«За кожним «помідором» стоїть конкретна людина...»

Напевно, з початку карантину багато хто з нас почав більше уваги приділяти своєму раціону, зокрема — ближче придивлятися до органічної продукції, зокрема ягід, фруктів і овочів. Як йдуть справи у цій сфері й чому за гарними картинками часто стоїть праця, що не завжди виправдовує себе, «День» поговорив з Анастасією Кладовою, співвласницею фермерського господарства «Супергерой», яка всіх «каверз» органічного землеробства зазнала на власному досвіді.

«РОБОТА РУКАМИ — ЧУДОВИЙ СПОСІБ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ»

— У ролику на вашій сторінці ви говорите, що три роки тому змінили свою діяльність з офісної на фермерську. Чому відбувся такий перехід? Ви довго йшли до цього?

— Мети щось міняти у мене не було, я працювала в дуже системній організації, все було стабільно і досить успішно, але робота практично завжди супроводжувалася стресом і емоційним вигоранням, паралельно чоловік і свекор закладали ягідник, спочатку я була далека від цього і практично не вникала. Коли поля набули обрисів ферми, з’явився маленький будиночок, ми зробили першу клумбу, мені сподобалося. Потім з’явилися перші овочеві грядки, в якийсь момент стало зрозуміло, що робота руками — чудовий спосіб боротьби зі стресом. Якийсь час я намагалася поєднувати мої спроби виростити там щось і роботу в офісі, а згодом прийняла рішення, що мій досвід і компетенцію краще застосовувати в родинній справі, особливо з огляду на, що сам процес мені цікавий і дарує задоволення.

«БІЛЬШЕ НІЯКИХ ВЕЛИКИХ ПРОЄКТІВ, ПОКИ НЕ ВІДПРАЦЬОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

— Наскільки важко почати власну справу, а тим паче у сфері органічного землеробства?

— Усе залежить від амбіцій. Якщо у вас є клаптик землі, вода і розетка — ви можете працювати у форматі самозайнятості — вирощувати і продавати, добре, що соцмережі і сучасні логістичні компанії дозволяють це робити практично в будь-якій точці країни.

Якщо амбіцій більше — ресурсів треба відповідно більше. І насправді це дуже складно. У нашому випадку була земля, бідна, яку роками / десятиліттями не удобрювали і не обробляли, далеко від електромереж, без водопостачання, доріг, поля затоплювалися через зруйновані меліоративні канали. Перед початком роботи з землею проаналізували можливість покупки іншої землі, ситуація виявилася не кращою, практично скрізь так, а де інфраструктура створена — ціна була вищою на порядок. Прийняли рішення будувати інфраструктуру на своїй землі. Далі було відновлення та очищення каналів, кілометри електромереж, буріння свердловин, роботи з відновлення родючості землі і робота з бур’яном. Усе це вимагає великих грошових і часових ресурсів.

Нашою (та й не лише нашою) великою помилкою було починати щось вирощувати, не маючи досвіду і знань. Дуже багато часу і ресурсів було витрачено на спроби щось зробити, не знаючи як. Органік-підхід все збільшував, ризиків тут більше в рази, інструментів нівелювання менше, ймовірність реалізації — вища, наслідки набагато серйозніші. Був період, коли дуже шкодували про те, що почали цю справу, зараз називаємо цей період «тренуванням», вчимося, пробуємо, змінили стратегію, спочатку експеримент, потім масштабування, більше ніяких великих проєктів, поки не відпрацьована технологія та немає розуміння, як правильно і краще. Цей рік вважаю нашим найефективнішим роком, незважаючи на величезні втрати через негоду.

Нам часто телефонують потенційні фермери — хочуть приїхати на ферму, часто з бравадою розповідають про свої плани закласти ягідник, часто намагаються розповісти нам, що ми робимо щось не так, і вчать, як треба. Ставлять різні запитання, але про потенційні ризики та їхній вплив поки ніхто не запитав, а даремно. Невдача окремих фермерів прямо або побічно впливає на весь ринок. Наприклад, якщо фермер заздалегідь не знає, куди продавати продукцію, це часто призводить до демпінгу, а це вже б’є по всім виробникам.

Ми прийшли до того, що ти повинен розуміти кожну операцію, кожен нюанс, знати кожен кущ «в обличчя», ти маєш працювати сам, контролювати всі процеси, всі витрати, постійно. Просто приїжджати в ролі пасивного інвестора, покладаючись на керуючого, — не вийде.

— Не так давно для органічного землеробства з’явилася законодавча база — 10 липня 2018 року було ухвалено Закон України «Про основні засади та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», який набув чинності 2 серпня 2019 року. Як ви його оцінюєте? Чи досить його для розвитку цієї галузі?

— «Закон визначає основні принципи і вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, основи правового регулювання органічного виробництва, обігу органічної продукції та функціонування ринку органічної продукції, правові основи діяльності центральних органів виконавчої влади, суб’єктів ринку органічної продукції та напрямки державної політики в зазначених сферах» — для розвитку галузі цього точно мало. Сертифікація справа добровільна, вибір технологій — теж, щоб галузь розвивалася — має бути мотивація у фермера, закон ніяк не мотивує, та й регулює теж так собі, за фактом тільки на папері. Зараз будь-хто може сказати, що він вирощує «органіку», при цьому не дотримуючись закону і навіть вирощуючи поза відповідності стандартам.

«Я НЕ ВІРЮ В СТРІМКЕ ЗРОСТАННЯ І РОЗВИТОК РИНКУ»

— Як ви взагалі оцінюєте розвиток органічного ринку в Україні?

— Я не можу оцінювати ринок країни — у мене недостатньо для цього підтверджених даних, я можу судити про те, що бачу, — моя сім’я починала з 12 га «органіки», планували розширюватися і будували інфраструктуру для 30+ га, взяли в оренду ще 20. Пропрацювавши кілька років, незважаючи на те, що поля вже сертифіковані за двома стандартами, було прийняте рішення повернутися до своїх 12 га, поміняти стратегію, розділити бізнес на 2 окремих напрямки.

Основна ферма (11,5 га) тепер не органік, нею завідує батько мого чоловіка, ферма залишилася в органік-підході з точки зору роботи з грунтом і його родючістю, не використовуємо пестициди — вважаю, це шлях в нікуди, залишилися з біологічними засобами захисту і механічно боремося з бур’яном на постійній основі, але «годувати» рослини вирішили якісними, дорогими, безпечними мінеральними добривами. Ці добрива істотно дорожчі, ніж органічні, але результат того вартий — рослини здорові, міцні, врожайність овочів не глобально, але вища, овочі зовсім іншої якості, ніж в інтенсивному виробництві — смачні й ароматні. Для лохини ці добрива стали порятунком, раніше було дуже багато питань до ефективності органік-добрив конкретно для цієї культури, ми вирішили не ризикувати ягідником, результатом задоволені.

Другий напрямок — усього 60 соток — 100% в органік-підході. Маленький обсяг ми залишили для себе і наших постійних клієнтів, вважаю його оптимальним для органік-підходу. Більш досвідчені колеги давно переконували нас, що органіка — це не про десятки гектарів, а про маленькі господарства, на даний момент я згодна цим і основний упор роблю не на кількість, а на якість продукції і її різноманітність.

З наших колег, які починали з нами, не те що в органік-підході, у справі не залишилося нікого, хтось продав ферму з величезним дисконтом, хтось ще раніше пішов в інтенсивне землеробство. Я не вірю в браваду колег у соціальних мережах і пресі і розповіді про «успішний успіх», не вірю в швидке повернення інвестицій в органіку і, відповідно, не вірю в стрімке зростання і розвиток ринку — дорого, багато ризиків, великий термін окупності.

— В Україні функціонують кілька органічних стандартів. На ваш погляд, чи потрібна уніфікація?

— Головне питання — для чого? І які питання це вирішить? Мені здається, більш важливим питанням є наявність декількох сертифікаторів у країні, а не монополія комерційної організації «органік стандарт», зниження вартості сертифікації для малих господарств і самозайнятих осіб.

Цього року ми отримали рахунок на сертифікацію всіх наших земель, аналогічно минулому року, ціна зросла на 1/3 плюс до ціни минулого року, розуміючи, що органіки у нас залишається всього 60 соток (це в 30 разів менше, ніж минулого року), попросили перерахувати, сума зменшилася всього на 25%. Тобто незалежно від того, скільки ти виростиш продукції, маленький ти фермер чи велика компанія, — порядок цін один. Байдуже — заробив ти щось або втратив весь урожай — сертифікат оплати у квітні-травні. Вартість сертифікації на даний момент практично не дозволяє малим фермерам стати офіційно органічними.

Наш сертифікат дійсний до кінця року, незважаючи на багаторічну роботу і вже витрачені кілька десятків тисяч на сертифікацію, в разі якщо порядок вартості не зміниться, сертифікуватися більше ми не будемо.

Відсутність сертифікату не заважає мені продовжувати використовувати органік-технології і на якість моєї продукції не впливає. Я і мої 60 соток не претендуємо на експорт і на продажу в мережах теж, я працюю виключно для вузького кола людей — наших постійних клієнтів. Ми чесно проговорили цей момент з постійними клієнтами ще до початку сезону — з цієї причини від нас ніхто не пішов.

«ОРГАНІК-ЇЖА — ЦЕ ЧАСТИНА СПОСОБУ ЖИТТЯ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ ЩЕ НИЗКУ ВАЖЛИВИХ МОМЕНТІВ»

— Наші державні органи називають «найбільшою проблемою для розвитку внутрішнього органічного ринку низький рівень обізнаності про органічні продукти серед споживачів і низьку купівельну спроможність». Ви згодні з цим чи варто щось додати до цього списку?

— Будемо чесними — у нас низький рівень життя, а органіка — це дорого. Дуже дорого. І не тільки тому, що є сертифікат. У виробництві органіки дуже багато ручної праці і ще більше ризиків, реалізація яких множить на нуль всі твої інвестиції і зусилля, це основні чинники, що впливають на собівартість.

Так само важливо розуміти, що органік-їжа — це частина способу життя, який передбачає ще низку важливих моментів — бережливе виробництво, збереження природних ресурсів, етичне ставлення до тварин і інших людей. Там, де немає культури сортування / переробки сміття, економії не тому що дорого, а тому що є розуміння, що ресурси Землі обмежені, там, де великі двигуни автомобілів — це престижно, а тонни пластика в загальну сміттєву корзину — це зручно — складно продавати органік-їжу. Треба міняти парадигму мислення всім нам, і тоді підходи в землеробстві зміняться. Усе це дуже складно в нашій економічній ситуації. Неможливо практично.

«НАВІЩО СИСТЕМИ, ЯКІ НЕ ПРАЦЮЮТЬ АБО ПРАЦЮЮТЬ НЕЕФЕКТИВНО?»

— Чи входитме ви в союзи органічних виробників і як до них ставитеся?

 — Ні, не входимо, не ставлюся ніяк. Я за ефективне використання часу і ресурсів та за словосполучення «зробили...», а не «обговорили» у звітах.

— Кілька обласних державних адміністрацій (наприклад, Житомирська, Полтавська, Львівська, Одеська та інші) підтримують розвиток органічного ринку у своїх областях. Чи потребуєте підтримки ви і якої?

— Дуже хочеться, щоб те, що вже заявлено, — працювало. Щоразу, коли ми намагаємося отримати будь-яку підтримку від держорганів — стикаємося з повільною, неповороткою машиною — бюрократією, аналізуючи витрачений на це час і можливий обсяг допомоги, розумію, що краще за цей час щось зробити і заробити самому. Навіщо системи, які не працюють або працюють неефективно?

— Крім внутрішнього ринку ви також експортуєте свою продукцію в ЄС. Чи важко було торувати цей шлях?

— Експортувати самостійно — це окремий напрямок, що вимагає окремих людей зі спеціальними компетенціями, у нас таких немає, тому ми працювали з посередниками — експортерами. Не завжди успішно, чесно кажучи.

«ШУКАЙТЕ СВОГО МАЛЕНЬКОГО ФЕРМЕРА АБО СВОГО ВИРОБНИКА»

— Як пересічному споживачеві відрізнити дійсно органічних виробників від псевдо? Що порадите?

— Органік-продукція маркується спеціальним чином, і це добре описано в законі. Ми ніколи не використовували це маркування, але у нас вузьке коло постійних клієнтів і питань до органічності нашої продукції у них немає — рівень довіри до нас дуже високий. Шукайте свого маленького фермера або свого виробника. За кожним «помідором» стоїть людина, яка інвестувала, створила, виростила цей помідор і для неї «репутація» — не просто слово. Якщо немає людини, немає компанії, немає маркування, а є тільки слово «органік» — варто замислитися...

— Що вам особисто найбільше подобається з того, що ви вирощуєте? І в плані саме догляду, і що найсмачніше? Чим, на ваш погляд, українцям варто посилити свій раціон?

— Я дуже люблю готувати наші цукіні, кабачки і гарбуз, хоча до цього не любила і не їла їх ніколи, але не люблю збирати, це як ходити в кущі кропиви.

Я вважаю, що всім слід їсти сезонні овочі від локальних фермерів. Якщо немає можливості їсти органік — їжте не органік, але постійно. Не треба зловживати супер-ранніми або імпортованими овочами / ягодами / фруктами. Акцент на хрестоцвітних, обов’язково ферментовані овочі, квашена капуста взимку — не тільки смачно, а й корисно, це точно краща альтернатива імпортному перцю або тепличному огірку взимку.

Ще дуже любимо мікрозелень. Вона доступна за ціною, корисна і її можна виростити вдома самостійно. У літній сезон можна заморожувати овочі та ягоди, сушити при низьких температурах пряні трави і зелень — взимку зрозумієте, що не дарма витратили час.

«УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З БАЖАННЯ ЩОСЬ ВИРОСТИТИ ДЛЯ СЕБЕ»

— Ви, напевно, серед небагатьох, хто пропонує патисони з квіткою. Це повідомлення у вас на сторінці викликало велику хвилю позитивних емоцій споживачів. Це ваш окремий акцент чи один з низки продуктів?

— На сьогодні у мене в асортименті близько 40 позицій: і стандартні звичні овочі — огірки, помідори, перець, зелень, і нестандартні — ті самі квітки і маленькі цукіні, капуста Пак-Чой, зелень фенхеля, скоро пробуватимемо артишок. Не всі з них ми анонсуємо на наших сторінках, велика частина врожаю продається, ще будучи на кущі. Хочу розширювати асортимент ще більше, власне, все починається з бажання щось виростити для себе, урізноманітнити свій раціон, а наші покупці підтримують мої ідеї.