Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, перекладач, публіцист, науковець

ВОНИ ПРО НАС

11 липня, 1998 - 00:00

«У вихідні, коли багато мешканців Х’юстона святкували
День незалежності США, українські моряки «відзначили» третій місяць свого
перебування тут — без копійки в кишені, позбавлені можливості допомогти
своїм далеким родинам.

На борту «Епти» — вантажного корабля, довжиною майже 650 футів, який
стоїть у порту Х’юстона, члени екіпажу застрягли в квітні, коли розпочався
дев’ятимісячний контракт із ремонту й подальшого продажу старезного корабля.
«В Україні ми чули про те, що корабель майже готовий для виходу в море,
— каже Олексій Любич, головний механік екіпажу. — Коли ж ми розпочали ремонт,
то виявилося, що справи були куди гірші»... «Їхні умови проживання були
досить поганими, — сказав Преподобний Майкл Мак-Гро, капелан у Міжнародному
центрі мореплавців... — Моряки скаржаться, що з часу їхнього прибуття їм
заплатили лиш по $100 кожному... Любич, морський вовк із 24-річним стажем,
мав отримувати $3400 щомісяця, інші моряки — по $1200...»

«Х’юстон Кронікл», 6 липня

«Нацистські вояки вистрелили в 12-річного Петра Полісара й поховали
його живцем. Важко поранений, він чотири дні пролежав непритомним, доки
голодний собака не почув запах людського м’яса й не вирив його з неглибокої
могили. Дитина пережила масову страту 400 євреїв в українському гетто 50
років тому. Однак її порятунок від могили був тільки початком героїчного
й часто жахливого шляху від нацизму до свободи в Америці. Сьогодні 66-річний
Петро живе в Скоттсдейлі, час від часу ловить рибу в міському парку й бореться
з англійською мовою... Він разом із дружиною залишив Україну дев’ять років
тому й спочатку приїхав до Нью-Йорка. Вони скучають за своєю країною, мовою
та друзями. «Ми залишили свою батьківщину, оскільки хочемо дати нашому
єдиному сину краще майбутнє», — каже Петро».

«Ерізоуне Ріпаблік», 4 липня

«Єльцин на виставки не ходок. Та й мистецтв не оборонець. Кучма — інша
справа. Він надіслав своє привітання читачам каталогу «Мистецтво України
в ХХ столітті». 12 виставок із 1998 до 2000 року — програма, яка повинна
підсумувати століття, що добігає свого кінця: у ній і «Тоталітарне мистецтво»,
і «Нова фігуративність», і «Графіка ХХ століття».

«Независимая газета», 8 липня

Переклад Наталі ВІКУЛІНОЇ, «День»

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ