До азіатсько-європейського співробітництва

Піднесення Азії як економічного та політичного гравця демонструє сутність глобалізації. До кінця десятиріччя економіка Китаю перевершить економіку Німеччини. До 2040 року три з п'яти найбільших світових економічних систем — Китай, Індія і Японія — будуть знаходитися в Азії.

Це одна зі сторін, що відображають Азію. Інший бік — це постійна бідність, недостатній розвиток, колосальна екологічна деградація, поширений поділ на місто та село, демографічні проблеми та проблемні банківські системи. Картина ще більше посилена ризиками недостатньої безпеки, на зразок швидкого поширення ядерної зброї, фундаменталізму та слабкого або провального управління.

Широкі зміни, що відбуваються в Азії, не є тільки економічними, вони також створюють нові політичні реалії, що неможливо ігнорувати. Сьогодні азіатські країни діють набагато самовпевненіше, ніж раніше. Їх військові бюджети збільшуються, і з'являється регіональна конкуренція. Таким чином, нарівні з величезними можливостями, які витікають із глобалізації, необхідно також приділити увагу й політичним ризикам.

Німецькі та європейські чиновники повинні внести ясність відносно того, що Європа повинна запропонувати Азії. Вони можуть зробити це на самітах ЄС/АСЕАН і ЄС/Китай цього місяця. «М'яка влада» європейської політичної та соціальної моделі широко відома. Якось мені сказав один азіатський лідер: «Європейці мають те, до чого прагнуть багато азіатських суспільств: демократичний уряд, передова інфраструктура, громадянські права, компанії світового класу, високі освітні й соціальні стандарти та багата культурна спадщина. Це дозволяє нам посідати таке високе становище».

Необхідно гарантувати, що наша європейська модель, з її акцентом на чесні угоди для кожного, залишиться конкурентноздатною. Однак Німеччина може втратити більше, ніж інші країни, у разі відступу від глобалізації у бік протекціонізму. Тільки за перші шість місяців 2007 року вартість німецького експорту практично перевищує 500 мільярдів євро.

Але вільна торгівля — це вулиця з двостороннім рухом. Штучно занижені обмінні курси, обмеження на рухи капіталу та надмірно великі валютні резерви створюють глобальні невідповідності. Будь-яке стратегічне партнерство між Європою й Азією повинно заохочувати глобальну економічну відповідальність, яка заснована на співробітництві та прозорості.

Європа й Азія повинні спільно слідувати прагненню, що акцентовано на глобальних ресурсах і стійкості. Екологія, клімат і енергетичні проблеми торкаються кожного. Китай вже став країною, що викидає найбільшу кількість вуглекислого газу. Екологічна деградація Азії не тільки шкодить здоров'ю її населення, але одного разу стане і перешкодою до зростання.

Зростання важливе для нас в Європі, але ще більше значення воно має для економічних систем Азії, що розвиваються. Однак, як показує європейський досвід, нерідко доцільно пожертвувати короткостроковими вигодами заради довготривалих.

Історія європейської інтеграції свідчить про те, що регіональне співробітництво, взаємні поступки, переслідування загальних цілей, а в деяких галузях навіть передача суверенітету — кращий спосіб подолати напружені відносини та підтримати мирне розв'язання проблем. Певні елементи цього європейського шляху можуть бути доречні в азіатському регіональному співробітництві.

Дійсно, азіатські торговельні та товарні потоки стають все більш і більш пов'язаними. Майже 50% своєї торгівлі члени АСЕАН ведуть у рамках Азії. Економічні відносини між головними гравцями, на зразок Китаю та Японії, стають все більш близькими — не тільки завдяки торгівлі, що швидко розвивається, але і прямим інвестиціям, а також регіональним мережам виробничих підприємств.

Економічні зв'язки прокладають шлях до відновлення політичних відносин і більш тісних зв'язків. АСЕАН, поряд зі своїми дочірніми інститутами, на зразок Регіонального форуму та Східно-азіатського саміту АСЕАН, є рушійною силою інтенсифікації азіатської співпраці, в якій одним із чинників є безпека. АСЕАН працює зі своїми партнерами над розв'язанням глобальних проблем, на зразок безпеки, енергетичних питань і зміни клімату, а її плани щодо більш широкої співпраці — перший крок, що подає надію до створення політичної організації.

Цього року контакти ЄС з АСЕАН та її членами стали набагато ближчими. Зустріч міністрів закордонних справ, яка проведена під час головування Німеччини в Раді ЄС, вилилася в появу Нюрнберзької декларації, яка заклала засади для більш тісної співпраці АСЕАН і ЄС. Європі необхідно стати співвласником азіатських акцій, якщо обидві сторони хочуть отримувати максимальну вигоду від співпраці та допомогти сформувати світ майбутнього.

В Азії все більше людей розуміють, що участь у глобальному розквіті також означає участь у розподілі відповідальності за глобальний світ і розвиток. Ми в більш широкому значенні дивимося на те, що Китай узяв на себе розв'язання Північнокорейської ядерної кризи та вплинув на нещодавнє рішення Ради безпеки щодо Дарфуру. Враховуючи наступаюче головування Японії у Великій Вісімці, а також Олімпійські ігри в Пекіні наступного року, Азія виявиться в центрі уваги в більшій мірі, ніж будь-коли.

У світлі таких подій, як, наприклад, у Бірмі, АСЕАН повинна чітко заявити про свою позицію. Така перекалібровка глобальної відповідальності повинна стати поступовим процесом, який сприяє діалогу та стабільності. Безкомпромісний підхід тут також був би недоречним. Європа повинна серйозно розглянути азіатські уявлення про глобальне управління. З іншого боку, нові азіатські гравці повинні брати до уваги прогрес, який досягнутий у цій сфері за другу половину XX сторіччя.

Проблемою, яка виникає перед управлінням державними справами XXI сторіччя, буде необхідність розробки об'єднаних розв'язань загальних проблем. Це якраз те, що надихнуло Хайлігендаммський процес, який почався на зустрічі Великої Вісімки цього року й уперше зібрав лідерів Великої Вісімки разом із лідерами головних економічних систем світу, що розвиваються, включаючи Китай, Індію, Бразилію, Мексику та Південну Африку.

Не існує невідворотної суперечності між європейськими цінностями і тим, що мається на увазі під цінностями азіатськими. Ми маємо євразійські традиції, що взаємно збагачують один одного і які могли б слугувати основою для такого діалогу.

Саме в цьому контексті повинна бути помітна прихильність Європи до внутрішньої реформи, прав людини, міжнародного права та відповідального правління. Глобальні цінності — це добра справа, яку Європа має намір просувати в усьому світі. Очевидно, це означає ухвалення стандартів, яких ми чекаємо від інших. У цій прогресивній трансформації міжнародної системи німецька та європейська зовнішня політика будуть відігравати активну роль. Що нам необхідно, так це не риторика, а зважені зусилля, які спрямовані на те, щоб знайти практичні та передбачливі розв'язання ключових питань, в яких гостро має потребу регіональне та міжнародне співробітництво.

Франк-Вальтер ШТАЙНМАЄР — міністр закордонних справ і віце-канцлер Німеччини.