«Хризантема» на троні

Iмператорський трон Японії зможе зайняти жінка — принаймні проміжна доповідь спеціальної комісії, яка досліджує питання престолонаслідування, дає підстави розглядати таку можливість. Закон про імператорський дім у його нинішньому вигляді твердить, що «наслідувати трон може лише чоловік за чоловічою лінією». Однак у родині японського імператора вже сорок років не народжувалося нащадків чоловічої статі. Реальними спадкоємцями імператора Акіхіто можуть бути два його сини — кронпринц Нарухіто та принц Акішіно. А що буде далі?

Багато японців вважають, що право наслідувати престол повинна отримати Аїко — дочка принца Нарухіто та його дружини Масако. У грудні маленькій принцесі виповниться чотири роки. Її народження різко змінило ставлення японців до проблеми наслідування «хризантемного трону» (хризантема — емблема японського імператорського дому). Якщо в першій половині 1990-х років опитування свідчили про патріархальний підхід більшості громадян Японії до цього питання, то після появи на світ принцеси близько 70% респондентів прийняли перспективу того, що в майбутньому головою їхнього імператорського дому буде імператриця.

Чарівна Аїко не може не викликати симпатії, а історія її батьків зворушує серця, небайдужі до життєвих драм. Принц Нарухіто довго залицявся до Масако, яка готувалася зробити блискучу дипломатичну кар’єру. Врешті-решт дівчина відмовилася від попередніх планів, несумісних з роллю дружини японського кронпринца, і погодилася вийти за нього заміж. Втім, згодом Японією почали ширитися чутки про глибоку депресію Масако, яка не зуміла стати щасливою, живучи в такому специфічному родинному колі й не маючи змоги працювати. Натомість від неї вимагали народити хлопчика — наступника престолу. Імператорський дім це спростовував, аж поки минулого року щиро закоханий в дружину Нарухіто не зірвався й не виклав журналістам правду про пригнічений психічний стан Масако, звинувативши в ньому двір свого батька.

Звісно, на питання наслідування японського престолу часто дивляться крізь призму рівності статей. Однак деякі дослідники в самій Японії наголошують на тому, що це проблема іншого порядку. Вони заявляють, що оскільки члени імператорської родини є «символами», а не пересічними громадянами (наприклад, вони не мають права голосу), то принципи гендерної рівності також не варто на них поширювати.

У історії Японії було вісім імператриць. Однак усі вони були або вдовами, або незаміжніми й не залишили по собі дітей, — тому тоді не довелося переглядати принцип унаслiдування за чоловічою лінією, а тепер, схоже, це доведеться зробити. Надання жінкам права наслідувати престол повинне буде потягти за собою багато інших змін. Так, згідно з чинними правилами, звичайна дівчина, яка одружується із представником iмператорської родини, сама стає її членом. А якщо принцеса вийде заміж за простолюдина, то не тільки її чоловік не отримає імператорського статусу, а й сама вона його втратить. І таких «заковик», над якими сьогодні розмірковують японські мудреці, досить багато.

Втім, серед членів правлячої Ліберал-демократичної партії Японії не бракує прибічників «імператорської реформи». На підтримку змін висловлювався й прем’єр-міністр Коїдзумі. А провідна опозиційна Демократична партія минулого року серед своїх основних політичних цілей зазначила відповідний перегляд закону про імператорський дім.

Історія японських імператорів налічує понад 2600 років. Нинішній імператор Акіхіто — 125-й володар «хризантемного трону». Впродовж століть його попередники були для японців символами нації, духовними авторитетами. Навіть із XII по середину ХІХ століття, коли країною правили військові — сьогуни, — монархія зберігалася. Метою реставрації Мейдзі 1868 року було встановлення конституційної монархії західного стилю. Післявоєнна конституція Японії, написана під керівництвом США, визначила роль імператора як винятково символічну. Особливим моментом для японців стало радіозвернення імператора Хірохіто, який після атомних бомбардувань Хіросіми й Нагасакі у серпні 1945 року повідомив про капітуляцію Японії — тоді божественне «Сонце» вперше заговорило до них звичайним голосом живої людини… Сьогодні образ володаря — чи володарки — «хризантемного трону» знову звільняється від певних легенд у своєму ореолі, а натомість довкола нього створюються нові, сучасні, міфи.