Час серйозного осмислення

Минулої неділі у Болгарії та Молдові відбувся другий тур президентських виборів. І як виявилось, переможцями на цих перегонах стали прихильники більш тісних відносин з Росією. Зокрема, в Молдові за лідера соціалістів Ігоря Додона проголосували більше 52% виборців, за його суперницю — представницю проєвропейських сил Майю Санду — 47,7%.

Ігор Додон виступає за налагодження відносин з Росією та перегляд курсу Молдови на євроінтеграцію. Він вже заявив, що першим його офіційним візитом стане поїздка до Москви. Після оголошення його перемоги у Кишиневі зібрався мітинг з кількох сотень осіб, які вимагають скасування результатів виборів і організації повторного голосування.

Тим часом у Болгарії з великою перевагою переміг 53-річний екс-керівник військово-повітряних сил, генерал-майор Румен Радев. Він отримав майже 60% голосів, його опонентка від провладної партії Цецка Цачева — 36,2 відсотка, повідомляє агентство Reuters. Радев, новачок у політиці, має офіційно вступити на посаду 22 січня. Але водночас генерал-майор відомий своїми проросійськими заявами.

Прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов уже заявив, що подає у відставку після поразки кандидатки від його партії «Громадяни за європейський розвиток Болгарії» (ГЕРБ) Цачевої.

Результати виборів у двох країнах, зокрема перемога кандидатів, які демонструють проросійські погляди,не може не викликати занепокоєння. Більше того, виникає питання, чому в Болгарії, яка є членом ЄС і НАТО і яка отримали багато коштів з Брюсселю, населення не підтримує кандидата з твердою проєвропейською позицією. Окрім того, було очевидно, що в Болгарії дуже активно діє російська пропаганда, як через ЗМІ, так і через організацію проросійських мітингів. І не дивно, що у багатьох болгар не викликала занепокоєння поява людей у футболках із зображенням Путіна. Тож подібні результати виборів можна було прогнозувати уже раніше.

КИШИНІВ, МОЛДОВА. 13 ЛИСТОПАДА 2016 Р. / ФОТО РЕЙТЕР

«На превеликий жаль, я бачу і в багатьох болгар неподолане минуле, вразливість до атак «рускогоміра», — пише у передмові до новинки Бібліотеки «Дня» — «Сестра моя, Софія...» — головний редактор Лариса Івшина. — В Болгарії, здається, живе не одна сотня тисяч росіян, які, ясна річ, вимагають собі шкіл, газет і т.д. Пам’ятаю, якось, здається, в Созополі я побачила в одному з магазинів (а це вже йшов другий рік війни в Україні) футболку з Путіним та написом: «Я уже здесь». Стає страшно за них! Вочевидь, факт перебування Болгарії в НАТО і ЄС ще не дає відповіді на всі запитання, адже нині Росія своїми «гібридними» методами атакує всю Європу. Якщо перед нею не можуть встояти й найбільші західні «твердині» (бачимо це, зокрема, за прикладами деяких представників німецьких та французьких еліт), зрозуміло, що Росія не залишатиме поза своєю «увагою» й слов’янські держави. Боротьба всередині суспільства триває».    

Що стосується Молдови, де майже вісім років при владі перебувають проєвропейські партії, то хіба не могли вони виставити потужного кандидата на президентських виборах. А вийшло так, що в результаті отримали президента, який відверто виступає за Митний союз. І це при тому, що лише торік Молдова підписала угоду про асоціацію з ЄС.

Підсумовуючи, можна сказати, що інерція в обох країнах призвела до такого результату. Зрозуміло, що недоліком було і те, що влада так і не змогла побудувати свій порядок денний, послідовно і успішно впроваджуючи його.

«ЦЕ ПОГАНИЙ РОЗВИТОК ПОДІЙ. АЛЕ НЕ БУДЕМО ПЕРЕБІЛЬШУВАТИ ЗАГРОЗИ» 

Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора Центру Мартенса, Брюссель:

— Очевидно, що це поганий розвиток подій. Але давайте не будемо перебільшувати загрозу: президент Болгарії не вирішує позиції своєї країни щодо санкцій. Молдова перебуває за межами ЄС. В самому ЄС я поки що не бачу ніяких змін. Останнім часом через Алеппо відбулося насправді посилення негативних відносин ЄС щодо Росії. Перемога Трампа, можливо, принесла сюди нову незахищеність. Але є багато республіканців, які будуть чинити опір щодо скасування санкцій США. Так що я сподіваюся, що найгіршого ми уникнемо.

«НАЙБІЛЬШ ПОТУЖНИМ ЧИННИКОМ У ПЕРЕМОЗІ ПРОРОСІЙСЬКИХ КАНДИДАТІВ Є «ГІБРИДНА ВІЙНА» ПРОТИ ЗАХОДУ»

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, конфліктолог,  професор Київського національного університету ім. Шевченка:

— Я думаю, найбільш потужним чинником у такій перемозі проросійських кандидатів є російська «гібридна війна» проти Заходу. І ми тепер побачили, що вона мала свій ефект, хоча Європейський Союз і всі європейські лідери закривали на це очі, шукали з Путіним перемир’я, недопущення холодної війни, не помічаючи, що вже триває «гібридна війна» в середині країн Євросозу і на кордонах ЄС. Одна з проміжних цілей цієї «гібридної війни» саме і є встановлення проросійських урядів, за допомогою яких потім можна маніпулювати цими країнами в російських інтересах.

Болгарія в даному випадку буде виступати як «троянський кінь» і в Євросоюзі, і в НАТО. І таким чином через Болгарію, Грецію Росія зможе руйнувати ці дві організації, які являють собою євроатлантичну цивілізацію.

Інформаційний вплив — це найбільш потужний чинник, а він діє не тільки через Russia Today, а й через національні телеканали. Окрім того, одним з інструментів такої «гібридної віни» є широка мережа аналітичних центрів, куплених експертів, які формували таку проросійську, євроскептичну, антизахідну, антиамериканську думку. І ці маніпуляції виявились дуже вдалими, бо фактично була сформована проросійська думка. Це ні для кого не було секретом, але тільки місцеві еліти закривали на це очі. Безумовно, що цей «русский мир» лягає на православ’я, тому першими його жертвами стали саме православні країни: Греція, Болгарія, Молдова, Кіпр. І ми знаємо, яку вони політику ведуть. Тобто це вже плацдарм «русского мира» не тільки на пострадянському просторі, а вже на території Європи.

З другого боку, демократичні сили дискредитували себе. У випадку Болгарії. Це коли народ очікував рай від вступу в Єврпопейський Союз. Але якщо сусідня Румунія виправдовує цей аванс, який дав ЄС при вступі до євроспільноти, то Болгарія, яка прийшла на прицепі Румунії, не здійснила суттєвих реформ і відповідно не виправдала цей аванс. Тому дива не сталось, і, звісно, болгари хитнулись до матінки-Росії, згадали історію про визвольний рух проти Османської імперії, про допомогу братів-росіян і т.д.

І на цій історичній канві та невдалих політичних кроках проєвропейських урядів і в Болгарії, і в Молдові ми отримали перемогу проросійських кандидатів. Оскільки демократичні сили були повністю дискредитовані, то відповідно (як у Болгарії, так і в Молдові) за російського кадидата голосувало переважно старше покоління.

«РУССКИЙ МИР» РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ ТАМ, ДЕ Є АНКЛАВИ РАДЯНСЬКОЇ СВІДОМОСТІ»

— Чому виборці в обох країнах вважають, що з Росією у них буде процвітання, адже саме на такому гаслі Додон будував свою виборчу кампанію у Молдові?

— Це старий міф. Якщо глянути на населення Молдови, то найбільш дієздатне і активне населення виїхало з країни на заробітки. Залишилися дві сили: одна прорумунська, яка асоціює себе з європейською інтеграцією, а інша — прорадянська, що експлуатує совкове мислення, яке завжди буде пов’язано з Росією, як у нас на Донбасі. Не випадково цей «русский мир» побудований на цінностях Російської імперії та Радянського Союзу. Там все це абсолютно поєднується і базується одне на одному. І ми бачимо сьогодні, що «русский мир» розповсюджується там, де є анклави радянської свідомості. Скоріше за все, можна очікувати на реалізацію інтеграційного проекту в Молдові, фактично інтеграцію Молдови у Придністров’я, а не навпаки.

«У БОЛГАРІЇ ТА МОЛДОВІ З НАРОДОМ НІХТО НЕ ПРАЦЮВАВ»

— Болгарія багато отримала від вступу країни в ЄС, але зараз населення проголосувало за зворотній курс. У Румунії подібного немає. Чому так відбувається?

— У Румунії були державотворчі настрої, які піклувались про побудову сильної держави — там були помірковані націоналісти і радикали, які мріяли про Велику Румунію, хоча не мали домінуючого впливу. Але обидві політитчні сили дотримувались державотворчого процесу. Тому радянськість вийшла разом з Ільєску, старим партократом. Після нього був Константінеску, який був пов’язаний з корупцією, але знайшлись демократичні сили, які його попросили піти. І вже після цього прийшла нова демократична еліта, яка чітко взяла курс на реформи і на державотворчий процес. У Молдові і Болгарії цього не відбувалось. Держава залишалась слабкою, політична еліта невизначеною щодо орієнтації розвикту країни, а народ жив окремо. Болгарія — одна з найбідніших країн ЄС, тому там частина населення не бачить перспектив процвітання в Євросюзі. Поки Брюссель давав гроші, то владна еліта підтримувала європейський курс. У Болгарії та Молдові з народом ніхто не працював, і народ не бачив реальних здобутків для свого власного добробуту.

Ці вибори показали, наскільки небезпечний «русский мир». Болгарії не допомогло ні членство в ЄС, ні членство в НАТО. Тобто відбувся підрив зсередини країни. А введення статті 5 Вашингтонського договору не передбачається, якщо всередині відбуваються такі процеси. В цій ситуації НАТО не зможе нічого зробити. Це дуже небезпечний вид «гібридної війни», якою на Заході мало хто цікавиться.

«У РОСІЇ ЗАРАЗ З’ЯВИЛИСЯ ВСІ «ШАНСИ» ВИБУДУВАТИ ЯЛТУ-2 У ЄВРОПІ»

— Як можна протистояти «русскому миру»?

— Європа буде спати далі, доки в самій Західній Європі не сформується проросійський уряд. На мою думку, на черзі Нідерланди. Більше того, у Європі всі не знають, чого чекати від Трампа. Навіть саміт НАТО, запланований на початок року, відклали, Меркель також неоднозначно відреагувала на обрання Трампа. Тільки зараз у Європі починають відчувати загрозу з боку Росії. Якщо Трамп реалізує своє побажання, що НАТО не потрібне, то Європа залишиться «голою» перед Росією, бо в контексті «жорсткої» сили Європа без НАТО дуже слабка. Тому у Росії зараз з’явились усі «шанси» вибудувати Ялту-2 в Європі. І ви бачите, що російські політики про це вже говорять відкрито. А це — гірше, ніж поділ Європи у часи холодної війни.

— Які висновки має зробити наша влада після приходу проросійських сил у Болгарії і Молдові і виникнення нової ситуації з обранням Трампа?

— Зараз більша загроза України — внутрішня — наявність клептократії та клептократичного режиму. Не вирішено питання війни з Росією. Напруга в суспільстві зростає, але немає лідера, який би структурував цю напругу і ввів її у певне русло.

Народ об’єднається, якщо побачить структуру, навколо якої можна гуртуватись. Треба голосувати за тих, хто піклується будівництвом держави і буде займатись державотворчим процесом, хто буде висувати ідеї.

Тому єдиний вихід у даний момент — перевибори ВР, але перед цим обов’язкова зміна виборчого законодавства. Якщо цього не буде зроблено, то це підрив «котла», адже напруга мас повинна вийти.

«СКОРІШЕ ЗА ВСЕ, РАДЕВ СТАНЕ НАСТУПНИМ «ЗРАДНИКОМ» РОСІЙСЬКИХ ІНТЕРЕСІВ»

Iван КОСТОВ, екс-прем’єр-міністр Болгарії:

— Перш за все, головна причина, чому болгари проголосувала за Радева, це — масове протестне голосування проти другого терміну уряду Бойко Борисова.

По-друге, після анексії Криму кремлівська пропаганда розпочала агресивну кампанію проти Болгарії та деяких країн Східної Європи. Ця агресія не зустріла спротиву з боку болгарських політиків та медіа.

З другого боку, не можна розглядати результати цього голосування як розчарування європейським курсом Болгарії. У болгар не було підстав розчаровуватися Європейським Союзом. Це результат кремлівської пропаганди, яка, на жаль, зростає у західних медіа і, можливо, в Україні. 

Слід зауважити, що Радев не пропонує альтернативи європейському курсу Болгарії і його не обирали з цією метою.

РУМЕН РАДЕВ: «ЦЕ БУЛА ПЕРЕМОГА ВСЬОГО БОЛГАРСЬКОГО НАРОДУ. СЬОГОДНІ ДЕМОКРАТІЯ ПЕРЕМОГЛА АПАТІЮ І СТРАХ» / ФОТО РЕЙТЕР

Що стосується зауважень деяких критиків, що обрання Радева може схилити Болгарію в російську орбіту. У президента немає повноважень повернути Болгарію назад в орбіту Росії. Скоріше за все, він, імовірно, стане наступним «зрадником» російських інтересів у категоріях кремлівських політтехнологів.

Я також можу погодитись зі словами Радева, що ці вибори є перемогою всього болгарського народу і що «демократія перемогла апатію і страх». Так, демократія має таку властивість.

Що стосується заяв Радева про його підтримку скасування санкцій проти Росії і похвалу в адрес новобраного президента США Дональда Трампа, який прагне до більшого діалогу з російським президентом. До цього слід додати, що Радев при цьому сказав, що питання санкцій входить до компетенції уряду. Це правда. Але я не вірю, що він буде тиснути у тому, щоб скасувати санкції. З другого боку, я побоююсь, що Трамп дійде згоди з Путіним і ми за це заплатимо ціну.

«ЄВРОПЕЙСЬКІ ПАРТІЇ В МОЛДОВІ ВТРАТИЛИ ДОВІРУ В СУСПІЛЬСТВІ»

Леонід ЛIТРА, старший аналітик Iнституту світової політики:

— По-перше, кампанія Ігоря Додона була від початку набагато краще профінансована, також свою роль відіграла гарна інфраструктура. По-друге, слід враховувати, що в Молдові медійний простір перебуває під впливом російського контента. Близько 70% каналів, що передають новини чи ток-шоу, так чи інакше передають меседжі, які дуже підходять Кремлю чи безпосередньо походять з Росії як державна пропаганда.

Тим часом у Майї Санду до першого туру не було жодного біл-борду, не кажучи про те, що у них аж до останніх днів кампанії не було навіть реклами по телебаченню. Вони користувалися тим ефіром, який гарантує держава: одна хвилина на держтелеканалі. Враховуючи все це, можна сказати, що Санду здобула непоганий результат.

З другого боку, хоч на цих виборах і переміг проросійський президент, це все ж таки символічна постать, оскільки у нього немає в парламенті більшості.  А найголовніші вибори, які змінять уряд Молдови, — парламентські, які мають відбутися 2018 року.

Навряд чи до цього часу Додон зможе змінити конституцію, все залежить від того, який курс виберуть партії, які перебувають під впливом Влада Плахотнюка, і чи підтримуватимуть вони партію соціалістів в парламенті. Без цієї підтримки реальний вплив Додона буде обмежений.

Чому європейські партії не змогли нав’язати  свій порядок денний і таким чином провести проєвропейського кандидата в президенти. Тут існує кілька проблем.

По-перше, європейські партії в Молдові втратили довіру в суспільстві, зокрема через крадіжки століття — зникнення одного мільярда доларів з молдавських банків. Було багато інших провалів, унаслідок чого громадяни Молдови асоціюють ЄС, європейські партії з проблемами, корупцією, погіршенням рівня життя.

По-друге, я не впевнений, що всі європейські партії підтримали Санду, оскільки вона виступала, зокрема, проти псевдоєвропейських партій. 

Ігоря Додона можна назвати абсолютно проросійським кандидатом, оскільки він не приховує своїх симпатій до Росії і пропагує Митний союз і Євразійський союз, каже, що Крим не український. Але він тоді не був президентом. Слід чекати більше обережності від Додона, тому що він розуміє, що в Молдови лише два сусіди: Румунія і Україна. А він, не будучи ще президентом, зіпсував відносини з однією і з другою країною. Йому доведеться збалансувати все це і, гадаю, шукати способів поліпшити відносини з Україною. А Київ має всім цим скористатися і переконатися, що з боку Молдови, особливо з боку Придністровського регіону, не походитиме якась загроза в плані безпеки України. І що Кишинів не дасть себе використовувати, аби Росія чинила тиск на Україну саме через Молдову.

«МИ ЗАЦІКАВЛЕНІ В ТОМУ, ЩОБ НОВИЙ ГЛАВА ДЕРЖАВИ ПРОДОВЖИВ ЛІНІЮ НА ПІДТРИМКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ»

Микола БАЛТАЖИ, посол України в Болгарії:

 - Зараз у Болгарії ми маємо нову політичну ситуацію, очікується нова конфігурація влади у парламенті. Однозначна перемога представника ініціативного комітету, за яким стоїть Болгарська соціалістична партія, Радева свідчить, з одного боку, про поразку правлячої правоконсервативної партії ГЕРБ і про одночасне посилення позиції болгарських соціалістів. Оскільки прем’єр Бойко Борисов подав у відставку, то найближчими днями слід очікувати  дуже важливого рішення щодо формування нового уряду.

Болгари під час виборів виявили своєрідний протест проти статус-кво. Це було голосування за позитивні зміни в державі. Тобто тут слід очікувати на цікавий розвиток подій. Адже заяви кандидатів до другого туру свідчити про те, що вони доводили до свого традиційного електорату те, що виборці хотіли почути, відданість ЄС і НАТО з одного боку,  більше на цьому акцентувала представник партії ГЕРБ. А з іншого – якраз Радев виступав за відновлення відносин і політичного діалогу з Російською Федерацією. Так саме це стосувалось Криму і санкцій.

На відміну від колишнього президента, який послідовно і категорично виступав і гостро засуджував військову агресію проти України, окупацію Криму, з боку Радева - новообраного глави держави - лунали сигнали про те, що, справді, існує порушення міжнародного права, але водночас над Кримом розвивається російський прапор. І з цим  не можна не рахуватись і треба вести переговори стосовно вирішення подальшої долі Криму шляхом переговорів. Так само відносно санкцій є зміни в позиції, які полягають у тому, що санкції щодо Російської Федерації мають бути переглянуті, але новий глава держави буде консультуватись з урядом і з ЄС. Відтак, як ви бачите є зміна внутрішньополітичної ситуації, слід очікувати дострокові парламентські вибори наступного року.

Що стосується позиції України. Ми визнаємо законний вибір болгарського народу. І ми будемо працювати з новообраним президентом. Болгарія для нас – один з ключових економічних і політичних партнерів у балканському регіоні. Але ми конче зацікавлені в тому, щоб новий глава держави продовжив лінію на підтримку територіальної цілісності України. Передвиборча боротьба вже завершилась і назрів час для прийняття прагматичних рішень.

Чи не вважаєте ви, що програш правлячої коаліції пов’язаний з тим, що у неї було свого порядку денного і тому інерція привела до такого результату?

- Справді, правляча партія допустила низку помилок. І їх особисто визнав прем’єр-міністр Борисов. Перше за все, ця партія дуже пізно висунула свого кандидата, фактично за місяць до виборів. А це зменшило шанси представника цієї партії, оскільки у неї не було достатньо часу мобілізувати не лише свій традиційний електорат, але й усіх громадян Болгарії відданих європейським цінностям. І очевидно були помилки під час проведення самої виборчої кампанії. Я думаю, що поразка правлячої партії ГЕРБ на цих виборах дає підстави для серйозного осмислення її позиції, особливо з огляду на наближення дострокових парламентських виборів.