Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

Закарпатські серенади сакурам

15 липня, 2004 - 00:00

Щороку Ужгород насолоджується цвітінням японських вишень — сакур, перші посадки котрих з’явилися в місті 80 років тому. У Японії, Китаї, навіть у Нью-Йорку сакури — об’єкти масового паломництва. Прагнуть до возвеличення рожевих красунь і в Ужгороді. Так, три роки тому провели перший і, на жаль, останній регіональний фестиваль «Квітне сакура над Ужем».

Перші сакури завезли до Ужгорода із Західної Європи. Вони не плодносять, а лише цвітуть. Виростають до 15 метрів. На жаль, суцвіття палахкотять на сонці кілька днів, а потім опадають. Рожеві килими встеляють тротуари й навіть прибиральники не нарікають на свою долю, бачачи її, як і тисячі романтиків, у пурпурових тонах.

Закарпаття зі своїм вологим кліматом, схожим на японсько-китайський, сприятливе для розмноження цінних акліматизованих порід магнолії, сакури, гінго, болотного кипариса. Саджанці, щепи можна би було розповсюджувати по всій Україні, продавати за кордон. Для цього міській владі треба об’єднати зусилля комунального підприємства по озеленню Ужгорода «Агромікс», ботанічного саду університету й ентузіастів-дендрологів, створивши сучасний питомник. Вкрай потрібний місту, де понад 500 видів декоративних дерев, кущів, екзотів, і ландшафтний архітектор. З десяти унікальних природних об’єктів інформаційно-охоронний щит має тільки сад Іштвана Лаудона, якому понад 100 років. Палкий природолюб, багато подорожуючи, привозив зі світів саджанці для свого дендропарку. Тільки його безцінна частина досі збереглася на подвір’ї міської дитячої лікарні.

Єдиний в Ужгороді дендролог- професіонал Адальберт Рішко б’є в усі дзвони, аби взяти під надійніший захист закладену в 1928-ому, нині найдовшу в Європі, Липову алею. Вона тягнеться набережною Незалежності на кілометр з гаком. Садили деревцята ужгородські гімназисти, під коріння поклавши закорковані в пляшку папірці зі своїми прізвищами. Один з них — Степан Фодор, колишній професор Ужгородського університету, дожив до 90-ти років і все життя присвятив зеленому будівництву. Алею створили, сформували, виплекали відомі в світі чеські спеціалісти з озеленення.Тут шість видів, чотири з яких інтрудуковані — кримська, канадська, американська, широколисна. Кожна зацвітає в різну пору, тому цей розтягнутий чи подовжений період — блаженство для тисяч людей. До війни, подейкують, алея була під ліпшим наглядом, ніж деякі королеви.

Нині обласне управління екології та природних ресурсів зняло з Липової та ряду інших об’єктів охоронний режим. Не ведеться, як належить, реєстр кожного дерева чи рослини. Працівники «Агроміксу» теж не вельми системно стежать за їхнім станом. Від таких підходів Липова алея може втратити принаду, красу або взагалі занедужати і пропасти.

Своєрідно відзначили її 70 річчя. Понад тисячу учнів, педагогів середньої школи №2 взялися за руки, і вийшов ланцюг на цілу набережну. Співали пісень, гукали «віват» липам-кралечкам.

Є в Ужгороді ще одна перлина — Софорова алея, закладена у 1929-ому. Вона теж одна з найдовших у Європі. Годилося б і її ювілей відзначити, аби привернути увагу до проблем її захисту, збереження.

У 20—30 роки минулого століття чехословацькі спеціалісти із зеленого будівництва налагодили в Ужгороді таку систему, що дерева й кущі з ранньої весни до пізньої осені радують око зеленим мереживом листків і різнокольровими барвами квітів. Будівельна архітектура органічно поєднувалася із зеленими насадженнями. Це сповна ще можна відновити, доповнити. На прикладі Ужгорода можна би розробити всеукраїнську модель озеленення міст. За кількістю нових посадок сакур з Ужгородом намагаються конкурувати Мукачево і Берегово. Цими днями до обласного центру привезли з Бельгії 8-річні саджанці японської вишні, й вони зараз проходять акліматизацію в ботсаду.

За повідомленням газети «Фест», останнім часом на багатьох вулицях зрізали дорослі дерева, а нові не зайняли їхнє місце. Видання стверджує : «Якщо у 2002 році в місті посадили «аж» 14 деревцят, то у 2003-му — 300, а цьогоріч уже близько тисячі. На озеленення обласного центру виділено торік із бюджету 180 тисяч гривень, а цьогоріч планується витратити 650 тисяч». На жаль, велику кількість екзотів розкрадають самі мешканці, прикрашаючи ними свої садово-дачні ділянки.

Загалом у Закарпатті щороку на 2 тисячах гектарів з’являються саджанці хвойних та листяних порід. Відтепер може стати більше: це масово почали робити у містах і селах.

За результатами двомісячника з озеленення населених пунктів, проведеного за указом Президента Леоніда Кучми, переможцем стала Івано- Франківщина, а Закарпаття віднесене до регіонів, де ця робота проведена, м’яко кажучи, не належним чином.

Богдан БАРБІЛ, Ужгород
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ