Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

«Говорящие шепотом»

Чи не змусив Кремль мою книжку про Сталіна зникнути?
5 березня, 2009 - 00:00

Учора російський видавничий дім «Аттикус» скасував публікацію знаменитої книжки про життя за Сталіна, написаної фахівцем із Росії Орландо Файгсом. Видавництво заявило, що зробило це з економічних міркувань, однак історик переконаний, що рішення прийняте під політичним тиском і відображає прагнення Кремля реабілітувати Сталіна.

Історія, як її змальовує моя книжка «Говорящие шепотом: частная жизнь в сталинской России», є незручною для правлячого в Росії режиму.

Я спирався на архіви декількох сотень родин і тисячі інтерв’ю з людьми, котрі пережили сталінізм. Роботу ми проводили спільно з товариством «Мемориал» — правозахисною й дослідницькою організацією, що номінувалася на Нобелівську премію миру.

4 грудня до Санкт-петербурзького офісу товариства «Мемориал» увірвалася група працівників слідчого комітету Генеральної прокуратури Росії в масках. Після обшуку вони конфіскували жорсткі диски, на яких був увесь архів санкт-петербурзького «Мемориалу»: бази даних з біографічною інформацією про жертв репресій, подробиці про місця поховань на околицях Санкт-Петербурга, сімейні архіви, записи й розшифровки інтерв’ю.

Усі матеріали, зібрані мною за допомогою «Мемориалу» в Санкт-Петербурзі (приблизно третина джерел, використаних у роботі над «Говорящими шепотом»), були також конфісковані. Цей рейд був лише одним з епізодів масштабної боротьби за контроль над історичними публікаціями й викладанням історії в Росії, що могло вплинути на рішення «Аттикуса» розірвати договір зі мною.

Кремль активно виступає за реабілітацію Сталіна. Його мета, проте, не в тому, щоб заперечувати злочини Сталіна, а в тому, щоб підкреслити його досягнення як розбудовника «славетного радянського минулого» країни. Він хоче, щоб росіяни пишалися радянським минулим і не відчували тягаря паралізуючого почуття провини за сталінські репресії.

На зустрічі зі шкільними вчителями в червні 2007 року Володимир Путін закликав їх представляти сталінський період у більш позитивному світлі. Саме Сталін зробив Радянський Союз великим і виграв війну з Гітлером, а його «помилки» були анітрохи не жахливішими за злочини західних країн, заявив він. Підручники, що розповідають про «великий терор» і ГУЛАГ, починають цензурувати, а істориків, які підкреслюють сталінські лиходійства, — звинувачувати у «відсутності патріотизму». Адміністрація також випустила власний підручник під назвою «Новейшая история России, 1945—2006: книга для учителя». Один з її авторів — Павло Данилін — заявив: «Наша мета була зробити перший підручник, де російська історія виглядала б не сумною низкою нещасть і помилок, а предметом гордості за свою країну. Вчителі повинні викладати історію саме так, а не змішувати Батьківщину з брудом».

Данилін є найближчим співробітником радника президента Гліба Павловського, який видає «Русский журнал», мета якого — створювати інтелектуальну базу для путінської псевдодемократії.

Одночасно з рейдом на «Мемориал» вийшов спеціальний випуск «Русского журнала», присвячений політиці пам’яті. Дві статті в ньому містили нападки на «Мемориал» за те, що він грає на руку іноземним історикам, які навмисно концентруються на злочиних Сталіна, щоб очорнити радянську історію.

«Говорящие шепотом» були перекладені 22 мовами, зокрема й усіма європейськими мовами колишнього Радянського Союзу — крім, як ми тепер бачимо, російської.

Орландо Файгс, (The Guardian, Велика Британія), 4 березня 2009, IноСмі.ru
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ