Бідна людина не та, у якого немає ні гроша в кишені, а та, у якої немає мрії
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Як стати благодійником?

«День» дослідив переваги й недоліки можливих варіантів доброчинності, а також дізнався, який із них є найдієвішим в Україні
2 липня, 2013 - 12:06
У СВІТІ ОДИН ІЗ НАЙПОПУЛЯРНІШИХ СПОСОБІВ СТАТИ БЛАГОДІЙНИКОМ — НАДІСЛАТИ СПЕЦІАЛЬНЕ СМС-ПОВІДОМЛЕННЯ. ЩОПРАВДА, В УКРАЇНІ ПІСЛЯ СПЛАТИ ВСІХ ПОДАТКІВ ТА ОПЛАТИ ПОСЛУГ МОБІЛЬНОГО ОПЕРАТОРА З КОЖНОЇ ПОЖЕРТВУВАНОЇ ГРИВНІ ДО КІНЦЕВОГО ОТРИМУВАЧА БЛАГОДІЙНОЇ ДОПОМОГИ ДІЙДЕ ЛИШЕ... 38 КОПІЙОК / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Ми весь час чуємо про якісь перепони для розвитку благодійності в Україні. То нам не вистачало відповідного закону про благодійну діяльність і благодійні організації, то ми чекаємо на податкові послаблення для донорів, а то пригадуємо, що більшість українців та установ в Україні потребують такої допомоги, тож поділитися кревним з іншим їм важко. Згідно з дослідженням, проведеним фондом «Демократичні ініціативи» спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, лише 21% українців колись підтримувало доброчинну діяльність фундацій.

Тим часом в Україні організовуються сотні благодійних акцій — аукціонів, концертів, виставок, марафонів — для допомоги хворим дітям і дорослим, збираються гроші на коштовне медичне обладнання для лікарень та препарати, книжки, іграшки й теплий одяг для дитячих будинків та інтернатів. І якщо у більшості з нас не вистачає сил та часу організувати подібний захід чи навіть прийти на нього, то можна знайти простіший спосіб стати благодійником — аби було бажання.

НАЙПРОСТІШЕ — БЕЗГОТІВКОВИЙ РОЗРАХУНОК

Найлегше стати благодійником в Україні власникам платіжних карток. Для цього треба лише знайти благодійний проект і підтримати його, переказавши кошти. Це так само просто, як поповнити рахунок мобільного телефону, замовити готель або купити якісь послуги на спеціальних сайтах в Інтернеті.

«Але важливо розуміти, як краще скористатися карткою, аби не поділитися грошима з шахраями, — наголошує директор Українського форуму благодійників Анна ГУЛЕВСЬКА-ЧЕРНИШ. — Я б радила заходити на Українську біржу благодійності. Вона має розділи — освіта, здоров’я, культура і спорт, екологія і тварини, наше місто. Там зазначені потреби людей та організацій, які просять про допомогу. Всі ці структури пройшли моніторинг та оцінку, тобто ретельно перевірені, тож шахрайство виключається. Крім того, є низка благодійних організацій, яким можна безпосередньо за допомогою картки надати підтримку. Але в цьому разі людині потрібно самостійно зайнятися пошуком цих фондів. Навіть якщо зайти на наш сайт, то там вказано наших членів, і ми гарантуємо, що вони працюють відкрито й чесно».

Згаданим ресурсом «Українська біржа благодійності» скористалися ті, хто захотів допомогти дванадцятирічному Віталикові Злобенку. Спочатку у хлопця виявили іхтіоз — рідкісне генетичне захворювання, а потім і лейкоз — рак крові. Йому призначили пересадку кісткового мозку. Коли батьки дізналися, що в Україні це можливо лише від рідного донора, довелось зізнатися, що син — їм не рідна дитина, а усиновлена. Сказали й заходилися боротися — батьки-пенсіонери звернулись по допомогу до простих українців, а Віталик почав робити аплікації на продаж. Про Віталика показали сюжети декілька центральних телеканалів. Найефективнішим виявився той матеріал, у якому всіх охочих відправили на сайт Української біржі благодійності. Після випусків новин на спеціальний рахунок щохвилини почали надходити кілька десятків переказів — від однієї гривні до кількох тисяч. «За чотири дні було зібрано 150 тисяч гривень. За ці дні наша команда зрозуміла, заради чого ми працюємо в благодійності, й відчули гордість за людей своєї країни», — каже учасниця Біржі Вікторія БОНДАР. Тож трохи більше, ніж за два тижні, було зібрано суму в майже 300 тисяч гривень. Саме стільки не вистачало хлопцю на операцію в Італії. Нині хлопчик із мамою проходить курс лікування в клініці міста Піза.

Якщо платіжної картки у людини немає, то можна пожертвувати кошти, перерахувавши їх на банківський рахунок безпосередньо в банку (відсоток за перерахунок, як правило, не береться) або вкинути їх у скриньку для збирання коштів. «Особисто я уникала би скарбничок, у які нам пропонують на вулиці чи в магазині вкинути гроші, — продовжує пані Гулевська-Черниш. — Я надаю перевагу безготівковому перерахунку грошей, бо сьогодні, згідно з новим законом про благодійність, гроші, які надійшли на рахунок організації, є підзвітними. Тобто після пожертв благодійник може звернутися до організації з проханням, аби та показала, на що були витрачені кошти. Навіть через суд».

РЯТІВНІ СМС-ПОВІДОМЛЕННЯ

Тим часом у Європі та США один із найпоширеніших способів стати благодійником — скористатися послугами мобільних операторів і надіслати смс-повідомлення. Для цього створюються спеціальні платформи — посередники між мобільними операторами і благодійними організаціями. Наприклад, британський оператор Vodafone чи не першим доклав зусиль, аби смс стали доступними для більшості неприбуткових організацій, створивши окрему платформу та безкоштовний сервіс для смс-повідомлень JustTextGiving. Працює система просто: благодійна організація реєструється на мобільній платформі, після низки перевірок вона отримує спеціальний номер або код для збирання пожертв на певний проект. Гроші від надісланих смс перераховуються у фонд. «JustTextGiving від Vodafone надає можливість фізичним особам і благодійним організаціям здійснювати смс-пожертвування за допомогою спеціального коду, — сказала Тетяна ПЕЦЬКО, менеджер програм із соціальної відповідальності «Київстар». — Кожен охочий має можливість долучитися до збирання благодійних коштів, надіславши текстове повідомлення. Особливість полягає в тому, що залучитися до збирання коштів можуть усі, навіть абоненти інших телеком-операторів: Vodafone покриває всі експлуатаційні витрати».

Є інформація, що, коли на Гаїті стався землетрус, уряд США разом із Червоним Хрестом оголосили збирання коштів за допомогою текстових повідомлень. Тільки за перший місяць благодійної компанії було зібрано майже 32 мільйона доларів.

На жаль, в Україні таку практику впровадити наразі неможливо. За даними мобільних операторів, нині з кожного надісланого текстового повідомлення 20% відраховується на сплату податку на додану вартість, 19% — податку на прибуток, 7,5% — на сплату збирання до Пенсійного фонду. Таким чином майже 45 копійок з однієї гривні, перехованої благодійником через смс, буде сплачено до державної скарбниці. А якщо вирахувати ще оплату послуг мобільних операторів і контент-провайдерів, то до кінцевого отримувача благодійної допомоги дійде лише 38 копійок. Так працювати не захочуть ані мобільні оператори, ані благодійники. «Ще одна перешкода — українські оператори не можуть самостійно виділяти короткі номери, на які могли б надсилати cмс-повідомлення абоненти всіх операторів. Такі номери може відкривати лише Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатики», — каже представник мобільного оператора.

Проте позитивний досвід збирання коштів за допомогою смс-повідомлень в Україні є. 2008 року оператори мобільного зв’язку організували його для допомоги постраждалим від повені регіонам Західної України. Спеціальною постановою Кабміну було виділено єдиний короткий номер, звільнений від усіх податкових обтяжень. Надсилаючи смс на короткий номер і здійснюючи дзвінки, абоненти лише «Київстару» протягом трьох тижнів зібрали близько двох мільйонів гривень. Усі зібрані гроші були перераховані компанією на спеціальний рахунок Міністерства праці та соціальної політики.

Звичайно, хтось може згадати негативний приклад, коли почали збирати кошти на будівництво Дитячої лікарні майбутнього — гроші досі не були ефективно використані. Але факт залишається фактом: за добу було зібрано два мільйони 400 тисяч гривень. Можемо, коли хочемо. Проте нині справа й у довірі до благодійних установ. Згідно з опитуванням, проведеним Асоціацією благодійників України (протягом квітня-травня 2013 року було опитано близько 60 експертів у галузі благодійності), в Україні варто підвищувати рівень довіри до благодійних організацій. По-перше, в Україні працюють лише дві тисячі з понад п’ятнадцяти тисяч зареєстрованих, бо більшість не допомагають, а прикривають бізнес. По-друге, фонди не лише прикривають певний бізнес, а розробляють і втілюють різні шахрайські схеми.

Нині Український форум благодійників планує ініціювати зміни до законодавства, зокрема податкового, або впровадити систему смс-благодійності. Експерти підготувати перелік документів, які потребують доопрацювання. А принципова згода мобільних операторів уже є.

Ще один приклад простої філантропії — відсоткова. За її допомогою можна було б фінансувати і громадські, і благодійні організації. Наприклад, у Польщі з 15%, які людина зобов’язана сплатити у вигляді податків, сплачує лише 14%, а один відсоток направляє до тієї неприбуткової організації, до якої вона хоче. Це може робити людина особисто або за неї це може робити бухгалтер підприємства. Проте, з одного боку, проконтролювати, чи немає зловживань у процесі витрачання коштів, складно, а з іншого — така ініціатива дає право кожному громадянину розподіляти сплачені ним податки на розв’язання важливих нагальних проблем.

Насправді допомогти комусь може бути дуже просто. Це, наприклад, нещодавно довели випускники гімназії сербського міста Пірот. Вони вирішили відмовитися від дорогих суконь та костюмів на випускному вечері, а заощаджені гроші віддали важкохворим дітям. Акція має назву: «Твої п’ять хвилин блиску — чиєсь ціле життя». У футболках саме з такими написами випускники вийшли на вулиці міста.

Тетяна КАТРИЧЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments