Україно, дозволь мені серед твого безголов'я головою тривожною прорости!..
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, критик часів радянської епохи

Врятувати дерев’яні будиночки

Чернігівці, яким болить невпинна втрата окраси міста, об’єдналися в ініціативну групу
12 січня, 2018 - 11:12
СТАНІСЛАВ ІВАЩЕНКО

У перші дні нового року в Чернігові утворилася та вперше зібралася ініціативна група місцевих жителів, котрим болить, що наш обласний центр втрачає своє неповторне обличчя. Передусім йдеться про знесення та руйнування старовинних дерев’яних будинків, оздоблених різьбленими карнизами, віконницями, наличниками на вікнах і дверях. Насправді вони створюють особливу неповторну атмосферу, яку завжди відчувають і відзначають туристи, і що викликає в них захоплення. Ця краса й самобутність заслуговує на увагу та має бути збережена! — вважають небайдужі чернігівці. Які ж шляхи вони пропонують для цього?

На цю тему я поспілкувалася зі Станіславом ІВАЩЕНКОМ — 30-річним фрілансером, котрий працює у сфері веб-дизайну. За освітою він економіст, народився та виріс у Чернігові, і вже понад 10 років фотографує старі дерев’яні будиночки та цікаві елементи їхнього оздоблення. Свої фото викладає в Інстаграм, а нещодавно зробив панно з цих фото й виклав у «Фейсбук». Дуже швидко цей пост набрав сотні вподобань і поширень. Вочевидь, ця тема знайшла шанувальників. Натхненний цим відкриттям, Станіслав запропонував однодумцям зібратися й намітити спільні кроки в напрямку збереження дерев’яної архітектури Чернігова. Відгукнулися п’ятеро активістів різного віку, з різних сфер діяльності, з різним життєвим досвідом, але з гарячим бажанням діяти. Адже гаяти часу не можна!

«Скільки оригінальних дерев’яних будинків у Чернігові вже втрачено, я сказати не можу, адже загалом їх у нашому місті — тисячі, — розповідає Станіслав Іващенко. — Я не веду реєстр, а просто фіксую для себе найкрасивіші та найоригінальніші. Цікаво, що іноді ці речі не збігаються. Будинок може бути не дуже привабливим, але мати специфічну різьбу, якої я раніше не зустрічав. Можу сказати лише по мікрорайону, де я живу. У центрі, біля колишнього кінотеатру «Дружба», буквально за два-три роки обшили сайдингом чи обклали цеглою багато красивих будиночків. Буває, що так «модернізують» лише половину, і тоді будівля виглядає як химера чи почвара. Якщо обшивають вагонкою, у перспективі це ще можна виправити, зірвати та замінити. А от коли зривають лиштву й обкладають цеглою, такий будинок вже не врятувати і не повернути».

За словами мого співрозмовника, йому завжди хотілося  цьому завадити. Обмірковуючи варіанти, він виділив чотири можливі напрями.

1 Перший — історико-дослідницький. Є потреба в серйозному ґрунтовному дослідженні дерев’яних будинків Чернігова загалом, у якому їх можна було б побачити, прочитати опис, класифікацію тощо. Це фундамент. Далі — законсервувати те, що залишилося, а це можна зробити по фото і за фактом. Відтворити, відновити, реставрувати. Наступний крок — популяризувати.

2 Другий напрям умовно можна назвати «дбайливий господар». Щоб популяризувати та відновити, потрібно знайти людей, які готові свої старі будинки відновлювати правильно — не обшивати, а ремонтувати, зберігаючи автентичність і оригінальність, й допомогти їм фінансово. На думку активіста, такі господарі в Чернігові є. Це видно  з багатьох доглянутих, пофарбованих будинків,  де збережене чи відновлене різьблення. А кошти зібрати за допомогою ініціатив, подібних «спільнокошту», та залучити волонтерів для створення «пілотного проекту» — взірця для інших домогосподарств.

«На сьогодні я не розглядаю можливість грантового фінансування, бо це велика бюрократична машина, яка зазвичай забирає багато часу, — веде далі мій співрозмовник. — Я переконаний, що в Україні чимало небайдужих людей, які сприймуть і підтримають цю ідею. У Чернігові вони теж є. Головне — знайти господарів, які готові відновити свій дерев’яний будинок у його оригінальному вигляді. Звичайно, ми усвідомлюємо необхідність встановлення сучасних вікон, але вони мають вписуватися у композицію, а не псувати зовнішній вигляд будинку. Це буде прикладом для інших. Може, згодом і міська влада захоче підтягнутися. Треба працювати з тими людьми, які хочуть щось робити, а не з тими, які змушені щось робити, бо на них хтось тисне. Суть у тому, щоб любити Чернігів і дбати про нього».

3 Третій напрям — інформаційний, його мета — привернути увагу до цієї тематики, створити широкий суспільний резонанс. Адже один пост у соцмережі нічого не вирішить. Старі дерев’яні будинки зникають щодня, і, здається, цього ніхто не помічає. Цей напрямок передбачає проведення круглих столів і фахових дискусій, залучення професійних і творчих спілок краєзнавців, майстрів, архітекторів, висвітлення теми в місцевих і національних ЗМІ, проведення конкурсів для школярів і молоді тощо.

4 Четвертий напрям — туристичний, спрямований на те, щоб змінити сприйняття цих будинків, передусім — самими чернігівцями. «Інколи я проводжу екскурсії вулицями для містян, і люди часто дивуються: як же вони не помічали ці будинки раніше, хоча все життя прожили в Чернігові? — продовжує Станіслав Іващенко. — До нас і так їздять туристи, і, напевно, їздитимуть надалі. Вони їдуть не заради цих будинків, але дерев’яну архітектуру теж можна включити до маршрутів екскурсій. Як на мене, важливо показати саме чернігівцям, що такі речі формують красу та унікальність нашого міста, а не фонтани та парки, якими нині намагаються підмінити справжнє обличчя Чернігова».

Насамкінець мій співрозмовник поділився ще одним задумом — створити сайт, великою частиною якого буде мультимедійна карта. На ній можна буде побачити ці дерев’яні будинки та прочитати опис, а далі — поєднати їх маршрутами. Будь-яка людина зможе зайти на сайт, переглянути якісні фото, почитати історію деяких особливих будинків, знайти їх на карті тощо. Можна створити цілу галерею: будинки, що збереглися, і ті, яких, можливо, вже немає. «Важливо також додати на цей сайт опис проекту «Дбайливий господар». Можливо, хтось із чернігівців зацікавиться й захоче приєднатися, а хтось — допоможе грошима. Саме ці історичні будівлі є окрасою нашого міста, ми не маємо права їх втратити!» — підсумовує мій співрозмовник.

Вікторія СИДОРОВА, Чернігів. Фото надані Станіславом ІВАЩЕНКОМ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments