Кемп-Девід-2: без тріумфу, але з надією
Iзраїль та Палестина не підписали рамкової мирної угоди, Білл Клінтон не увійшов до історії як головний близькосхідний миротворець. Кемп-Девід 1978 року, коли Ізраїль та Єгипет підписали сенсаційну мирну угоду, не повторився. «Ізраїльтяни привезли негнучкий список, у якому було занадто багато «ні», — цитує АП Тайєба Абдель Рахіма, високопоставленого члена палестинської делегації. «Палестинці були неготовими», — вважає прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак, який, на відміну від Ясира Арафата, дав прес-конференцію по закінченні переговорів. «Арафат побоявся зробити історичні рішення для припинення конфлікту. І його позиція щодо Єрусалиму завадила підписанню угоди». Ізраїль, втім, вважає, що голова Палестинської автономії Ясир Арафат не мав достатньої підтримки арабського світу, i тому не міг бути достатньо гнучким на переговорах. Барак зазначив при цьому, що Ізраїль не піде на формулу «мир — за всяку ціну».
Ізраїль та Палестина не мають іншого виходу, як повернутися до столу переговорів, за яким мають піти на важкі компроміси — такий лейтмотив перших коментарів. За словами прем’єр-міністра Ізраїлю Ехуда Барака, для обох сторін зараз найкраще буде повернутися додому й добре порозмислити — що й було йому та Арафату запропоновано Клінтоном. Невідомо лише, як, де й коли дві сторони знову можуть зібратися на саміт. Як останнiй термін вказується 13 вересня — день, коли Палестина планувала оголосити свою державність незалежно від успішності кемп-девідських переговорів. Палестинська делегація вважає, що найприйнятнішим було б зустрітися в серпні. Ізраїльтяни вважають, що у вересні. І, попереджає МЗС Ізраїлю в своїй офіційній заяві за результатами кемп-девідського саміту, «будь-які односторонні кроки Палестини будуть невиправданими і контрпродуктивними».
Провал кемп-девідських переговорів у разі, якщо за цим слідуватиме зрив мирного процесу, оголошення Палестини незалежною державою і наростання нового протистояння, що вже не виключається деякими аналітиками і на Близькому Сході, і на Заході, спричинить дуже великі проблеми для Барака. Напередодні Кемп-Девіду розпалася правляча коалiція — про свою незгоду з позицією Барака заявив, зокрема, міністр внутрішніх справ Натан Щаранський. Барак таким чином втратив більшість у кнесеті, і йому буде дуже нелегко пояснити і правій опозиції, і тим, хто ще рік тому за нього голосував, що насправді його позиція вірна. До речі, за даними опитувань, до 90% переселенців з колишнього СРСР Барака не підтримують. Ізраїльський прем’єр просто не може обговорювати саму можливість передачі частини Єрусалиму під палестинський суверенітет, не може піти на ліквідацію всіх без винятку поселень у Секторі Газа та на Західному березі Йордану — бо ці поселення вважаються, й небезпідставно, форпостом безпеки Ізраїлю. На мир за всяку ціну не піде жоден ізраїльський уряд. Але й жорстке відстоювання безпеки держави може не врятувати Барака від позачергових виборів.
Проблеми очікують і на Арафата, який вирушив у турне арабськими країнами. Арабський світ не є єдиним, Ірак, Лівія, Сирія, Ліван зберігають відверту антиізраїльську позицію. Багато хто з палестинців пам’ятає, що Організація визволення Палестини, якою ще не так давно керував Арафат, мала програмний пункт про знищення держави Ізраїль, і цілком поділяють цю позицію — особливо, коли Ізраїль не погоджується на можливість повернення всіх палестинських біженців. Арафат, зрештою, не може не пам’ятати про долю покійного Їцхака Рабина, застреленого ізраїльським студентом-екстремістом. А серед палестинців вистачає прихильників екстремістських рухів.
Одначе обидві сторони вже явно втомилися від конфлікту, який триває 52 роки. Що й породжує сподівання, що, може, навіть цього року мирну угоду все ж буде підписано.
