Свобода, друже мій, священна, це одна з найбільших цінностей, яку ми повинні врятувати за будь-яку ціну.
Ернесто Сабато, аргентинський письменник, фізик і художник

«Здатність помічати людей у біді — показник зрілості суспільства»

Директор «Карітас Київ» Роман СИРОТИЧ — про те, чому культура благодійності в Україні досі на низькому рівні, та про тих, хто найбільше потребує нашої уваги
15 листопада, 2013 - 10:28
ПРИ КИЇВСЬКІЙ ФІЛІЇ БФ «КАРІТАС», РОЗТАШОВАНІЙ НА ВУЛИЦІ ІВАНА МИКИТЕНКА, 76, ЇЇ СПІВРОБІТНИКИ І ВОЛОНТЕРИ ПРОПОНУЮТЬ НИЗКУ ПОСЛУГ. НАПРИКЛАД, ТУТ ДІЄ БЛАГОДІЙНА ЇДАЛЬНЯ
Роман СИРОТИЧ

Із наближенням зими в Україні, особливо у великих містах, знову гостро постане питання обігріву та забезпечення гарячою їжею людей, що опинилися без даху над головою. Лише в столиці, за даними «Карітас Київ», налічують понад десять тисяч безпритульних, серед яких — молодь. Допомогу цим людям здійснюють здебільшого з ініціативи та зусиллями благодійних організацій. Саме про кризові верстви населення, роботу з ними, ставлення суспільства до людей у складних життєвих обставинах ми спілкувалися з директором Благодійного Фонду «Карітас Київ», який є складовою «Карітасу України», отцем Романом СИРОТИЧЕМ.

— «Карітас України» — благодійний фонд із двадцятирічною історією. Із плином часу допомагати людям у кризових ситуаціях стає легше чи навпаки складніше?

— За час нашої діяльності багато чого змінилося в соціальній сфері, але сказати, що допомагати людям у кризових ситуаціях стало легше, — не можу. Можливо, навіть навпаки — важче. Як не було, так і немає сприяння з боку держави, не змінився рівень забезпеченості громадян, не надто змінилася культура участі у благодійності. Та водночас ставлення людей до благодійності й соціальної роботи стає більш позитивним. Люди частіше усвідомлюють потребу допомагати іншим. Це вже добрий початок. Завдяки цьому благодійність перетворюється на внутрішню потребу людини, яка її здійснює.

— Тобто поступово в українців формується внутрішня готовність жертвувати власні кошти на допомогу іншим?

— Так, люди частіше готові допомагати, але невеликими сумами на конкретні речі саме тим, кому довіряють. На жаль, це, так би мовити, лише початкова стадія розвитку благодійності. Але на це є цілий комплекс причин. По-перше, історичні обставини, адже упродовж десятків років українців відчужували від політичної та громадянської участі, панував тотальний централізований контроль над особистим і соціальним життям. По-друге, економічні причини: в країні майже відсутній середній клас (за недавніми дослідженнями ООН, у нас за межею бідності перебувають близько 70% людей; майже п’ять мільйонів українців, за оцінками експертів, є сьогодні безробітними). По-третє, недовіра до роботи благодійних організацій, що сформувалася внаслідок численних спекуляцій і непрозорої роботи дрібних псевдо-благодійних проектів, що функціонують недовго та з метою піару. Додайте до цього не надто сприятливі законодавчу та податкову системи: відсутність належної бази для соціального підприємництва, відсутність державних механізмів фінансування соціальних послуг для населення через благодійні фонди, оподаткування благодійної допомоги... Список можна продовжувати. Але суть справи така, що наразі благодійність — непопулярна й слабка в Україні, хоча і в процесі розвитку. «Карітас» докладає зусиль, щоб докорінно змінити ситуацію: працює лобістська група як на національному, так і на регіональному рівнях, наші організації, менеджери проектів і кожен соціальний працівник мають чітку мету — опікуватися людьми в кризі, змінювати свідомість і культуру поведінки людей, закладати християнські цінності солідарності, милосердя, саморозвитку.

— У розмові з представниками однієї благодійної організації я почула досить цікаву думку: у нашому суспільстві швидше вдасться зібрати кошти на лікування однієї дитини за кордоном, ніж на розвиток медичної галузі, в результаті якого допомогу отримає значно більше людей. Тобто якщо, за вашими словами, благодійність — слабка, то стратегічна благодійність взагалі мало кому зрозуміла, хоча й за своєю суттю більш ефективна. А яких підходів у своїй діяльності дотримується «Карітас»?

— Ми починали нашу працю в Україні з розподілу гуманітарної допомоги. Проте зовсім швидко стало очевидно, що суспільні потреби зумовлюють розширення напрямків соціальної роботи, що призвело до створення комплексних і послідовних національних програм, які мають чіткі індикатори ефективності, елементи системності. Я погоджуюся із тим, що вирішення проблем через системний підхід є ефективнішим, бо дає можливість допомагати людям комплексно, але аж ніяк не можемо сказати, що не потрібно адресно допомагати на лікування окремих людей. Скажу інакше — сьогодні в Україні маємо консолідовано і цілісно працювати, щоб допомога усім людям стала системною.

•  «НАША МЕТА — ДАТИ НАДІЮ ТА ВІРУ В ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ»

— «Карітас Київ» працює з кризовими групами населення: діти з неблагополучних сімей або позбавлені батьківської опіки, вулична молодь, люди похилого віку, інваліди, ув’язнені. Зрозуміло, що кожен напрям має свої складнощі та виклики. Утім, що серед усього зазначеного потребує найбільшої уваги з боку суспільства?

— Основними є три напрямки, що охоплюють такі категорії потребуючих: діти та соціальний супровід неблагополучних сімей, люди похилого віку та люди з обмеженими фізичними можливостями, ув’язнені жінки. Допомога дітям полягає в тому, щоб сприяти їхній реінтеграції в суспільство. У київському «Карітасі» ми допомагаємо орієнтовно сотням дітей, допомога включає навчання, соціальні послуги, харчування. Ми сприяємо тому, щоб вони віднайшли перспективи у своєму житті, розвинули свої позитивні риси та здобули професію. За потребою вивозимо також їжу вуличним дітям, надаємо їм одяг, засоби гігієни, медикаменти. Ці діти та молодь також мають можливість прийти помитися, скористатися послугами перукаря чи швачки.

...БЛАГОДІЙНА ПЕРУКАРНЯ, ДЕ МОЖНА ПІДСТРИГТИСЯ...

Останнє особливо важливо в холодну пору року. Упродовж двох останніх зим, особливо під час сильних морозів, ми надавали різноманітну допомогу безпритульним та вуличним дітям і дорослим. Спочатку це були гарячий чай та бутерброди, а згодом вдалося готувати й гарячі страви. Загалом допомогу отримували щодня 80—100 осіб.

Самотнім, хворим, малозабезпеченим людям похилого віку або ж інвалідам, що залишилися без опіки, ми допомагаємо, забезпечуючи їх домашнім доглядом. На сьогодні опікуємося орієнтовно 70-ма особами: їх відвідують медсестри, які надають медичну допомогу, купують продукти, медикаменти, за потребою прибирають у квартирі. Крім цього, допомагаємо інвалідними візками та іншим медичним обладнанням, зокрема, минулого року надали 25 інвалідних візків потребуючим, а також ходунки, милиці.

Нещодавно «Карітас Київ» провів досить масштабну акцію «Годинники для незрячих». Вона відбулася знову ж таки завдяки добрим людям-жертводавцям. 1500 незрячих осіб в Україні отримали голосові електронні наручні годинники з мовним виводом для сліпих або голосові будильники. Першочергово звертали увагу на найбідніших, яким самостійно складно придбати собі таку річ. Долучився до акції Блаженнійший Любомир Гузар, який пожертвував власні кошти. Маємо надію, що це ще не кінець — акція триває далі.

Третім напрямком є допомога людям, які перебувають у місцях позбавлення волі. Особливу увагу звертаємо на ув’язнених жінок та їхніх дітей, що народилися у в’язницях. Ця дуже гуманна та потрібна робота здійснюється ще з 1992 року. За цей період соціально-матеріальну, духовну допомогу отримали близько 30 тисяч жінок-в’язнів Чернігівської, Уманської, Одеської, Полтавської, Харківської, Запорізької, Дніпродзержинської та Збаразької в’язниць, а також багато дітей, матері яких відбували покарання. Крім цього, надається допомога мешканцям дитячого будинку при Чернігівській колонії. Тут основна наша мета — дати надію та віру в завтрашній день, посередництвом психологічної, духовної, матеріальної допомоги допомогти зрозуміти цим жінкам та їхнім дітям, що світ не відвернувся від них, і майбутнє для них таки існує.

— І все ж як вам здається, яка з цих трьох кризових категорій сьогодні найменш захищена і несе найбільшу загрозу для суспільства, якщо продовжувати ігнорувати її проблеми?

— Звичайно, що це діти із малозабезпечених, неповних, багатодітних та неблагополучних сімей. Це категорія, якій потрібна особлива допомога, і кількість дітей, які належать до цієї категорії, сьогодні в Україні збільшується!

•  «БЛАГОДІЙНІСТЬ МАЄ СТАТИ МОДНОЮ»

— До речі, якщо говорити про суспільство, складається враження, що більша його частина прагне не помічати людей в біді. Як це змінити?

— Я сказав би, що воно не прагне цього, а, можливо, звикло. Звикло до того, що хтось має допомагати, але не я. Або — а чому я, а не хтось інший. З покращенням економічного становища, появою політичної зрілості, громадянської культури змінюватиметься і культура соціальна — причому не просто толерантність до людей у кризовому становищі, а солідарність, активність у вирішенні проблем ближнього. Жодна здорова психічно і фізично людина не може пройти повз іншого, який є інвалідом, не має в що вдягнутися і щось завтра їсти.

...А ТАКОЖ ШВЕЙНА МАЙСТЕРНЯ, ДЕ МОЖНА ПОЛАГОДИТИ СВОЇ РЕЧІ, ПЕРЕД ТИМ ВИПРАНІ У ДІЮЧІЙ ТУТ ПРАЛЬНІ

Ще один важливий аспект — популяризація благодійності. Це має стати модно! Про це мусять писати ЗМІ, цим мають бути сповнені соціальні мережі, це має демонструвати рівень освіченості й культури будь-якої молодої і тим паче зрілої людини. А ще більше — лідерів: чи то бізнесмени, чи зірки, чи політики. Щоправда, тут є тонка межа з піаром і спекуляціями на темі благодійності, проте українські VIP з часом навчаться уникати і цього.

•  «КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ СХИЛЬНІСТЬ ДО ДОБРА»

— Діяльність «Карітасу» потребує чимало людських ресурсів. Чи багато людей готові допомагати іншим на волонтерській основі?

— Свого часу ми мали найбільшу мережу волонтерів в Україні. Цьому, зокрема, сприяв спеціальний проект і фінансова підтримка «Карітасу Франції». До слова, наші французькі колеги славляться неймовірною кількістю волонтерів — майже 1:100 у співвідношенні -оплачуваний працівник і волонтери. Цьому сприяє законодавча база, переваги, що надано роботодавцями, ментальність і культура волонтерства, також економічна складова — коли в людини є певний рівень достатку. На сьогодні в кожному з регіональних «Карітасів» (їх в Україні близько 20-ти) є, звісно, волонтери (орієнтовно від двох до 30 осіб), але часто це епізодична чи разова допомога.

— І все ж як ви знаходите людей, які готові без будь-якої вигоди для себе допомагати іншим?

— У кожної людини всередині є схильність до добра, але не кожна цю схильність проявляє. Саме тих, які готові проявити вчинки милосердя і добра, ми шукаємо. Це відбувається у дуже різний спосіб — пишемо в соціальних мережах, робимо оголошення. Люди зголошуються і допомагають. Щоб краще розвинути добродійство в Україні, потрібно ще багато праці, бо саме добрі приклади і дії започатковують вчинки добра.

Розповім вам один приклад благодійної та волонтерської допомоги — здавалося б, неймовірний. Нещодавно «Карітас Київ» завдяки добродіям придбав будинок для неповнолітніх дітей з батьками. Це досить довга історія, що тягнулася ще з вересня минулого року. Сім’я з дітьми дошкільного віку проживала в наметі посеред лісу, не маючи ні засобів існування, ні вдосталь їжі, ні теплого одягу, ні засобів гігієни. І що найстрашніше — коли нічна температура на Київщині почала наближатися до 0С°, житлом для молодої сім?ї продовжував служити звичайний туристичний намет, розташований у лісі. Завдяки нашим зусиллям та отцю Юрію Голоднюку із Золотоноші ці «лісові безхатченки» отримали житло та їжу, відчули безпеку та опіку. Протягом півроку в одному із сіл на Черкащині для молодої сім’ї ми винаймали житло, але потім виникло питання або його купівлі, або знову ж таки безпритульності цих людей. Після перемовин із власницею домівки вдалося домовитися щодо її придбання. Цей дім на Черкащині в досить хорошому стані, має дві кімнати, кухню, коридор, веранду, котел, газ, деякі меблі. Прибудинкову ділянку огороджено парканом. Київський «Карітас» завдяки жертводавцям придбав речі першої необхідності. Двоє діточок було влаштовано в садочок, для молодого батька шукали роботу. Проживало подружжя в Черкаській області, в старенькій хатині, яка внаслідок старості зруйнувалася. Відтак, родина опинилася на вулиці без даху над головою. Того  часу в них вже було четверо дітей. Певний час сім’я проживала в орендованій кімнаті у Миколаївській області, але коли не змогла оплачувати оренду через втрату роботи і фінансову скруту, її виселили. Так почалося їхнє вуличне життя... Шукаючи виходу зі свого скрутного становища, подружжя ще восени минулого року звернулося до київського «Карітасу» і досі є його підопічними. Минуло вже більше півроку — і віра десятків людей, зусилля благодійників здійснили грандіозну справу — необхідну суму коштів було зібрано саме завдяки допомозі Української Біржі Благодійності (онлайн-платформа для збору коштів на благодійні проекти. — Авт.), де було розміщено проект щодо збору коштів. Сьогодні сім’я, яка пережила стільки життєвих поневірянь, неймовірно вдячна за подаровані їм надію та шанс.

•  «ОСОБЛИВО ВАЖЛИВИМИ Є СПІЛЬНА ІДЕОЛОГІЯ І РОЗУМІННЯ СУТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ»

— «Карітас України» насамперед розвивався на основі громад Української греко-католицької церкви. Загалом «Карітас» як світову організацію було засновано католицьким священиком. Сьогодні в Україні з людьми з неблагополучних верств працюють здебільшого представники різних релігійних течій. Чим це пояснюється? Чи збігається така тенденція в нашій країні зі світовою практикою?

— Однозначно не можна стверджувати, що з людьми, які перебувають у кризових обставинах, працюють здебільшого представники релігійних течій; принаймні, серед наших партнерів в Україні. Це правда, що католицькі організації мають чи не найбільший досвід праці й високі стандарти менеджменту в соціальній роботі, особливо в Європі. Але ніколи католицьку чи релігійну ідентифікацію не ставлять на перше місце — ми надаємо допомогу людям незалежно від їхнього віросповідання, а серед наших працівників близько третини-половини не є католиками. Особливо важливими є спільна ідеологія і розуміння суті соціальної роботи, відчуття потреб ближнього та любов до нього.

— На кого «Карітас Київ» спирається у своїй роботі сьогодні?

— Ми — не бюджетна організація, тому регулярного джерела фінансування не існує. Пожертви добрих людей — це те, що отримує «Карітас» і передає потребуючим. Ці пожертви дуже нестабільні, але вони є основою поточної діяльності нашої організації. Також проводять постійні благодійні акції, спрямовані на збір пожертв для реалізації соціальних проектів та програм: «Різдвяна Свічка Допомоги», «Шкільний Портфелик», «Великодній кошик», «Святий Миколай іде до сиріт» тощо. На наші прохання відгукуються люди, які виявили бажання та мають можливість допомогти. Ми цьому дуже раді, бо завдяки щедрості їхнього серця можемо простягнути не порожню руку справді потребуючим. Тому будемо щиро вдячні всім, хто зможе пожертвувати будь-яку суму...

— Чи планують найближчим часом нові проекти, акції, ініціативи у рамках київської філії?

— Йде зима, а отже, багато людей потребуватиме теплого одягу та їжі — працюємо в цьому напрямку. Розвиваємо нашу футбольну команду дітей із кризових сімей, плануємо створити комп’ютерний клас, допомогти повноцінно діяти благодійній їдальні, плануємо літні оздоровчі табори, а також шукаємо засобів для допомоги літнім людям.

Вікторія СКУБА. Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments