Герцог: президент, який перевершив сподівання німців

Із 4-го по 6 лютого Україну відвідує федеральний президент Німеччини Роман Герцог. Це перший візит президента об'єднаної Німеччини до незалежної України, більшість мешканців якої навряд чи має чітке уявлення про "роль і місце" Герцога.

Тим часом 63-річний християнський демократ зміг наповнити реальним змістом переважно представницькі функції бундеспрезидента і здобув реноме реформатора. Чотири роки тому в це мало хто вірив.

Тоді, 1994 рокуі громадськість залишилася незадоволеною тим, що Федеральні збори обрали президентом Герцога, а не його головного суперника, опозиційного кандидата Йоганнеса Рау. Опитування свідчили, що тодішній президент Федерального конституційного суду Герцог мав лише 18 відсотків прихильників серед населення, в той час як Рау - 45. Нинішній президент зобов'язаний своєю перемогою на виборах своєму другу й колишньому босу - канцлеру Гельмуту Колю. Останній забезпечив Герцогу підтримку урядової коаліції, але пояснюється це не тільки дружніми почуттями - із "своїм" президентом і дихається легше.

В історії часто-густо трапляються випадки, коли політики, отримавши владу, згодом відходили від своїх попередніх позицій і, м'яко кажучи, розчаровували публіку. Навпаки буває рідше. Однак Герцог, схоже, має шанс залишитися в пам'яті німців як людина, що перевершила їхні сподівання.

Звичайно, популярнішим і в Німеччині, й у світі є канцлер Коль. Адже саме з його ім'ям асоціюється сьогоднішня Німеччина - з усіма її досягненнями та прорахунками останніх років. Визначені німецькою конституцією функції Герцога, здавалося б, не дають широкого простору для діяльності. Перевтілення його на завзятого реформатора мало хто очікував.

"Німеччину потрібно розштовхати", - наголошував Герцог у "Берлінській промові" в квітні минулого року. Відкинувши дипломатичний стиль, президент добряче розкритикував політичну, економічну й соціальну ситуацію в країні. Герцог уважає, що песимістичний настрій, що переважає нині в Німеччині, й бюрократизм позбавили країну економічного динамізму. Такі галузі, як охорона здоров'я, освіта, а також податкова й пенсійна система потребують, на думку президента, якнайшвидших реформ. Без впровадження змін годі й думати про усунення "головного болю" країни - безробіття, від якого нині потерпають, за офіційними даними, 4,5 мільйона німців. Голова німецької держави закликає своїх громадян не зволікати з реформами, "не заривати голову в пісок", а підвищувати свою кваліфікацію, не соромлячися при цьому переймати досвід інших країн. "Здатність творити нове починається із свідомості", - переконаний він.

Досвідчений правознавець Герцог, який ще до президентства був широко знаний як автор коментарю до німецької конституції, наразі має неабияку популярність - його рейтинг у Німеччині становить 70 відсотків. Він витратив багато енергії, аби подолати бар'єри між Сходом і Заходом Німеччини, щоб далі розбудовувати добрі відносини з єврейськими громадами. Для України ж виходець із простої родини з маленького баварського містечка Ландсгут цінний як людина, що доклала чималих зусиль для примирення з країнами колишнього радянського блоку.

Візитом до Києва й Харкова Герцог хоче довести: Німеччина налаштована на дружні стосунки з Україною і прагне перебороти жахливі наслідки Другої світової війни. Звичайно, високий гість з Бонна не може не говорити в Україні й про економічні відносини - Німеччина сьогодні є нашим найважливішим торговельним партнером за межами СНД. Після здобуття Україною незалежності Німеччина профінансувала в нашій країні проекти на суму понад три мільярди марок, наразі існує понад 500 німецько-українських СП.

Герцога під час візиту особливо хвилюватиме економічний розвиток України. Аби переконатися в тому, що українські підприємства здатні працювати взагалі й співпрацювати з Німеччиною зокрема, буднеспрезидент відвідає заводи імені Антонова й Харківський тракторний. Хоча Герцог за конституцією й не уповноважений підписувати двосторонні документи, його візит до нас не залишиться непомітним у відносинах двох країни. Він буде зайвим підтвердженням, що Німеччина прагне співпрацювати з найбільшою за територією країною Європи.