Вибір без примусу
Парламент звільнив студентів-медиків від обов’язкового трирічного відпрацювання. «День» аналізував переваги та ризики цього кроку
Відтепер випускники медичних вузів, котрі навчались за рахунок держави, вільні у виборі майбутнього місця роботи. Ніхто не має права відправити молодого лікаря у сільську місцевість для обов’язкового трирічного відпрацювання. Натомість Міністерство охорони здоров’я та профільні департаменти при місцевих органах влади зобов’язані надавати повну та об’єктивну інформацію про наявні у регіоні медичні вакансії. Такі новації передбачає нещодавно прийнятий у парламенті закон про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту».
«Якщо майбутній випускник готовий після закінчення вишу відпрацювати три роки в сільській місцевості, він гарантовано отримує право на першочергове зарахування до навчального закладу за державним замовленням і забезпечується безоплатним житлом і належними побутовими умовами на час роботи», — уточнив нововведення співавтор закону, народний депутат Костянтин Яриніч.
«ПОТРІБНА ПРОЗОРА ПРОЦЕДУРА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ»
Студентство новації вітає, адже скасовуються добровільно-примусові відпрацювання із ризиком потрапити за розподілом у сільську місцевість, де практично немає можливостей для розвитку: в амбулаторіях застаріле обладнання, а відповідальність надзвичайно велика, часто один фельдшерський пункт обслуговує кілька сел.
Медичні експерти новації сприймають оптимістично, але окреслюють імовірні ризики: сільська місцевість не матиме можливостей утримати у себе молодь, якщо держава не підкріпить закон нормами, за якими медик у селі гарантовано отримає житло, високу зарплату або інші соціальні блага. У приватні клініки молоді спеціалісти навряд чи потраплять, бо там передусім потрібен досвід. Розподіл в інтернатурі залишається під впливом МОЗ, і дехто з експертів побоюється, що так молоді фахівці взагалі можуть стати безробітними. Ще один ризик, озвучений фахівцями, — зростання корупції на рівні вибору місця роботи.
«Як показує практика, багато студентів, обираючи вузькі спеціальності, їдуть працювати подалі від великих міст. Це може викликати сплеск корупції на рівні працевлаштування у лікувальні заклади саме в містах, — вважає випускник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Володимир МОТОРНИЙ (наразі працює в університеті старшим лаборантом і паралельно проходить інтернатуру). — Кількість вакансій обмежена, є великий попит на вузькі спеціальності — згадаємо той же зромантизований образ хірурга чи гінеколога, тому випускники домовлятимуться, щоб потрапити на роботу по них. Знаю такі випадки і з нашого університету. Щоб дати можливість саме талановитим випускникам влаштовуватись на ці місця, потрібна прозора процедура працевлаштування. Головний лікар має розуміти: щоб лікарня була конкурентоспроможною, треба набирати у свій штат найбільш готових до роботи випускників. У наявній системі це не так: свідомі лікарі, звісно, думають про кадрову політику, та є такі, що шукають можливостей на цьому заробити».
ЧОМУ НЕ ПРАЦЮЄ ЗАКОН?
Разом з тим випускник медичного вишу описує переваги ухваленого закону: якщо держава захоче привабити молодого лікаря на роботу в село, забезпечить там нормальні умови, охочі скористатись такою пропозицією обов’язково знайдуться. Передусім молоді люди, котрі є вихідцями із сіл чи невеликих містечок, — завдяки цьому вони зможуть повернутись на роботу додому. А на думку лікаря-анестезіолога Рівненської дитячої обласної лікарні Павла Сільковського, такі бажаючі знайдуться і серед досвідчених лікарів.
«Якщо держава справді запропонує хороші умови для роботи у невеликих населених пунктах, я б теж не відмовився від такого, — зазначає Павло Сільковський. — Нещодавно розмовляв з лікарем, який працює у глибинці: у нього чотири тисячі людей на дільниці, а зарплата — менша, ніж дві тисячі гривень. Він зізнається, що незацікавлений працювати на таких умовах, йому треба утримувати родину, тому працює на землі та їздить на заробітки. А примусова праця ніколи не буде якісною. Якщо навіть недосвідчений студент відсидить три роки в селі, це не змінить стан здоров’я людей».
Експерти вважають, що закон запрацює на повну силу, коли почнеться обіцяна медична реформа, зокрема принцип, за яким гроші «ходять» за пацієнтом: фінансується не кількість ліжко-місць у лікарні, а медичні послуги. Лікарня буде зацікавлена у поліпшенні своєї роботи, в доборі кваліфікованого персоналу, бо чим більше пацієнтів звертатиметься саме до цього закладу, тим більше фінансування матиме установа. А зі зміною одної ланки принципових перетворень системи не відбудеться.
