Iнтерв’ю Хербста й український контекст

Інтерв’ю колишнього посла США в Україні Джона Хербста (посол США в Україні в 2003-2006 роках), опубліковане в «Українській правді», вельми примітне. Воно дуже цікаве, дає багато підстав для роздумів, але й ставить багато питань. 

Посол, що працював під час Помаранчевої революції, досить точно помічає: «Зараз існує та ж причина для протестів, що і перед Помаранчевою революцією — корумпована влада, яка викликає незадоволеність людей. І тоді, і зараз в Україні є потужна опозиція. І тоді, і зараз протести були спровоковані цілком конкретною подією — 2004 року це були фальсифікації на виборах. Зараз — рішення президента Януковича зупинити переговори з Євросоюзом». З іншого боку, пан Хербст указує: «нинішні події мають і явні відмінності від Помаранчевої революції. 2004 року опозиція готувала свої дії, тому що знала про плани влади вкрасти вибори. Зараз протести на вулиці — це незапланований сюрприз. Ці протести спонтанні, вони швидше нагадують Арабську весну, ніж Помаранчеву революцію. 2004 року опозиція знала, чого вони хочуть домогтися в результаті протестів — чесних виборів і переголосування другого туру. На Євромайдані немає такої ясної мети». 

Перші застереження Джона ГЕРБСТА

Також не можна не погодитися з висновком посла, що «Янукович сьогодні слабкіше, ніж два місяці тому. Навіть всупереч подарунку від Путіна. У сильного лідера люди не збираються тисячами щодня, щоб протестувати проти його політики. Янукович має запропонувати щось Майдану, щоб повернутися до нормального управління країною. І опозиція має дати Януковичу простір для компромісу, як це було  2004 року. Поки ж опозиція вимагає нереалістичного, а Янукович вирішив, що акції протесту зійдуть нанівець самі собою. Це передбачувана тактика Януковича, тому що тримати людей на вулиці важко. Помаранчева революція тривала 17 днів — з початку протестів до моменту, коли було знайдено компромісне рішення. А зараз вже минуло майже два місяці. Запитання, чи готова опозиція тримати людей на вулиці? Якщо опозиція спроможна, і зажадає реалістичніших цілей, Янукович змушений буде піти на поступки. Якщо ні — він чекатиме, коли люди розійдуться».

Дуже цікавими є спостереження американського посла про нинішнього Президента України Віктора Януковича і його головного суперника на виборах 2010 року Юлію Тимошенко.   «Поки я був послом, то бачився з ним (Януковичем, тоді лідером опозиції. — Ред.) навіть частіше, ніж з Ющенком. Так само часто  я бачився з Тимошенко. Так, Янукович не інтелектуал. І Тимошенко теж не можна назвати інтелектуалкою. Ми не збиралися, щоб обговорювати Еммануїла Канта. Але кожен згоден, що Тимошенко розумна. Проте не всі вважають, що Янукович розумний. Він розумний в тому сенсі, що мав бачення політики. Ми могли говорити з ним про НАТО, про енергетику, про податки. Він не тримав папірець в руках, з яким зачитував тези. Ми з ним розмовляли, як з вами зараз, про складні речі. Тоді люди сміялися над ним, тому що не любили його — і вони не мали рації», — говорить пан Хербст. 

Він також вважає, що, незважаючи на його непопулярність сьогодні, Янукович може перемогти на чесних виборах. «Рік — це довгий час у політиці. Я був в Україні в січні 2005-го, коли люди з оточення Януковича називали його людиною без майбутнього. Але я їм сказав — дивіться, може, ви маєте рацію, але, навіть програвши, Янукович веде кампанію на півдні і сході, працюючи зі своїми виборцями. Кар’єра його ще не закінчена. І він виграв демократичні вибори  2010 року», — сказав дипломат. 

З усіма викладеними вище оцінками складно не погодитися, але викликає велике питання його оцінка діяльності президента Леоніда Кучми, який, за словами пана Хербста, «поводився дуже розумно і морально в останні два-три місяці на посаді. Він був під тиском людей з оточення Януковича з метою зламати опір на Майдані. Але він не використав силу і заслужив на історичну пошану». 

Гербст не без іронії зазначив, що «американці ділять на чорне і біле, на добро і зло». Хоча сам він вважає, «що Ющенко — це більш світлий відтінок сірого , тоді як Кучма і Янукович — це більш темний відтінок сірого».

І тут виникає питання, що сталося такого кардинального, що тепер Кучма заслужив, за словами пана Хербста, «історичну повагу».  За те, що він не використав силу до розгону Майдану? Хіба США не бачили, що він сам довів до Майдану. Адже тоді до справи Гонгадзе були б додані звинувачення про силовий розгін мирної демонстрації . І чи можна інстинкт самозбереження назвати моральністю?

Ще можна нагадати ситуацію з розсадкою на Празькому саміті НАТО у 2002 році, коли спеціально застосували французьку мову, щоб Кучма не сидів поруч з американським президентом. Та й на стамбульському саміті НАТО, США, прекрасно знаючи, хто такий Кучма, були проти надання ПДЧ Україні за його президентства. І перелік можна продовжити. І як тут можуть вписуватися слова американського дипломата про історичну повагу до Кучми ?

З другого боку, в Україні теж потрібно «вирости з штанців» і перестати волати до однієї або іншої сторони у розв’язанні внутрішніх конфліктів. За нас ніхто — ні Брюссель, ні США, ні Росія — не розв’яжуть наші проблеми. Ми можемо і маємо їх розв’язати самі. Але для цього, звичайно, потрібно бути послідовним, шукати нових лідерів, які ставитимуть реалістичні цілі і домагатимуться їх  законним шляхом.