Віктор ГРІЗА, є ще декілька місць, де можна вшанувати авіаконструктора, але знову ж таки, вони пов’язані з аеропортом та університетом: «Це пам’ятник біля його альма-матер — Національного університету «Київський політехнічний інститут». Він там зображений у літньому віці, з капелюхом Федорою, що був його певним оберегом. Нещодавно з’явилося ще одне місце — це пам’ятник молодому Сікорському авторства Володимира Журавля біля аеропорту «Київ». Це індивідуальне місце вшанування».

2016 року Музей української діаспори ініціював виставку «Наш Сікорський». Вона діє і зараз у дещо стислому форматі: про містера Гелікоптера розповідають два зали музею. Але це радше ініціатива музейників, котрі заповнюють прогалини державної політики пам’яті й пошанування власних героїв. Наскільки спроможні ці ініціативи, щоби стверджувати, що українці добре знають про свого талановитого співвітчизника? І чи відомо нашим громаддям, де саме можна здобути знання про цю видатну особистість?

РОДИННИЙ МАЄТОК — У «ЦИФРІ»

Ці всі питання до того, що досі в Україні не реалізовано ідеї повноцінного музею родини Сікорських, Ігоря Івановича зосібна, на винаходах котрого літають зараз перші особи провідних держав світу. Такий музей доцільно було б створити в родинному маєтку Сікорських, що на вулиці Ярославів Вал, 15-Б у Києві. Наша пропозиція — не нова. Такі думки й наміри неодноразово розглядалися і в столичній мерії, і в Міністерстві культури. Проте будинок нині руйнується, як то кажуть, на очах. Тому група ентузіастів, котрим справді не байдуже ім’я Сікорського, взялися за створення віртуального музею — Museum Sikor Sky.

«Це віртуальний музей-хаб, платформа гейміфікації історико-культурного і науково-технічного контенту. Цей проєкт почала реалізовувати 2020 року ГО «Креативна Україна», а фінансувати Український культурний фонд, — ідеться на фейсбук-сторінці Museum Sikor Sky. — Організація в Україні відкритої музейної веб-платформи на базі оцифрованого київського Будинку Сікорських — пам’ятки історії національного значення та місця народження генія світової авіації — започатковує унікальну програму віртуального об’єднання авіакосмічних музеїв світу. Платформа представляє Україну та Київ через віртуальний візит до колиски гелікоптера Sikorsky на вулиці Ярославів Вал, 15Б. А вже в самій будівлі Museum Sikor Sky доступно буде побачити піонерів авіації та їхні винаходи, потрапити у кабіну «Іллі Муромця», пройти київськими і заокеанськими шляхами Ігоря Сікорського, відкрити за дверима цифрового світу інші музейні простори...»

Інтригує і надихає! Наразі над проєктом працюють художник-реставратор, директор «Київської картинної галереї» Віктор Вакуленко, графічна дизайнерка Єлизавета Потопальська, директорка Музею української діаспори Оксана Підсуха, команда 3D-моделювальників на чолі з Сергієм Присяжним, продюсер Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук та ін. ФБ-сторінка майбутнього музею поступово знайомить з усіма членами команди, а куратор проєкту — Віктор Гріза.

«ЦЕ СТАНЕ ПОРТАЛОМ У СВІТ ІНШИХ АВІАКОСМІЧНИХ МУЗЕЇВ»

За його словами, із жовтня віртуальний музей Сікорського буде доступний для відвідування. Для цього необов’язково йти на Ярославів Вал, 15-Б: досить відвідати сайт музею. «Заходите до віртуального будинку Сікорського, а з нього можете відкрити двері у музей космонавтики імені Корольова в Житомирі або в інші реальні музеї, які існують у своїй площині, — розповідає пан Віктор. — Зовні будете бачити триповерхову будівлю, а за кожними дверима у вас відкриватиметься інший коридор та інші двері. Будемо підключати музеї Європи та США, це буде портал у великий світ авіакосмічних музеїв. Тобто з одного домена музею Сікорського можна буде помандрувати іншими музеями, займатися технічною творчістю, використовуючи ті ресурси, які пропонує кожен із цих закладів».

Нині команда 3D-моделістів створює віртуальний каркас музею — графічно відтворює будинок Сікорських у первісному вигляді. Продумують усе до деталей. «Єлизавета Потопальська розробляє шпалери, підбирає меблі, адже йдеться про 1885 рік — епоха модерну, з того часу, коли Сікорський-старший повернувся до Києва із Петербурга, де він працював по закінченні університету святого Володимира, до якого повернувся викладати на щойно відкритій кафедрі психіатрії і там працював аж до 1914 року. Прикметні риси цього стилю й цієї епохи, звісно, в інтер’єрах професорського будинку відображені меншою мірою, аніж в оселях Терещенків чи Ханенків, які мали змогу замовляти інтер’єрне оздоблення найкращим художникам того часу, але є ужиткові речі, кахлі, шпалери, які таким чи іншим чином були модними та поширеними на початку ХХ століття. Це все Єлизавета дуже ретельно вивчає і рекомендує брати до уваги 3D-моделістам і розробникам сайта», — розповідає куратор проєкту.

На першому поверсі буде кабінет професора Івана Олексійовича Сікорського, як це й було насправді на початку ХХ століття. Тут — скромний інтер’єр із ширмою та кушеткою і книжками — усім, що необхідне для роботи лікаря. До речі, у книгозбірні професора налічувалось 12 тисяч томів книжок, усі вони були передані університетові святого Володимира.

ОЦИФРУЮТЬ УСЕ, ЩО ВІДОМО ПРО ВИНАХІДНИКА

Другий зал буде присвячений піонерам неба. Третя зала — кімната Ігоря Сікорського з його першими кресленнями. «Буде ще велика зала, яка, може, називатиметься вітальнею, де стоятиме рояль, гральні столи, тобто якісь предмети побуту, які мають право бути присутніми, — описує Віктор Гріза. — У нас немає достовірного опису будівлі того часу, але ми підбираємо типові предмети інтер’єру, оздоблення, які притаманні тій епосі. Тому зайти в цей музей буде цікаво не лише тим, хто захоплюється історією авіації та повітроплавання, а й тим, хто милується вітражами, кахлями, абрисами чудових меблів ручної роботи. Там же буде екран, з якого кліком через комп’ютерну мишку можна буде подивитися фільми того часу про Київ чи повітроплавання».

Другий та третій поверхи будівлі відтворять по-особливому. Оскільки насправді тут була лікарня для дітей з розумовими відхиленнями (це була чи не найперша в імперії клініка для таких дітей на 59 ліжок), команда проєкту вирішила залишити тільки каркас будівлі без підлоги — з дверима, які якраз стануть входом до інших авіамузеїв світу.

Віктор Гріза каже, що спробують зібрати в одному місці, хоч і віртуальному, все, що відомо нині про Ігоря Сікорського: «Усе, що ми маємо, — це не оригінали, а копії того, що зберігається у штаті Коннектикут, у цифровому архіві Сікорського. Також цифруємо те, що зібрано музеєм КПІ, Музеєм української діаспори, — все це за музейними правилами буде каталогізовано. Приміром, когось із науковців цікавитиме стан повітроплавання в Києві, а Київ був колискою повітроплавання, так само як Петербург та Одеса, і все це можна буде знайти в нашому музеї. От в Одесі був завод «Анатра», який виробляв вітчизняні літаки. Київ теж був досить просунутим у технічному плані, бо у нас був політехнічний інститут, у нас був Сікорський і буде музей. Адже хтозна, що станеться далі з реальною будівлею».

«ВІДБУДОВУЮТЬ І ТАКІ РУЇНИ»

А домівка містера Гелікоптера зараз переживає не найліпші часи. «Будинок у досить занедбаному стані. Ще 1992 року ця будівля була поставлена на капремонт, з тих пір нічого з нею не відбувається, — нагадує пан Віктор. — Із 2000-го до 2016 року вона перебувала в оренді благодійного фонду, який нібито брав її для облаштування музею. Група ініціативних громадян вимагала розірвання договору оренди. Орендар був проти, всілякими юридичними методами подовжував цей процес. Але громадське тло було таке щільне, що суд прийняв рішення про розірвання договору оренди. Будинок повернувся до балансоутримувача — готелю «Козацький», що на майдані Незалежності».

Готель підпорядкований Міністерству оборони України, який на початку 1990-х років запланував ремонт, на тому порятунок будівлі й завмер. «Наразі будівля зруйнована як мінімум на 65%. Відбудовують і такі, скажімо так, руїни. Але це дуже дорого. Це не профільна діяльність МОУ. Приватні інвестори не зацікавлені у відновленні. Так само сини Сікорського — четверо, котрі народилися в США, не дочекалися від жодного президента політичного жесту подарунку цього родинного будинку. У них були наміри відновити його, — продовжує керівник музейного проєкту. — Зараз ця будівля під судовим арештом, бо є позов юридичної фірми до готелю «Козацький». Тому ініціативи КМДА з приводу передачі будівлі на баланс міста і громаді Києва виглядають дивними. До того ж, цей будинок ніколи не належав до власності міста — це був родинний будинок, який Сікорський збудував 1904 року у своєму саду».

Щоб відновити родинну садибу, потрібно від 60 до 100 млн грн. Але це підрахунки приблизні, кошторис залежить від стану ґрунтів та фундаментів, на вивчення яких так само потрібні кошти.

БЕЗ МУЗЕЮ — ПАМ’ЯТАТИ

Вартість віртуального музею — 3,5 млн грн. Саме таку заявку подавали ініціатори до «Українського культурного фонду». Однак через урізання державного бюджету отримали 2,8 млн грн. Як каже Віктор Гріза, на 20% зроблять менше візуалізації, ніж планували спочатку. Але краще так, ніж нічого.

Як зазначила співкураторка виставки «Наш Сікорський», провідна наукова співробітниця Музею української діаспори Ганна ЛЕКСІНА, виставковий проєкт музею «Наш Сікорський» упродовж чотирьох років був і залишається єдиною масштабною експозицією в Україні, присвяченою Ігорю Сікорському.

«Відкриття виставки виявилося першим кроком до повернення імені всесвітньовідомого винахідника його Батьківщині та його рідному місту. Виставка стала майданчиком для проведення круглих столів, організації акцій для збереження будинку родини Сікорських і вшанування його імені. Проте з різних причин окремий музей так і не було створено, — додає Анна. — Зараз, цього року, завдяки підтримці «Українського культурного фонду» з’явилася можливість представити широкому загалу віртуальний музей Ігоря Сікорського, який цілком можна вважати наступним важливим кроком до створення реального музею авіаконструктора на його Батьківщині. Відчуваю піднесення й водночас надзвичайну відповідальність, беручи участь у створенні такого важливого й цікавого проєкту».