Белград – Київ: зміна філософії

Чинний прем’єр-міністр Сербії, лідер Сербської прогресивної партії, Александар Вучич досить несподівано здобув перемогу в першому турі президентських виборів, які відбулися минулої неділі. Він набирає 55,8% голосів виборців, що дає підстави розраховувати на перемогу вже в першому турі. Його найближчий опонент, колишній омбудсмен Саша Янкович заручився підтримкою майже 15% виборців.

«Це важливий для нас день. Він показує, в якому напрямку бажає рухатися Сербія. Для мене важливо, щоби ці вибори засвідчили, що переважна більшість сербських громадян виступають за продовження шляху з ЄС, при цьому підтримуючи тісні зв’язки з Китаєм і Росією. Крім того, було важливо, щоб наша перемога була абсолютно незаперечною, щоб не дозволити нікому різним чином інтерпретувати відрив, якого було досягнуто. Я отримав на 12% більше голосів, це приблизно на 430 тис. більше голосів, аніж в усіх інших кандидатів, разом узятих», — заявив Вучич у виступі перед своїми прихильниками в штаб-квартирі політичної сили в Белграді.

За словами Вучича, він збереже за собою пост глави уряду Сербії ще приблизно на два місяці, перш ніж офіційно обійме посаду глави держави.

Згідно з даними влади, явка виборців склала близько 55%, що на два відсотки нижче, ніж 2012 року. За крісло глави держави змагалися загалом 11 кандидатів. На третьому місці опинився студент Люка Максимович, котрий виступав як пародійний кандидат. Він здобуває близько 9% голосів.

У Сербії президент має радше представницькі функції. Утім, очікується, що Вучич призначить своїм наступником на прем’єрську посаду одного з однодумців, що зміцнить його позиції як глави держави.

«День» звернувся до посла України в Республіці Сербія Олександра АЛЕКСАНДРОВИЧА з проханням розповісти, чому Вучичу вдалося перемогти уже в першому турі і чи вплине на відносини між Белградом та Києвом намір новообраного президента будувати якомога тісніші відносини Сербії та Росії.

«НАСЕЛЕННЯ СЕРБІЇ СПРИЙМАЄ ВУЧИЧА МАЙЖЕ ЯК БРОЗА ТІТО...»

— Згідно з офіційними даними, справді, виглядає так, що чинний прем’єр Александр Вучич стане наступним президентом Сербії. Офіційно зміна першої особи на чолі державі відбудеться після 31 травня цього року, оскільки до цього часу триває мандат чинного президента Томіслава Ніколіча. І після цього відбудеться голосування в парламенті за кандидатуру нового глави уряду, місце якого звільниться внаслідок обрання Вучича президентом.

 — Чому, на вашу думку, Вучичу вдалося перемогти в першому турі?

— Справді, головна інтрига цих виборів полягала в тому, чи здобуде Вучич перемогу за результатами одного чи двох турів. Якби був другий тур, то боротьба була б більш напруженою, оскільки опозиція почала би об’єднуватись. Тут треба пам’ятати підсумки останніх парламентських виборів у 2014 і 2016 роках, коли коаліція на чолі з Вучичем два рази перемагала і отримувала фактично половину голосів виборців. Цього разу виглядає, що Вучич отримує ще більше, оскільки президентські вибори більш персоналізовані, ніж парламентські, так само як в Україні.

Населення Сербії сприймає Вучича майже як Броза Тіто в колишній Югославії. Інакше кажучи, він уособлює того політика, який намагається балансувати між різними центрами сил. Вучич офіційно проголошує, реально підтримує і проводить курс на європейську інтеграцію Сербії, остаточною метою якої є членство в ЄС. З другого боку, він намагається підтримувати якнайкращі відносини з Російською Федерацією, але також зі Сполученими Штатами, Китаєм, Об’єднаними Арабськими Еміратами та іншими економічними і стратегічними партнерами. Також розвивається практична співпраця з НАТО без членства в Альянсі. І це відбувається попри те, що у населення свіжі спогади про кампанію 1999 року. А це, звісно, певним чином стримує глибшу євроатлантичну інтеграцію Сербії. Проте відносини між цією республікою і НАТО перебувають на стадії інтенсифікованого діалогу, за один крок до Плану дій щодо членства в НАТО.

«СЕРБИ ДУЖЕ ПРИХИЛЬНО І З СИМПАТІЄЮ СТАВЛЯТЬСЯ ДО УКРАЇНИ»

— Чи відігравав роль на цих виборах російський чинник, зважаючи на повідомлення про те, що Росія намагалась влаштувати замах на чорногорського прем’єра і тим самим завадити Чорногорії стати членом НАТО?

— Російський чинник завжди присутній у Сербії. Справді, тут були публікації на чорногорську тему. Важко оцінити, наскільки люди вірять у російський слід у Чорногорії чи не вірять. Якщо подивитись на передвиборчі програми усіх 11 кандидатів, що брали участь у виборах, то лише троє з них мали досить реалістичну, тверезу позицію щодо Росії з погляду українських інтересів. На жаль, жоден з них не переміг на виборах.

Водночас можна відзначити, що у сербського керівництва та політикуму немає серйозних ілюзій щодо Росії. Вони чудово розуміють, що відбувається в Криму та на Донбасі і що вони можуть зробити чи не можуть. До речі, існує велика різниця між тим, що в Сербії говорили півтора року, і що говорять сьогодні про події в Україні. Півтора року тому переважна думка серед населення полягала в тому, що серби повторювали російські пропагандистські кліше, що в Україні відбувається громадянська війна. Сьогодні у Сербії зовсім інше відчуття, зовсім інше розуміння ситуації. Вони вважають, що триває велика геополітична боротьба між Росією і США, а, умовно кажучи, маленька Україна і Сербія від цього страждають. Відбувся такий цікавий поворот. І якщо говорити про населення, то серби дуже прихильно і з симпатією ставляться до України, крім певних радикальних екстремістських маргінальних політичних угруповань. Сербське населення бажає, щоб ця війна швидше закінчилась, і розуміє, що без втручання Росії тут аж ніяк не обійшлося. Тому у переважній своїй більшості серби намагаються займати серединну позицію. Можливо, якби не було 1999 року бомбардування з боку НАТО, то сербському населенню було б набагато легше забути про російський чинник і спокійно інтегруватись у НАТО.

 — А прагнення Сербії мати якомога кращі відносини з Росією накладає відбиток на  стосунки Белграда з Києвом?

— Зовнішня політика Сербії після перемоги Вучича не зміниться, відбуватиметься балансування, хоча стратегічний напрямок залишається незмінним: членство в ЄС. І це чимось нагадує ситуацію в середині 2013 року в Україні, коли влада тримала курс на інтеграцію в ЄС, зберігаючи добрі відносини з Росією.

Щодо України. Прем’єр-міністр Александер Вучич неодноразово мені особисто говорив, підтверджуючи це своєю політикою, що він прагне мати якнайліпші відносини з Україною; водночас, з огляду на певні історичні обставини та позицію частини населення Сербії, не може повністю обрубати всі стосунки з Росією. Таким чином, якщо говорити про відносини між Україною та Сербією у будь-якій сфері, та, передусім, у політичній, економічній та культурній, — тут немає жодних обмежень, якщо це тільки якимось дуже серйозним чином не зачіпає відносини Сербії з  Росією. Знову ж таки, можна вважати, що ця політика після виборів не зміниться.

Зі свого боку, як посол України, можу підтвердити, що за останні півтора-два роки посольство докладає багатьох зусиль, щоб активізувати, в першу чергу, економічну та культурну співпрацю з Республікою Сербія. Оскільки з 2013-го по 2015 рік з об’єктивних причини була певна пауза в наших відносинах. Минулої осені в Києві ми провели великий бізнес-форум, а в травні цього року відбудеться дві важливі події Сербії: ще один бізнес-форум і великий культурний фестиваль України у Новому Саді. Тут немає жодних проблем щодо економічної співпраці, інвестицій, торгівлі, культури, підтримки української діаспори.

ВУЧИЧ: СЕРБІЯ ЦІЛКОВИТО ПІДТРИМУЄ СУВЕРЕНІТЕТ І ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ

— Чи це означає, що російський чинник зовсім не впливає на українсько-сербські відносини?

— Російський чинник впливає у тому сенсі, що Сербія явно не може приєднатись до заяв ЄС, санкцій ЄС проти РФ і засудити агресію Росії в Криму чи на Донбасі. З іншого боку, буквально за тиждень до виборів на одній із прес-конференцій прем’єр Вучич ще раз на запитання журналістів підтвердив, що Сербія цілковито підтримує суверенітет і територіальну цілісність України так само, як Київ підтримує суверенітет і територіальну цілісність Сербії, адже ми не визнаємо незалежність Косово. З погляду міжнародного права, ми перебуваємо в подібній ситуації.

 — Пане Посол, на вашу думку, що потрібно ще робити Україні, щоби подавати більше інформації про події у нас на Донбасі, щоб серби краще зрозуміли — в Україні Росія веде себе як держава-агресор і спонсор тероризму?

— Я дуже вдячний, що «День» цікавиться цією темою. За ці два роки я постійно друкую свої статті та інтерв’ю у місцевих ЗМІ, багато виступаю на телебаченні. Можу сказати, що зараз відбувається певна зміна філософії. І, на мою думку, русофільство сербів трішки натягнуте. Звісно, є православний і слов’янський чинник, але це — не засліплення, і це не означає, що люди не розуміють, що відбувається. А в дискусіях, зокрема із представниками радикальної сербської партії, які нещодавно відвідали Крим, я нагадав про ситуацію в Україні. Це постійно обговорювалось у ЗМІ й стало важливим інформаційним приводом. Люди бачили і слухали думку посла України, слухали думку політиків, які намагались виправдати себе, тому певною мірою український чинник теж був присутнім на президентських виборах у Сербії.

— А коли можна очікувати візит новообраного президента Сербії в Україну?

— Головним критерієм здійснення візитів високого рівня до Києва чи  Белграда має бути нормальна підготовка моїм посольством, а також — посольством Сербії в Україні, економічної співпраці. І ми побачимо після згаданого другого бізнес-форуму, на які цифри ми виходимо. Зараз товарообіг становить 280 — 300 млн доларів. Це також залежить від підготовки документів до підписання. Нині їх майже десять. Після наявності цих двох чинників можна буде говорити про візит.