«Жоден з підсудних провини не визнає»

Руслан Зейтуллаєв, Ферат Сайфуллаєв, Юрій Прімов, Рустем Ваітов — мешканці анексованого Росією Криму, яких затримали у січні та квітні 2015 року. Їм інкримінують статтю 205.5 Кримінального кодексу РФ «Організація діяльності терористичної організації та участь у діяльності такої організації». У даному випадку йдеться про організацію осередків та участь у діяльності міжнародної ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», що у Росії визнана терористичною організацією та заборонена (в Україні, як і в більшості країн світу, дозволена). Показово, що жодної роз’яснювальної роботи з цього приводу окупаційна влада Криму не проводила, натомість тепер вибірково судять соціально активних жителів півострова з проукраїнською позицією.

Минулого тижня у Північно-Кавказькому окружному воєнному суді, що у Ростові-на-Дону (там, де розглядали «справу Сенцова-Кольченка»), пройшла низка судових засідань по «справі кримських мусульман», на яких заслухали дев’ять свідків обвинувачення. Координатор кампанії Let My People Go (ініціатива займається підтримкою українських політв’язнів у РФ та окупованому Криму) Марія Томак була на цих засіданнях. «Дню» правозахисниця розповіла про перебіг фарсової справи, зокрема про порушення, що її супроводжують.

РЕПРЕСИВНІ ЗАКОНИ ВИКОРИСТАЛИ ДЛЯ ЗВЕДЕННЯ ОСОБИСТИХ РАХУНКІВ

— Маріє, розкажи детальніше про суть справи. На чому ґрунтуються обвинувачення проти українців?

— Взагалі є 14 людей, десять з яких зараз перебувають в окупованому Криму, четверо — у Ростові-на-Дону, яким інкримінують статтю 205.5, конкретно — що вони є організаторами або учасниками осередків партії «Хізб ут-Тахрір». По справі чотирьох людей, котрі нині у Ростові-на-Дону, завершили слідство, сформовано обвинувальний висновок, розпочались судові засідання. Цю справу вело управління Федеральної служби безпеки РФ у Севастополі. Решту затримали пізніше, одну справу веде сімферопольське управління ФСБ, іншу — бахчисарайське.

Минулого тижня у Ростові-на Дону ми з кількома українськими журналістами були присутні на другій серії допитів свідків обвинувачення. Паралельно суд заслуховує інші докази, зібрані стороною обвинувачення. Дивляться вилучене під час обшуків: друковані матеріали, рукописні тексти, матеріали, знайдені на електронних носіях — власне, це і формує склад злочину. Тобто, література, у якій — філософські розмірковування про те, як має бути влаштований світ. Також є матеріали прослуховування, прихованого відеозапису та інших оперативно-розшукових заходів.

Згідно з російським кримінально-процесуальним законодавством, сама література не може стати основою обвинувачення, і воно тримається на свідченнях, зокрема засекречених свідків.

— Які особливості цього процесу?

— Є п’ять граней цієї історії. Перше — російське репресивне законодавство, і те, що десятки людей стають його жертвами, зокрема й в окупованому Криму. Йдеться про статтю 205.5, яку нещодавно ввели у Кримінальний кодекс РФ. Вона дуже маніпулятивна. Щоб засудили на 20 років за тероризм, не обов’язково навіть планувати якісь акції. Достатньо, щоб суд довів твою причетність до тої ж «Хізб ут-Тахрір». У Росії таких справ десятки. Терміни ув’язнення передбачені великі: організація діяльності — від 15 років позбавлення волі до довічного, участь у терористичній організації — від п’яти до десяти років. При чому, неможливо залучати суд присяжних, ця стаття дуже жорстка.

Друге — ця справа є виявом репресій конкретно проти кримських татар. Майже всі затримані — представники цієї національності, у Руслана Зейтуллаєва мама – кримська татарка, як і в Юрія Прімова. Це — жест залякування кримськотатарської спільноти, правовірних мусульман.

Третє — в оперативника ФСБ Кожем’яки, рапорти якого лягли в основу справи, був мотив особистої неприязні до Зейтуллаєва та Сайфуллаєва. У них були конфлікти у 2012-2013 роках навколо землі, яку виділили під будівництво мечеті. Кожем’яка є колишнім співробітником Служби безпеки України. Він зрадив присязі, пішов працювати у ФСБ і буквально одразу після анексії став писати рапорти про виявлення правопорушень: про те, що обвинувачені продовжували збиратись і щось обговорювати.

Четверта грань — конфлікти серед мусульман. У селі Орлиному, де жила більшість затриманих, діяла ще одна мусульманська спільнота — «Авдет». У них з представниками «Хізб ут-Тахрір» був конфлікт, як у різних течій ісламу. Представники «Авдету», наприклад, вважають, що у послідовників «Хізб ут-Тахрір» неправильний обряд поховання, тому вони є сектою. Часто судові засідання, на яких я була, перетворювались на релігійні суперечки. Так, одне зі звинувачень від свідка, який є представником «Авдету», зводилось до того, що підсудні стверджують, що людина сама є творцем своєї долі.

І п’яте — в обвинувальному висновку і на судових засіданнях «червоною ниткою» проходить тема того, що підсудні були незадоволені тим, що Росія здійснила у Криму. Вони були проти анексії. Це прописано у матеріалах справи, хоча не має відношення до інкримінованого їм злочину.

«МОЖЕ, ЗАСЕКРЕЧЕНОМУ СВІДКУ ВІДПОВІДІ ПІДКАЗУВАВ ОПЕРАТИВНИК ФСБ»

— Що показали виступи свідків?

— Абсолютна більшість свідків обвинувачення де-факто виступили як свідки захисту. Їхні виступи суперечать їхнім словам, зафіксованим у початковому протоколі, вони плутаються у свідченнях.

Обвинувачення застосовує маніпуляції. Наприклад, намагається довести провину підсудних, посилаючись на їхню діяльність до анексії Криму. Зокрема притягують за вуха конфлікт з «Авдетом» у 2012 році. У матеріалах справи це називається «спробою захоплення мечеті» з боку Зейтуллаєва і Сайфуллаєва. А на ділі — і це відображається у виступах свідків обвинувачення — це був конфлікт між «Авдетом» і «Хізб ут-Тахрір» через те, хто є імамом цієї мечеті. При цьому, не було ніяких спроб захоплення, поножовщини, мордобою, стрілянини — конфлікт вирішили через суд. Але російська прокуратура намагається представити це інакше.

Суб’єктивне враження: людей судять за те, що вони збирались і про щось говорили, мають певні погляди. Я ці погляди не розділяю, але ж це не привід саджати їх у в’язницю на 20 років.

— Яка ситуація склалась навколо засекреченого свідка?

— Він брав участь у зібраннях, на яких були підсудні, а потім розповів про це слідству. Головна його роль полягала у тому, щоб підтвердити — після анексії Криму осередок «Хізб ут-Тахрір» продовжив діяти. Цей свідок дуже плутався у своїх свідченнях, а на більшість запитань відповідав: «Не хочу говорити. Не знаю». Адвокати збираються подавати скаргу щодо того, як проводився допит секретного свідка. По-перше, перебір із секретністю. Свідок сидів в іншій кімнаті — там був зв’язок із залом, де проходило засідання. Навіть його голос був спотворений, хоча зазвичай просто не має бути відеофіксації. А головне — з кімнатою, де перебував цей свідок, не було постійного зв’язку. Це ставить під сумнів незалежність свідка. Може, з ним сидів оперативник ФСБ і підказував відповіді.

До речі, на деяких свідків здійснювали тиск. Одного свідка суддя запитав, чому його слова суперечать початковим, чи здійснював на нього тиск слідчий ФСБ. Свідок відповів, що на нього не тиснули, просто сказали, що коли не дасть свідчення, піде за підсудними. Справа розвалюється.

Наступне засідання заплановане на 27 червня. На ньому мають допитати останніх свідків обвинувачення і заслухати все, що стосується матеріалів обвинувачення.

«ПІДСУДНІ Й ГАДКИ НЕ МАЛИ, ЩО КОМУСЬ В УКРАЇНІ НЕ БАЙДУЖІ ЇХ ДОЛІ»

— Які порушення спостерігаються у цій справі?

— Перше і головне — незаконне вивезення громадян України. Це суперечить міжнародному гуманітарному праву. Вивезення людей з окупованої території на територію країни-окупанта є воєнним злочином, за який Росії доведеться відповісти.

Друге — неналежні умови утримання. Поки не можу дати багато конкретики. Про факти катувань невідомо, але не дотримані елементарні стандарти: у камерах, де утримуються обвинувачені, бракує ліжок, і люди сплять по черзі. Є сумніви щодо належного надання медичної допомоги. Є психологічний тиск — негласні відвідини оперативних співробітників ФСБ, які намагаються схилити обвинувачених зайняти «правильну» позицію. Але жоден з підсудних провини не визнає.

Також порушується право на захист. Адвоката Еміля Курбедінова, який спочатку захищав всіх чотирьох підсудних, незаконно усунули від захисту трьох із них, зараз він захищає тільки Руслана Зейтуллаєва. Втім, решта має захисників за угодою, незалежних адвокатів, які добре працюють. Але також підсудним, попри їх протест, призначили додаткових адвокатів, державних. Мотиви цього поки незрозумілі. На останніх засіданнях адвокати за призначенням не поставили жодного запитання свідкам, жодного разу не були помічені за спілкуванням з обвинуваченими. Вони як меблі. Але цих захисників можуть використати для якихось трюків.

— У якому стані зараз підсудні?

— Вони дуже грамотні, коректно поводяться у суді, ставили правильні запитання свідкам. Вдалось трошки поспілкуватися з ними. Видно, що ці люди мислять критично, не якісь фанатики. Коли нам вдалось передати хлопцям плакати з флешмобу на їх підтримку, треба було бачити, як вони розчулились. Вони і гадки не мали, що ми про них говоримо, що в Україні комусь небайдужі їх долі.

«ТРЕБА ПІДТРИМУВАТИ РОДИНИ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ»

— Що конкретно може зробити Україна, щоб допомогти обвинуваченим кримчанам?

— Важливо, що Україна вважає цих людей своїми громадянами. Вони, судячи з усього, отримали російське громадянство, але Україна його не визнає. Ми будемо домагатися, щоб проти Кожем’яки в Україні порушили кримінальну справу. По-перше, він зрадив присязі, по-друге, причетний до незаконного позбавлення волі громадян країни.

До речі, видно бажання і готовність консульства України у Ростові-на-Дону підтримати в’язнів. Консули зацікавлені у тому, щоб на судові засідання приїздили українські журналісти, вони самі ходять на всі суди і зараз добиваються зустрічі з підсудними.

— Яка ще підтримка потрібна політв’язням?

— Є кілька напрямків роботи. Міжнародний тиск має очолити Надія Савченко, яка буде створювати міжнародний комітет щодо звільнення окупованих територій і політв’язнів. Але залишається чорна рутинна робота: запити, допомога захисту. Бо багато речей, потрібних адвокатам для посилення позицій, треба робити тут, в Україні.

Головне, щоб наші політв’язні відчували — вони не покинуті. Однозначно треба підтримувати родини цих людей. До речі, у всіх кримських мусульман, яких судять у Ростові, є малі діти. Зокрема у Рустема Ваітова вже після його арешту народилась донька, і у цієї дівчинки дуже серйозні проблеми зі здоров’ям, її возять на операції, оформлюють інвалідність.

Всім політв’язням у Росії та в окупованому Криму треба сигналізувати, що Україна за них бореться. Ключове — щоб була робота, а не просто слова. На трибуні Верховної Ради висить плакат «Волю в’язням Кремля», а щонайменше половина людей, зображених на цьому плакаті, гадки не має, що Україна про них не забула. Наша підтримка важлива і для політв’язнів, і для держави. Адже коли Україна поверне собі Крим, постане питання, чи боролись ми за людей на півострові.

P. S. Кожен може підтримати кримських мусульман, яких судять у Ростові, листами. Писати їх треба російською, відправляти на адресу: Российская Федерация, Ростовская обл., г. Ростов-на-Дону, ул. Максима Горького, 219, ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской области. Також треба зробити позначку з іменем і роком народження адресата. Дані в’язнів: Зейтуллаев Руслан Борисович 1984 г. р., Примов Юрий Владимирович, 1976 г. р., Сайфуллаев Ферат Рефатович, 1983 г. р., Ваитов Рустем Мамутович, 1985 г. р.