Здолати форс-мажор

Після запровадження карантину в багатьох країнах світу 25-та українська антарктична експедиція опинилася на межі зриву. Звичайний шлях, яким полярники багато років діставалися на зимівлю, а їхні колеги-зимівники — додому, нині буквально заблокований. Щоб допомогти науковцям потрапити на станцію «Академік Вернадський», МОН та МЗС уже понад тиждень ведуть перемовини з міжнародними партнерами. Поки — безуспішно. Які є можливі шляхи ротації та що станеться, коли доправити людей до станції все ж не вдасться? Про це ексклюзивно для «Дня» розповів начальник 25-ї української антарктичної експедиції Юрій ОТРУБА.

— Пане Юріє, нам відомо, що ви з групою вирушили в експедицію ще понад два тижні тому, але змушені були повернутися до України. Чому не вдалося досягти станції «Академік Вернадський»?

— За попереднім графіком ми повинні були відлітати з України 23-го березня. Вихід судна з Пунта-Аренас, що в Чилі, до нашої станції планувався 26-го березня. А вже першого квітня ми мали б бути на місці та змінити наших колег. Через те, що Президент 13-го березня повідомив про закриття кордонів, ми прийняли рішення вилетіти раніше, щоб встигнути потрапити в Чилі. Вилетіли ми справді успішно, але політ був з пересадками. Зокрема, в Стамбулі ми мали сісти на трансконтинентальний рейс до Колумбії. Тут і виникли проблеми. В Колумбії ситуація складалася не так, як в Україні. Якщо в нас усіх попередили за три дні, що в’їзд та виїзд будуть обмежувати, то їхній президент тільки видав указ, і кордони одразу перекрили. Нашій групі не вистачило буквально двох годин, щоб усе встигнути. Після того, як політ зірвався, ми намагалися вирішити питання в аеропорту. Розглядали варіанти, як ще можна було б потрапити в Чилі. Але потім зрозуміли, що це не так просто. Було ухвалене рішення оселитися в готелі й чекати. Ще три дні ми прожили в Стамбулі, нікуди не ходили, були в самоізоляції. За цей час нам не змогли організувати переліт і ми повернулися. Зараз тривають перемовини на високому рівні, щоб якось все ж доправити нас на станцію і повернути наших колег. Поки єдиний варіант — перевезти нас з України чартером. На сьогодні ще є деякі трансконтинентальні перельоти. Але наше питання поки в роботі та конкретики наразі нема.

24-Й ЕКСПЕДИЦІЇ — ДРУГА ЗИМА?

— Як мені відомо, провести ротацію на станції можна лише під час антарктичного літа, і воно досить коротке. Далі крига знову замерзне і дійти морем уже буде неможливо. Скільки наразі у вас лишилося часу, щоб провести цю ротацію?

— Точні дати важко назвати, адже з року в рік ситуація змінюється. Але в нас є ще приблизно місяць, щоб якось вирішити це питання. Не знаємо, чи завершаться на той момент карантинні заходи, але є шанс досягти домовленостей між державами, щоб нам дали дозвіл на виліт з України і щоб у Чилі нас також прийняли.

— Як я розумію, в ці дні ви мали б бути вже на станції, а ваші колеги — на зворотному шляху. Зараз у них достатньо припасів, щоб чекати на вас довше, ніж передбачалося?

— Так, наскільки мені відомо, в наших колег ситуація нормальна. Провізії в них вистачить ще мінімум на два місяці. Взагалі ми завжди намагаємося завозити їжу та пальне на станцію з розрахунку не рівно на один рік, а дещо на більше. Щоб у разі того, якщо виникнуть якісь форс-мажорні обставини, члени експедиції могли далі перебувати на станції і дочекатися допомоги. Тому в нас усіх ще є час.

— Чи розглядається зараз варіант розвитку подій, за якого 24-та експедиція лишиться на станції «Академік Вернадський» ще на рік?

— Поки це найгірший варіант з усіх, які розглядаються. Але якщо наш переліт не зможуть організувати, то така ситуація справді можлива. Якщо нас не довезуть, то єдиний вихід — доставити харчі та пальне на станцію, і члени попередньої експедиції залишаться на зимівлю ще раз. Забезпечити провізією експедицію, що зараз на станції, справді простіше, ніж організувати наш переліт.

«ПРИДБАЛИ ВСЕ НЕОБХІДНЕ ДЛЯ БОРОТЬБИ З КОРОНАВІРУСОМ»

— Зважаючи на складну епідеміологічну ситуацію, якщо ваша експедиція все ж вилетить, яких заходів будете вживати, щоб не допустити зараження коронавірусом на шляху та не привезти його на станцію?

— У нас в експедиції є лікар. Коли ми летіли першого разу, він читав нам лекції, проводив інструктажі, як потрібно поводитися в людних місцях, щоб не заразитися. Ми всі були в масках, не торкалися обличчя, постійно протирали руки антисептиком, вживали всіх необхідних заходів, щоб мінімізувати зараження. Коли будемо летіти вдруге, також будемо звертати на це увагу. Експедиція на станції протягом зими буквально ізольована від світу, тому ми заздалегідь передбачили ймовірність того, що хтось може підхопити вірус та забезпечили можливості допомоги хворому. На станції є змога повністю ізолювати зараженого. Крім цього, коли епідемія почала розвиватися, ми провели закупівлю додаткового медичного обладнання та медикаментів для боротьби з вірусом. Придбали навіть кисень, який знадобиться в найбільш складних випадках. Ми до всього готові.

— І насамкінець, розкажіть про пріоритетні напрями дослідження вашої експедиції. За чим вирушаєте на станцію?

— У нас є державна наукова програма на 2010 — 2020 роки. Відповідно до неї ми і будемо працювати. Є кілька основних програм протягом року. Наприклад, це метеорологічні спостереження, які передаються в міжнародні бази даних. Із геофізичних спостережень — це обслуговування геомагнітної обсерваторії, спостереження за магнітним полем Землі. Також є сейсмічні спостереження. Ще працюємо над дослідженням структури невеликих льодовиків навколо нашого острова: протягом року ми аналізуємо, як відбувається приріс льоду та снігу, як він рухається. Крім цього, є ще низка технічних завдань. Я особисто займаюся геофізичними дослідженнями.

***

Для  Юрія Отруби — це шоста експедиція. В його команді — 12 учасників. Десять чоловіків та двоє жінок. Після повернення зі Стамбула всі вони перебувають на ізоляції в одному з приміщень Національного антарктичного наукового центру. Кілька днів тому їм провели аналіз на коронавірус. І в усіх членів експедиції він виявився негативним. Симптомів вірусної інфекції, зі слів пана Юрія, також ні в кого нема. Утім, науковці змушені залишатися в обсервації до можливого від’їзду, щоб зменшити ймовірність інфікування.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що після багатьох зусиль українських дипломатів та чиновників наша експедиція все-таки вирушила в дорогу і вже перебувала на судні в протоці Магеллана.