Про «політичний і практичний» результати Варшавського саміту

Нещодавно у Варшаві відбувся саміт НАТО, який і президент Польщі Анджей Дуда, і Генсек Альянсу Єнс Столтенберг назвали історичним. І спілкування студентів Літньої школи журналістики «Дня» з головою Представництва НАТО в Україні Александером ВІННІКОВИМ стало чудовою нагодою, щоб дізнатися, як результати цієї зустрічі у верхах вплинуть на найближче майбутнє України. Студентів цікавив зміст комплексного пакета допомоги, який було прийнято на саміті, оцінка головою Представництва реформ безпекової сфери в Україні та заяв українського Президента про неготовність нашої країни до членства в НАТО.

«ОДНІЄЮ З ГОЛОВНИХ ТЕМ САМІТУ У ВАРШАВІ БУЛО СТРИМАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ»

— Я почав роботу на посаді директора Офісу зв’язку НАТО у вересні минулого року, а з березня 2016 року є також головою Представництва НАТО в Україні. До цього працював в Узбекистані, де як голова Офісу зв’язку НАТО охоплював усі п’ять країн Центральної Азії. Також працював у штаб-квартирі НАТО, в ОБСЄ, у трьох різних країнах.

Марія МАТЯЖ, Львівський національний університет ім. Івана Франка: — Як ви оцінюєте рішення Варшавського саміту?

А. В.: — Саміт відбувся в дуже важливий час, коли ми стикаємось із викликами та загрозами безпеки як із Сходу, так із Півдня. Зі Сходу — це, звісно, агресивні дії Росії в Україні та навколо України, а також в інших регіонах євроатлантичного простору. Також нестабільність є на Близькому Сході, в Північній Африці, що впливає на безпекову ситуацію наших союзників у Європі як через посилену загрозу тероризму, так і через міграційну кризу. Саме тому НАТО повернулося до своєї основної справи — колективної й територіальної безпеки. Якщо до цього ми понад десятиліття працювали над питаннями управління кризовими ситуаціями, зокрема в Афганістані, то однією з головних тем саміту у Варшаві було стримання та забезпечення захисту. Глави держав і урядів країн-членів НАТО вирішили створити чотири нові батальйони на передових позиціях у країнах Балтики та в Польщі. Ми також покращили наші спроможності щодо реагування і протидії гібридній війні, зокрема кіберзагрозам. НАТО також удосконалює заходи щодо захисту від атак з використанням балістичних ракет з-поза меж євроатлантичного простору. А також Альянс ще раз відзначив і посилив свою роль у глобальній коаліції щодо протидії «ІДІЛ».

Під час саміту йшлося про те, що НАТО активно допомагатиме країнам-партнерам, зокрема Грузії, Україні, Молдові. Варто зауважити, що Україна була єдиною країною-партнером, яка провела окрему зустріч у рамках саміту на найвищому рівні. І, на мою думку, це ще одна ознака тієї значної уваги, яку НАТО приділяє Україні й партнерству з нею.

Я хотів би відзначити два конкретні результати цієї зустрічі Комісії Україна — НАТО: політичний і практичний.

Відносно першого, то на саміті пролунала потужна політична заява щодо підтримки суверенітету та територіальної цілісності України. Ще раз було зазначено, що країни-члени Альянсу не визнають і не визнаватимуть нелегітимної анексії Криму. Також союзники НАТО закликали Росію припинити дестабілізуючі дії й виконати свою частину зобов’язань в рамках Мінських домовленостей, повна реалізація яких необхідна для довгострокового політичного вирішення конфлікту.

А практичний результат полягав в ухваленні союзниками так званого Комплексного пакета допомоги Україні. Цей пакет охоплює і підсилює програми для України, що вже діють, а також включає в себе нові проекти і сфери допомоги. Головна мета полягає у підтримці реформ в секторі оборони, що в результаті має привести до спроможності України самостійно гарантувати свою безпеку. Для того, щоб ви зрозуміли, про що саме цей пакет, я зазначу, що в ньому охоплюються тринадцять напрямів підтримки і понад сорок, пристосованих до конкретних потреб України, заходів. Їх можна розділити на дві групи.

По-перше, це всі ті, що безпосередньо стосуються реформ, переважно з увагою на підсилення цивільного контролю та демократичного нагляду за сектором оборони. І друга категорія, яка безпосередньо пов’язана з першою, — розбудова спроможностей як інституцій загалом, так і особового складу, а також розвиток цих спроможностей завдяки підготовці та розробці різноманітних доктрин, політик і технічних можливостей. Наприклад, це програма професійної підготовки, яка спрямована на вдосконалення професійних навичок цивільного персоналу, який працює у секторі безпеки та оборони; програма з підвищення якості військової освіти; програма з виховання доброчесності; програма щодо підвищення рівня прозорості та підзвітності й для боротьби з корупцією у секторі безпеки та оборони.

Щодо другої групи, тобто щодо розвитку оборонних спроможностей, йдеться насамперед про п’ять трастових фондів, які було запроваджено під час саміту в Уельсі два роки тому. Вони спрямовані на те, щоб подолати певні прогалини, забезпечити конкретні потреби, які є в українському секторі оборони. Ці трастові фонди працюють у таких напрямах: логістика і стандартизація; управління та контроль, комунікація та комп’ютеризація; кіберзахист; медична реабілітація поранених солдатів і перехід від військової кар’єри до цивільної (програма, що допомагає Україні розбудувати структури, які надають можливість людям, котрі залишають військову службу, реінтегруватися на цивільний фах — сфера, в якій НАТО підтримує Україну вже більш ніж десять років).

Ці трастові фонди було сформовано після російської агресії, тобто у вересні 2014 року. І після Варшавського саміту вони працюватимуть і надалі, й навіть підвищать свою активність.

Окрім цього, є інші трастові фонди та програми технічної підтримки, які вже працюють на території України понад десятиліття і які займаються такими питаннями, як подолання наслідків радянської системи управління та оборонної системи в Україні. Фонди безпосередньо спрямовані на дуже важливі напрями, на мій погляд: знищення традиційних видів озброєнь і боєприпасів, застарілої стрілецької зброї та легкого озброєння, а також знищення радіоактивних відходів, що залишаються на території колишніх військових баз.

До Комплексного пакета допомоги входять і нові сфери, над якими ми почали працювати. Це, зокрема, протидія саморобним вибуховим пристроям, а також протидія гібридній війні. Трастовий фонд з питань протидії саморобним вибуховим пристроям втілюватиме конкретні програми, і, гадаю, для України це дуже важливо, адже люди, на жаль, і далі гинуть від вибухів на Донбасі. Щодо питання протидії гібридній війні було прийнято рішення між НАТО та Україною про формування платформи для обміну знаннями, вивчення досвіду в цій сфері. Україна, на жаль, має унікальний досвід у такій війні, й НАТО допоможе розбудовувати цю платформу.

Ще один напрям, над яким ми вже працювали та який отримав додатковий імпульс під час саміту, — стратегічні комунікації. Тут роль НАТО полягає в тому, щоб допомогти Україні розбудувати спроможності стратегічних комунікацій не лише в секторі оборони, а й у цілому. Наші колеги з Центру інформації та документації НАТО відіграють провідну роль у тому, щоб допомогти Україні розбудувати ці спроможності, і вони плідно працюють з Радою національної безпеки та оборони й іншими українськими партнерами.

«ВАЖЛИВО ДОПОМАГАТИ УКРАЇНІ ДІЛИТИСЯ СВОЇМ БАЧЕННЯМ ЗІ СВІТОМ»

Оксана КОВАЛЬ, Львівський національний університет ім. Івана Франка: — На якій стадії зараз перебуває створення платформи з протидії гібридній війні? Коли вона буде запущена? І в чому саме полягатиме діяльність у цій сфері?

А. В.: — Це новий напрямок роботи як для України, так і для НАТО. Обидві сторони хочуть розширити і зміцнити свої спроможності та знання в цій сфері. Ідея створення цієї платформи прийшла саме з України, з РНБОУ. Було підготовлено проект Указу Президента України щодо створення Центру протидії гібридній війні в апараті РНБО. Наскільки я розумію, планується, що це буде структура, де працюватиме вузьке коло експертів. Головна ідея полягає в тому, щоб повністю використовувати той потенціал громадянського суспільства, який зараз є в Україні, всіх тих експертів, які мають великі знання для протидії гібридній війні. Наскільки я розумію, буде створено певну постійну інституцію, можливо, постійну раду, яка працюватиме у форматі регулярних зустрічей.

Я думаю, що на першій стадії головною метою буде зібрати весь цей досвід (уроки гібридної війни), який Україна вже має, оскільки вже певний час вона є об’єктом гібридних атак. І потім, уже на базі вивченого досвіду, будуть вибудовуватися певні лінії щодо зміцнення українського потенціалу протидіяти таким гібридним атакам. У НАТО є багато можливостей для надання допомоги, але ще не було вирішено, в якій саме сфері, в якому саме напрямку це потрібно. Тобто все ще на стадії обговорення, і ми очікуємо, що незабаром ці дискусії знайдуть своє втілення в конкретних проектах.

Оксана КОВАЛЬ, Львівський національний університет ім. Івана Франка: — Йдеться про вплив на внутрішній медіа-простір України чи про викривлення інформації російською пропагандою на Заході про Україну?

А. В.: — Певно, це питання щодо стратегічних комунікацій. Можливо, воно стосується і внутрішньої, і зовнішньої аудиторії. Важливо допомагати Україні ділитися своїм баченням зі світом, розкрити свою історію ширшій міжнародній аудиторії. Але якби я був українським державним службовцем, то, скоріш за все, я б переймався питаннями внутрішньої аудиторії. Я думаю, що навіть в українському уряді розуміють, що реформи та програми змін, у тому числі в секторі безпеки та оборони, вимагають ефективної комунікації з населенням.

Христина СОЛТИС, Львівський національний університет ім. Івана Франка: — Я хочу повернутися до Комплексного пакета допомоги, який буде надано Україні після саміту НАТО у Варшаві. Скажіть, будь ласка, коли він реально запрацює, і що потрібно робити обом сторонам для того, щоб він запрацював вчасно і приніс бажані результати, на противагу п’ятьом трастовим фондам, які запрацювали із запізненням на два роки?

А. В.: — Насправді більшість заходів, включених до Комплексного пакета допомоги, вже працює. І вже в багатьох напрямах ведеться робота. Дозвольте також не погодитися з вашими словами, що ті п’ять трастових фондів, які були засновані в Уельсі, почали працювати із затримкою на два роки. Це не так. Справді, у певних трастових фондах могло так здаватися, що було певне зволікання. Дещо із цього стосувалося технічних затримок з обох сторін, але, здебільшого, це було пов’язано з необхідністю краще зрозуміти, які саме проекти за цими напрямками є пріоритетними для виконання. У певний термін ми мали вивчити реальну ситуацію та потреби, а потім уже переходити до активної стадії роботи цих трастових фондів. Те ж саме буде і з новими трастовими фондами, наприклад з фондом із питань протидії саморобним вибуховим пристроям. По-перше, треба зробити комплексний аналіз потреб, що саме потрібно Україні, які напрямки є найважливішими. А проведення такої оцінки ситуації та вивчення потреб — це невід’ємна частина функціонування трастового фонду. Відтак не можна казати, що поки там буде вестися дослідження, то трастовий фонд не працюватиме.

Я хотів би також додати кілька слів, які стосуються ще одного аспекту Комплексного пакета допомоги: дорадчої підтримки НАТО. Ми вже два роки допомагаємо Україні реформувати сектор безпеки та оборони. Зараз у нас є близько 15 експертів, делегованих союзниками, які кожного дня працюють з їхніми українськими колегами та іншими партнерами, щоб допомогти Україні реалізувати ті амбіційні реформи, які поставив собі за мету український уряд.

У Комплексному пакеті допомоги йдеться і про надання додаткових радників, зокрема радника з питань цивільного контролю і демократичного нагляду, який працюватиме з парламентом, а також з іншими інституціями, наприклад рахунковою палатою, для того, щоб забезпечити відповідний рівень підтримки для демократичного нагляду.

«БАТАЛЬЙОНИ НА ПЕРЕДОВИХ ПОЗИЦІЯХ У СХІДНІЙ ЧАСТИНІ АЛЬЯНСУ — ЦЕ ВІДПОВІДЬ НА РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ»

Марина СНІЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»: — Офіційно задекларовано, і всіма визнано, що Росія порушує Мінські угоди. Що має зробити НАТО, щоб Росія нарешті почала їх виконувати? Адже позиція НАТО завжди була в тому, щоб Мінські домовленості були виконані.

А. В.: — Позиція НАТО завжди була в тому, що Мінські домовленості мають бути повністю виконані. Можливо, вони не є досконалими, але це є єдиний реалістичний план мирного та довготривалого вирішення конфлікту. НАТО наголошує на необхідності повної реалізації Мінських угод всіма сторонами, визнаючи, що Росія несе особливу відповідальність із цього приводу. У підсумковій спільній заяві Комісії Україна — НАТО за результатами зустрічі у Варшаві зазначено, що Росія повинна використати свій вплив на бойовиків, щоб вони також виконували свою частину цих домовленостей.

Оскільки Альянс не відіграє безпосередньої ролі в пошуку шляхів розв’язання цього конфлікту, він вітає і діяльність «нормандської» четвірки, і діяльність Трьохсторонньої контактної групи. Ми також повністю підтримуємо Спеціальну моніторингову місію (СММ) ОБСЄ, яка відіграє ключову роль у сприянні деескалації конфлікту, і наголошуємо на важливості повного й безперешкодного доступу для її спостерігачів.

Марина БАРБА, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова: — В інтерв’ю німецькому виданню Spiegel нещодавно Сергій Караганов, особистий радник Путіна, заявив наступне: «Ми заздалегідь попереджали НАТО, що не треба наближатись до кордонів з Україною. На щастя, Росія змогла зупинити НАТО в цьому напрямку». Як ви оцінюєте цю заяву російського високопосадовця?

А. В.: — Усі результати Варшавського саміту вкотре підтверджують, що позиція НАТО і всі його рішення виключно оборонного характеру, є пропорційними та повною мірою відповідають усім міжнародним зобов’язанням, які НАТО на себе взяло. Це стосується і тих батальйонів на передових позиціях у східній частині Альянсу, про які я вже казав. Це насправді відповідь на російську агресію щодо України та інші провокаційні військові дії. Своїми діями Росія вже порушила і міжнародне право, і свої зобов’язання, зокрема основоположний Акт щодо відносин НАТО—Росія від 1997 року. НАТО завжди виконувало свої зобов’язання в рамках цього Акту і продовжує виконувати. Щодо Росії, ми й надалі сподіваємось, що у нас можуть бути довгострокові, конструктивні відносини. Але таке партнерство може бути відновлено лише у випадку, якщо Росія повернеться до виконання своїх міжнародних зобов’язань і міжнародного права. До того часу не може бути мови про повернення звичайного рівня співробітництва, так званого business as usual. Наша практична співпраця — як військова, так і цивільна — залишається припиненою. Але ми відкриті до політичного діалогу з Росією, і невдовзі після Варшавського саміту (а саме 13 липня) була проведена зустріч Ради НАТО—Росія у Брюсселі.

«НАТО ПРИТРИМУЄТЬСЯ СВОЄЇ ПОЛІТИКИ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ»

Віта ШНАЙДЕР, Національний університет «Києво-Могилянська академія»: — Як ви оцінюєте позицію Порошенка на Варшавському саміті щодо того, що питання членства України в НАТО не стоїть на порядку денному? Чим визначається готовність України вступити в НАТО? І чи ця готовність має відповідати всім стандартам НАТО? Тому що відомі випадки, коли країни вступали в НАТО без такої готовності.

А. В.: — НАТО притримується своєї політики відкритих дверей, яка є засадничим положенням Вашингтонського договору щодо заснування Північноатлантичного альянсу.

На сьогодні Україна не подавала заявки щодо членства в НАТО. І це залежить виключно від рішення самої України, чи хоче вона цього, чи ні. Якщо Україна вирішить подати таку заявку, то її розглянуть всі країни-члени НАТО, як і будь-яку заявку від будь-якої іншої країни. Наразі Президент і уряд України вирішили діяти поступово, а саме спершу досягти рівня стандартів НАТО, тобто провести всі необхідні реформи для досягнення цих стандартів, а потім вже ставити на порядок денний питання щодо членства. На наш погляд, це реалістичний підхід. І важливо розуміти, що втілення стандартів НАТО — це не суто технічна справа, яка стосується, скажімо, досягнення відповідності в уніформі або боєприпасах тощо. Йдеться про такі фундаментальні цінності, як демократія, верховенство права, права людини, ринкова економіка. Це також передбачає зміни в менталітеті, які мають відбутися. І наша роль як представництва НАТО в Україні полягає в тому, щоб допомогти України на цьому шляху до реформ. Так, ми сфокусовані на секторі безпеки й оборони, оскільки маємо в цьому секторі більше досвіду, але ми також акцентуємо на необхідності застосування комплексного підходу до реформ.

Проте я мушу зазначити, що в Україні вже є конкретний інструмент для сприяння досягнення євроатлантичних стандартів. І цей інструмент називається Річна національна програма. Потенціал цієї програми досі не використано повною мірою. Aле минулого тижня була поновлена робота Міжвідомчої комісії з координації євроатлантичної інтеграції України під керівництвом віце-прем’єр-міністра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, і ми сподіваємося, що це сприятиме ефективнішій реалізації цього потенціалу.

Христина ПЕТРЕНКО, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова: — Відомий журналіст-міжнародник Ланселот Лоутон у своїй промові 1935 року сказав, що незалежна, автономна Україна необхідна для європейського економічного прогресу і світового миру. Зважаючи на це, важливим питанням є: у якій інтерпретації взагалі вивчають історію України на Заході, особливо в контексті сьогоднішніх реалій? Чи, можливо, є потреба ініціювати створення нової програми?

А. В.: — Для НАТО суверенна і стабільна Україна є важливим елементом стабільності у євроатлантичному просторі. Щодо питання про історію, я не думаю, що це те питання, у якому НАТО має певну позицію: як потрібно вивчати історію будь-якої країни. Радше, це питання вже для стратегічних комунікацій самої України: як саме розповісти свою історію світові? У цьому контексті, на мою думку, важливо те, що коли лідери західних держав відвідують Україну, вони завжди беруть участь у певних заходах щодо вшанування пам’яті або певних подій, які відбулися в Україні, — це ми нещодавно бачили на прикладі прем’єр-міністра Канади.

«ПОСЛІДОВНА ПОЗИЦІЯ «Дня» НА ПІДТРИМКУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ АМБІЦІЙ УКРАЇНИ НАДАЄ ВАМ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ДОВІРИ В ОЧАХ ШИРОКОГО ЗАГАЛУ»

Оксана КОВАЛЬ, Львівський національний університет ім. Івана Франка: — Газета «День» цьогоріч святкує своє двадцятиріччя. Як ви розцінюєте її роль в інтеграції України в НАТО?

А. В.: — Звісно, я знаю, що газета «День» — це одне з провідних видань в Україні. Вона відіграє значну роль в інформуванні населення. Я думаю, що ваша послідовна позиція на підтримку європейських амбіцій України надає вам високий рівень довіри в очах широкого загалу.

Ми розуміємо, що за останні два роки відбулася певна зміна в тому, як Україна сприймає питання євроатлантичних прагнень. Всі останні дослідження громадської думки кажуть, що два роки тому рівень підтримки євроатлантичної інтеграції України серед українців був дуже низьким, а зараз він значно вищий. Але, на мою думку, напевно, багато з цих змін мали причиною радше емоційну реакцію на агресію Росії, ніж раціональне розуміння, що таке НАТО, що передбачає і не передбачає членство в ньому. На мій погляд, роль вашого видання і взагалі ЗМІ складається з двох факторів: по-перше, це надання фактичної інформації про те, що є НАТО і що означає членство в Альянсі; по-друге, зосередитися на відповідних реформах, які зараз відбуваються в Україні. Загалом я сказав би, що неможливо переоцінити роль професійної журналістики у висвітленні реформ. Тут я кажу про членство як не суто технічні речі, а все те (як було згадано вище), що передбачає зміну менталітету і таких цінностей, як демократія, верховенство права. Вважаю, що у медіа є певні можливості, щоб висвітлювати саме ці питання і пояснювати людям, що вони передбачають.

Бажаю вам всього найкращого як у навчанні, так і в майбутній кар’єрі.

Цього року Літня школа журналістики відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО.