Радуєва згубили старі рани
Один із найвідоміших польових командирів Чечні Салман Радуєв помер у в’язничній лікарні міста Солікамськ. За висновком лікарів, смерть настала через численні крововиливи у внутрішні органи. Під час ув’язнення у Радуєва постійно були проблеми зі здоров’ям — наслідки поранень, перенесених під час двох чеченських воєн. В’язничні медики стверджують, що його остаточно виснажив піст у священний для мусульман місяць Рамадан, що й спричинило загострення старих хронічних хвороб. Він був госпіталізований ще 10 грудня з виразкою, але раптово його стан погіршився. Лікування і переливання крові не врятувало — 14 грудня 35- літній Радуєв помер.
Уперше про Радуєва як про бойовика заговорили в 1992 році під час конфлікту на кордоні з Абхазією. Згодом він очолював чеченську воєнізовану групу «Президентські берети», що підтримувала Джохара Дудаєва. Найбільш голосно ім’я Радуєва прозвучало 9 січня 1996 року, коли загін бойовиків під його керівництвом захопив майже сто заручників у лікарні дагестанського міста Кизляр, а потім відступив у селище Первомайське. Під час штурму Первомайського федеральними військами його важко поранили. З’явилася навіть заява про його загибель, яка згодом виявилася помилковою, — снайпер попав Радуєву в голову, але поранення лише знівечило його обличчя.
Співробітники ФСБ Росії арештували Радуєва в березні 2000 року. У листопаді 2001 він з’явився перед Верховним судом Дагестану за довгим списком обвинувачень, основні серед яких — тероризм і захоплення заручників. Державним обвинувачем проти нього виступав генпрокурор Росії Володимир Устинов. Тоді Радуєва визнали винним за всіма пунктами обвинувачення і засудили до довічного ув’язнення — вищої міри покарання після введення в Росії мораторію на смертну страту. Проте сам Радуєв не визнав себе винним — за його твердженням, він лише захищав рідний народ.
