Збирач мутантів

Професор-генетик В’ячеслав Коновалов — один із небагатьох фахівців в Україні, хто знає реальну правду про вплив Чорнобиля на організм людей та тварин. Понад десять років вчений досліджував флору та фауну Чорнобильської зони. Цю проблему він вивчає й зараз, працюючи в столичному Інституті генетики та розведення тварин. А ще — пан Коновалов є власником єдиної у світі моторошної колекції. Колекції звірів-мутантів.

«Багато років я пропрацював у Київському університеті імені Шевченка, — розповідає вчений. — Робота була дуже цікавою — генетичні експерименти з клітинами тварин та рослин. Подібні наші дослідження зацікавили військових. І у 70-х — 80-х роках наша лабораторія розпочала секретні військові біологічні експерименти на замовлення міністерства оборони СРСР.» Вчені — біологи опромінювали радіацією лабораторних тварин — мишей та пацюків. Результати були вражаючими — тварини перетворювалися на страшних мутантів. «Ці досліди трималися в секреті, — продовжує Коновалов. — Але після вибуху реактора в Чорнобилі я зрозумів, що сталося щось жахливе — тепер мутанти виникатимуть не в лабораторіях, а у живій природі».

Київський професор не зміг сидіти осторонь страшної трагедії і невдовзі прийняв рішення — він звільнився з Київського університету та переїхав до провінційного Житомира, аби вивчати забруднену зону зблизька. Коновалову дали кафедру в сільськогосподарському інституті. А незабаром він вже був у Народницькому районі — вивчав забруднену фауну та флору. Перша ж експедиція вразила столичного вченого на все життя — в кожному селі Народницького та інших «чорнобильських» районів він виявив випадки жахливих мутацій серед рослин і тварин.

«Рослини в зоні після аварії змінили свою генетичну структуру — такого у природі раніше ніколи не було , — розповідає В’ячеслав Сергійович. — Приміром, у кульбабок стеблина та суцвіття збільшилися в шість разів! А ще ми знаходили пусті гарбузи. Зернят всередині просто не було».

Набагато страшніше виглядали тварини-мутанти, їх народження майже щодня реєстрували в кожному селі. «Першим мутантом, якого я побачив у зоні, стало двоголове порося. Я законсервував його тушку у скляній банці з формальдегідом, та привіз у лабораторію, — говорить В’ячеслав Коновалов. — Згодом зрозумів, що ніхто не намагається вивчати подібні випадки, і народжених мутантів селяни просто спалюють. Але ж це безцінні наукові експонати! Тоді я прийняв рішення — збирати трупи мутантів та вивчати їх». Професору напівпідпільно стали допомагати його студенти. «Ми налагодили зв’язки з сільськими ветеринарами, і якщо десь народжувався мутант — одразу приїздили в те село і тихенько забирали труп тварини в Житомир».

Колекція, що поступово збиралася на кафедрі в сільгоспінституті, являла собою видовище не для людей зі слабкими нервами. Лоша з вісьмома ніжками, теля з двома головами, поросята — «сіамські близнюки», корова з чотирма рогами... За підрахунками професора Коновалова, після чорнобильської катастрофи мутанти-звірі стали народжуватися в забруднених районах в два рази частіше.

Незабаром заспиртовані у банки з формальдегідом мутанти «оселилися» в квартирі професора Коновалова — керівництво інституту під тиском партійних органів заборонило йому зберігати в лабораторії «потвор, які паплюжать радянський лад».

Квартира вченого перетворилася на єдиний у світі музей чорнобильських мутантів. Трупи маленьких тварин в банках не займали багато місця. А ось мертвих телят та лошат Коновалову доводилося тримати... у підвалі та на балконі у ящиках.

Невдовзі колекцію стало утримувати все важче. Сусіди постійно скаржилися на «ненормального професора». Та й сім’я вченого була не в захваті від досить специфічного «сусідства» у квартирі. А тому кілька років тому Коновалов законсервував всю свою унікальну колекцію та ... закопав її у надійному місці.

«Коли прийде час, я дістану ці експонати з землі, — каже науковець. — Поки що нікому немає до них діла. Але ж подібних мутантів немає в жодному київському науковому інституті! А ці експонати мають величезне наукове значення. Я багато разів казав, що ми абсолютно не уявляємо реальний вплив Чорнобиля на живі організми. Ось маленький приклад. Під час моїх дослідів над мухами-дрозофілами вони мали ще 40 поколінь мутантів після опромінення радіацією! А тепер порахуйте: 40 поколінь для мухи — це рік, а для людини 40 поколінь — це тисяча років! Ось це і є час реального впливу Чорнобиля на людство...»