Утома від Столтенберга

Схоже, норвезькі виборці втомилися від двох термінів перебування при владі Робітничої партії в коаліції з лівими соціалістами та центристами. Про це свідчать два опитування громадської думки, які було опубліковано минулого понеділка, згідно з якими правоцентристські опозиційні партії Норвегії, включаючи популістську антиімміграційну партію, мають значну перевагу над правлячою лівоцентристською коаліцією на чолі з Єнсом Столтенбергом.

Зокрема, згідно з даними опитування, опублікованому в інтернет-виданні щоденної газети Verdens Gang, Консервативна партія на чолі з Ерною Сольберг і майбутніми союзниками, популістською Партією прогресу та двома правоцентристськими партіями — Християнською демократичною та Ліберальною — отримають 56,6 відсотка голосів на виборах. Якщо такий прогноз буде підтверджено за результатами голосування, то правоцентристська коаліція здобуде 98 місць у 169-містному парламенті, де для отримання абсолютної більшості досить 85 місць. Тим часом Робітнича партія чинного прем’єр-міністра Єнса Столтенберга та її союзники отримають 38,4 відсотка та, відповідно, 68 місць.

Інше опитування, яке опублікував телеканал TV2, показують схожі результати, згідно з якими, правоцентристи здобувають 95 місць, а лівоцентристи — 73. Єдина відмінність цього опитування від названого вище полягає в тому, що Робітнича партія залишиться найбільшою за кількістю.

Лівоцентристська коаліція, яка перебуває при владі з 2005 року, на думку оглядачів, вже втомилася від влади, і з початку кампанії їй не вдалося згуртувати більше додаткової підтримки. А все виглядало так, що знову мала перемогти Трудова партія, яка вважає себе партією всіх норвежців. І справді, за останні 78 років лише 16 років ця партія не була при владі. На її користь виступає те, що в той час, як більша частина Європи охоплена рецесією, норвезька економіка торік зросла на три відсотки, а рівень безробіття становить всього 3,5 відсотка. ВВП Норвегії на душу населення становить тепер понад $60 тис. на рік.

Однак все більше норвежців задумуються й розуміють, що нафтове багатство не триватиме вічно, і тому в країні з населенням п’ять млн осіб починаються дебати щодо напряму розвитку економіки. Для Норвегії, економіка якої процвітає завдяки нафті з Північного моря, кампанію головним чином орієнтовано на охорону здоров’я, освіту й податки. Отримані від продажу нафти Норвегією кошти — за період, починаючи з 80-х років минулого століття, становлять 752 трлн доларів. І, відповідно, на кожного громадянина цієї країни припадає 150 тис. доларів.

Опозиція звинувачує уряд у марнотратних витратах, заявляючи, що треба більше виділяти коштів на інфраструктуру, охорону здоров’я та догляд за літніми людьми. Певним чином це підтверджують і норвезькі експерти.

«Уряд став набагато більшим, але не кращим, вважає багато людей, — зазначив у коментарі ЗМІ політичний аналітик Інституту соціальних досліджень в Осло Йоханнес Берг, — і люди стверджують, що уряд мало зробив, щоб підготувати Норвегію до часів, коли закінчиться нафта».

Оглядачі зазначають, що рейтинг Столтенберга після теракту Андерса Брейвіка 2011 року був аж 94 відсотки. Мало кому з норвезьких прем’єрів вдавалося такого досягти. І тому багато хто задається питанням, що не так зі Столтенбергом, і чи залишилась у нього надія на перемогу?

Судячи з останніх опитувань, прем’єру не допомогло те, що він вирішив трішки попрацювати таксистом, щоб безпосередньо поспілкуватися з народом. Один із пасажирів навіть поскаржився, що після такої поїздки в нього стала сильніше боліти спина. Тим часом сам Столтенберг у коментарі ЗМІ заявив: «Для країни та норвезьких пасажирів таксі буде краще, якщо я буду прем’єр-міністром, а не водієм таксі».

В одній із найбагатших країн, економіка якої останніми роками переважає економіку сусідів, не існує прямого невдоволення, але є відчуття, що, мабуть, час Столтенберга пройшов. Як зазначив один виконавчий директор провідної норвезької компанії: «Річ не в тім, що Столтенберг зробив щось погане, а в тому, що люди втомилися від його уряду. Вони хочуть змін».

Його всі хвалили за реакцію на теракт 2011 року. Навіть лідер правої Прогресивної партії Сів Єнсен заявила тоді: «Він став також і моїм прем’єром». І це вилилось у хорошіі дані опитування для Лейбористської партії, яка влітку минулого року мала перевагу в двадцять відсотків над консерваторами.

Але з того часу настрої громадськості змінилися. У доповіді про теракт Брейвіка, опублікованій 22 липня, відзначалося, що уряд міг зробити більше, щоб запобігти теракту в Осло. І політична ситуація ще більше погіршилася, коли внаслідок сильної критики був змушений піти у відставку з посади начальника поліції шафер Стотелберга на його весіллі 1987 року.

«Я вважаю, що результат виборів було визначено торік, — зазначив політичний коментатор Аслак Бонде. Більшість людей вирішила, що вони більше не хочуть цього уряду. А Столтенберг уміє добре вести кампанії, що ми зараз бачимо. Але проблема в тому, що він розслабляється між кампаніями».

Тим часом чотири праві партії, які єдині у своєму бажанні усунути Столтенберга від влади, не дають відповіді на питання про те, якою буде їхня програма уряду і як виглядатиме коаліція, оскільки це залежатиме від того, якою підтримкою виборців заручиться кожна сторона на виборах.

Прогресивна партія — популістська партія, яка підтримує низькі податки і жорсткіші обмеження на імміграцію та яка стурбована мусульманським екстремізмом — може заручитися підтримкою 16 відсотків виборців. Тому ця партія разом із Консервативною та її меншими союзниками здобуде більшість у новому парламенті. Обидві партії, Консервативну і Прогресивну, очолюють жінки, відповідно колишній міністр у місцевому уряді Ерна Солберг і економіст Сів Єнсен. Отже, дуже ймовірно, що вдруге прем’єр-міністром Норвегії стане жінка.

Обидві партії займають однакову політику щодо низьких податків, реформи системи соціального забезпечення, щоб більше заохочувати підприємництво і менше залежати від нафтових грошей. Але консерватори дещо зміщаються до центру, намагаючись заручитися підтримкою розчарованих лейбористських виборців. Вони підтримують одностатеві шлюби і членство в Європейському Союзі. Позиція щодо одностатевих шлюбів не зашкодить їм (такі шлюби є легальними в Норвегії з 2008 року), але громадськість досить скептично ставиться до вступу в ЄС на хвилі останніх заходів щодо порятунку деяких неспроможних країн. Понад 70 відсотків проти членства в ЄС.

На противагу Прогресивній партії, Консервативна сприймає основи соціального забезпечення Норвегії та обіцяє лише зробити цю систему ефективнішою. Гасло Солберг доволі гуманістичне, хоч і туманне: «Люди, а не мільярди».

У лідера прогресистів Сіва Єнсена — інший підхід. Як відданий прихильник Рональда Рейгана і Маргарет Тетчер, вона часто відвідує зібрання американських консерваторів, виступаючи за індивідуальні свободи. «Ми базуємося на норвезьких цінностях і віримо, що найкращий спосіб їх поліпшити — це створити більше можливостей», — сказала вона під час останнього візиту в США. Підтримка її партії впала після 2011 року, коли її значною мірою несправедливо пов’язали з нападом Брейвіка на норвезьких дітей, внаслідок якого загинуло 77 осіб. Проте ця партія, ймовірно, увійде до складу консервативного уряду на чолі з Солберг, при цьому Єнсен, вірогідно, обійме посаду міністра фінансів. Це вперше, коли в Норвегії свого роду варіант американської «Чайної» партії увійде до уряду.

І цікаво буде побачити, на які компроміси буде готова піти Прогресивна партія, щоб із галасливого критика стати частиною уряду, зазначають оглядачі. Є сподівання, що це допоможе консерваторам продемонструвати те, що все-таки можна реформувати систему соціального забезпечення, навіть коли щодо неї немає кризи.

ДОВІДКА «Дня»

Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ». Треть країни розташована на північ від Північного полярного кола, де сонце із травня до липня майже не заходить за горизонт. У середині зими на крайній півночі майже всю добу триває полярна ніч, а на півдні світловий день триває усього декілька годин. Девіз: «Все для Норвегії».

Норвегія — унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні діє конституція 1814 року з кількома пізнішими поправками і доповненнями. Король є главою держави та виконавчої влади. 1991 року королем Норвегії став Гаральд V. Вищий законодавчий орган країни — Стортинг, який обирається раз на чотири роки шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційною виборчою системою. На референдумі 28 листопада 1994 року норвежці вдруге відмовилися приєднатися до ЄС, однак Норвегія залишається активним членом європейських організацій: ЄЕС, Шенгенські домовленості тощо.