«Відставка мера — ризикований крок для Медведєва»
Це передбачали давно, після кожного з цілої серії корупційних скандалів і нападів, схожих на божевілля. А проте, коли у вівторок, 28 вересня, мера Москви Юрія Лужкова відправили у відставку, велика частина городян в це не повірила. У когось з’явилося відчуття, близьке до радості, тому що мер нажив безліч ворогів, перебуваючи при владі 18 років. У когось виник страх, тому що відхід Лужкова, якого багато хто вважає третьою за мірою впливу людиною в Росії, напевно проб’є пролом в політичній системі. Але у людини, що звільнила його, — а це президент Дмитро Медведєв — паніка, що виникла в результаті відставки в мерії, напевно породила відчуття задоволення. Завдяки цьому кроку Медведєв вийшов із тіні свого патрона, прем’єр-міністра Володимира Путіна, і проявив бійцівські якості в політиці, готуючись балотуватися на другий термін.
Ця особиста перемога дісталася Медведєву нелегко. Добитися її вдалося лише в результаті боротьби за владу, якої Росія не бачила з 90-х років з їх політичними боями без правил. Почалося все в серпні, коли Лужков у черговий раз потрапив в незручне становище. В порівнянні з його попередніми невдалими витівками (а він придушував мирні протести за допомогою ОМОНу, забороняв гей-паради, називаючи їх «сатанинськими», нібито передавав рієлторській фірмі своєї дружини кращу власність у місті, обіцяв (і не виконав обіцянку) зупинити минулої зими найпотужніший снігопад) цей вчинок був відносною дрібницею: він відмовився повернутися додому з відпустки, коли Москва опинилася в кільці пожеж, а внаслідок спеки і смогу смертність у столиці виросла удвічі, досягнувши показника 700 чоловік на день.
Але Кремль побачив у цьому зручний шанс поквитатися ще з одним політичним динозавром Росії, що увійшов до числа регіональних керівників, які міцно окопалися на своїх місцях після розпаду Радянського Союзу, і весь цей час правили підпорядкованими їм регіонами як особистою вотчиною. Лише цього року Медведєв добився відставки двох таких губернаторів, які погодилися піти, отримавши хороші пакети «вихідної допомоги» і право залишити своїх людей в органах влади. Саме таким чином зазвичай робляться подібні справи в Росії. Але Лужков тихо піти не захотів, принаймні, на медведєвських умовах. Тому Кремль перейшов в наступ.
Починаючи з 10 вересня, державне телебачення почало показ серії передач, які більше схожі на злісні випади проти Лужкова. Програми такого кшталту зазвичай приберігають для лідерів опозиції. Телебачення звинуватило його в тому, що він незаконно і самокорисливо допоміг своїй дружині стати найбагатшою жінкою в Росії, а також заявило, що він більше піклується про свою колекцію бджіл (яку він евакуював під час серпневих пожеж), ніж про жителів Москви. Міський телеканал і місцева рада виступили на захист Лужкова, а сам градоначальник відкинув всі звинувачення, назвавши їх «гряззю». Дружина Лужкова назвала ці атаки політичними маневрами напередодні виборів. Але 20 вересня Кремль дав мерові сім днів на обдумування висунутого йому ультиматуму: або він мирно вирушає, або його відправляють у відставку з ганьбою.
Прошов тиждень, і мер 27 вересня в звичайній для себе зухвалій манері повернувся на роботу. Багато експертів зробили висновок, що він пішов у контратаку на президента. Але успіх відвернувся від Лужкова. У вівторок Медведєв оголосив, що відправляє московського начальника у відставку «у зв’язку з втратою довіри президента». Це найжорсткіше формулювання, що допускається кремлівськими нормами етики.
Серйозність цих подій для російських політичних кругів краще за всіх виразив, мабуть, керівник прокремлівської політичної партії Сергій Миронов, що написав в своєму блозі один-єдиний рядок: «Sic transit gloria mundi» (Так проходить мирська слава). У Мосміськдумі настрій був таким же пригніченим, говорить її депутат Андрій Кличков. Лужков сховався в своєму кабінеті, а його колишній заступник, призначений виконуючим обов’язки мера, провів засідання міської думи. «Атмосфера була вкрай знервована, — розповів комуніст Кличков кореспондентові TIME, — відставка мера означає, що всі його міністри і ставленики виявилися в підвішеному стані, а це майже кожен керівник в Москві».
Але вигнання Лужкова матиме потужний резонанс далеко за межами столиці, тому що буквально всі російські структури бізнесу, ЗМІ й політики розміщують свої штаб-квартири на його території. Перед президентськими виборами 2012 року Кремлю необхідно поставити такого мера, який перетрусить і перенастроюватиме всю столичну бюрократію. Якщо Медведєв потерпить невдачу, він напередодні виборів може піддатися саботажу з боку лужковських прибічників.
«На найближчу перспективу це крупний успіх. Народові нашої країни подобаються герої, які своїм залізним кулаком можуть ударити по столу, і Медведєв, нарешті, показав, що він здатний зіграти таку роль, — говорить московський політичний аналітик Євгеній Гонтмахер, — Зараз стає ясно, що він готується до другого терміну». Це не означає, що Медведєв змагатиметься з Путіним, оскільки обоє вони вже заявили, що самі вирішать, хто з них найкращий кандидат. Але це означає, що Медведєву доведеться проявити політичну жорсткість — а це не найсильніша його сторона.
Тетяна Павлова, що очолювала в мерії департамент з 2000 по 2006 роки, говорить, що ударна хвиля від відставки Лужкова відчуватиметься ще довго. «Його фінансовий ланцюжок управління дозволяв міським чиновникам довгі роки набивати свої кишені, — заявляє вона, — Якщо ці люди відчують, що ланцюжок розпадається, починаючи з самого верху, вони почнуть панікувати, красти, скільки зможуть, а також стануть працювати по мінімуму, поки до них не дійде чищення». Це стосується всіх, починаючи від міліції і закінчуючи прибиральниками сміття, говорить Павлова. Це ціла армія апаратників, яка здатна завдати безліч неприємностей Медведєву під час його підготовки до виборів. Можливо, цю битву він виграв; але війна лише починається.
