Три правила досягнення успіху: знати більше, ніж інші; працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші
Вільям Шекспір, англійський драматург Єлизаветинської епохи, актор і поет

ВОНИ ПРО НАС

11 липня, 1998 - 00:00

«У вихідні, коли багато мешканців Х’юстона святкували
День незалежності США, українські моряки «відзначили» третій місяць свого
перебування тут — без копійки в кишені, позбавлені можливості допомогти
своїм далеким родинам.

На борту «Епти» — вантажного корабля, довжиною майже 650 футів, який
стоїть у порту Х’юстона, члени екіпажу застрягли в квітні, коли розпочався
дев’ятимісячний контракт із ремонту й подальшого продажу старезного корабля.
«В Україні ми чули про те, що корабель майже готовий для виходу в море,
— каже Олексій Любич, головний механік екіпажу. — Коли ж ми розпочали ремонт,
то виявилося, що справи були куди гірші»... «Їхні умови проживання були
досить поганими, — сказав Преподобний Майкл Мак-Гро, капелан у Міжнародному
центрі мореплавців... — Моряки скаржаться, що з часу їхнього прибуття їм
заплатили лиш по $100 кожному... Любич, морський вовк із 24-річним стажем,
мав отримувати $3400 щомісяця, інші моряки — по $1200...»

«Х’юстон Кронікл», 6 липня

«Нацистські вояки вистрелили в 12-річного Петра Полісара й поховали
його живцем. Важко поранений, він чотири дні пролежав непритомним, доки
голодний собака не почув запах людського м’яса й не вирив його з неглибокої
могили. Дитина пережила масову страту 400 євреїв в українському гетто 50
років тому. Однак її порятунок від могили був тільки початком героїчного
й часто жахливого шляху від нацизму до свободи в Америці. Сьогодні 66-річний
Петро живе в Скоттсдейлі, час від часу ловить рибу в міському парку й бореться
з англійською мовою... Він разом із дружиною залишив Україну дев’ять років
тому й спочатку приїхав до Нью-Йорка. Вони скучають за своєю країною, мовою
та друзями. «Ми залишили свою батьківщину, оскільки хочемо дати нашому
єдиному сину краще майбутнє», — каже Петро».

«Ерізоуне Ріпаблік», 4 липня

«Єльцин на виставки не ходок. Та й мистецтв не оборонець. Кучма — інша
справа. Він надіслав своє привітання читачам каталогу «Мистецтво України
в ХХ столітті». 12 виставок із 1998 до 2000 року — програма, яка повинна
підсумувати століття, що добігає свого кінця: у ній і «Тоталітарне мистецтво»,
і «Нова фігуративність», і «Графіка ХХ століття».

«Независимая газета», 8 липня

Переклад Наталі ВІКУЛІНОЇ, «День»

Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments