Найбільша помилка в тому, що ми швидко здаємось. Іноді, щоб отримати бажане, треба просто спробувати ще один раз.
Томас Едісон, американський вчений і винахідник

«Найкраще – зробити перший крок...»

Керівник Програми професійної підготовки Україна — НАТО Ове УРУП-МЕДСЕН запропонував «літньошколяркам» рецепт успіху країни та особистого зокрема
6 серпня, 2018 - 17:52
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Серед багатьох лекторів, які виступали перед студентами Літньої школи журналістики «Дня», не можна не захопливої розмови з менеджером Програми Професійної Підготовки Україна — НАТО, паном Ове Уруп-Медсеном.

Гість приготував змістовну презентацію для «літньошколярок», яку назвав виключно своїм надбанням, яке не може сприйматися як офіційна власність НАТО. «Я розповім вам про свій досвід: про свою програму і що вона за собою несе, про причини вибору саме цього напряму, про результати й очікування і про потенціал, який мають люди після проходження ППП», — зазначає Медсен. Все почалося з Данії, пан Ове був пілотом тамтешніх Військово-повітряних сил. Після цього слідувала низка посад, пов’язаних з небом: літак-перевізник, платформа-радар. Ове також спромігся стати керівником рятувальної служби в Данії. Після цього всього, зрозумівши, що хоче займатися чимось іншим, Медсен почав працювати над програмами реформування особистості в різних країнах (Естонія, Литва, Латвія, Сербія тощо), де він не пропагував членство в НАТО, а доносив знання про НАТО.

2007 року Ове Медсен почав свою співпрацю з Україною. З того часу відбулася низка спільних проектів нашої держави з Данією, наприклад, ми підтримуємо данську операцію на аеродромі біля Північного полюсу, куди щорічно надсилаємо паливо, їжу, обладнання. Також важливою подією стали відвідини кронпринца Данії Мелітопольської авіабази. Нарешті — Програма Професійної Підготовки Україна — НАТО. «Якщо існує якийсь проект, який має проблеми, ми ті, хто буде вказувати йому правильний шлях. Ми маємо стратегічну групу високого рівня», — пояснює менеджер програми. За допомогою вибудованої програми спільного управління ППП спрямована на зміну керівництва «зверху вниз» на «знизу вверх». Медсен ставить собі за мету навчання експертів чіткому усвідомленню того, що вони хочуть, шляху до цієї мети. Робота ППП спрямована на розвиток спеціалістів. «Я хочу дати знання 100 людям, щоб вони передали їх ще 100 людям. Це безперервний цикл», — пояснює пан Ове. Програма є надзвичайно потрібною в Україні через низку існуючих проблем. Зокрема питання постають у побудові точної бази потреб, встановленні чіткої реалістичної мети та розробки шляху до її втілення, а також у вмінні ведення стратегічних переговорів — це те, над чим потрібно працювати Україні разом із ППП.

Програма Професійної Підготовки Україна — НАТО тісно співпрацює з різними країнами. Чому такі європейські держави, як Франція, Данія чи Швеція, хочуть працювати з Україною? Що вони будуть мати з цієї співпраці? «Ми повинні пропагувати навіть найменші проекти для того, щоб забезпечити зміцнення міжнародного спілкування і зв’язків, щоб всі були задоволені, — констатує Ове Уруп-Медсен і додає: — Я схожий на тлумача між двома світами і намагаюся підтримувати існуючий міжнародний інтерес, отримувати різного роду фінансування та змушувати Україну розуміти, що все це більш ніж важливо.

«КОЛИ Я ДАЮ ВАМ ЗАВДАННЯ, Я ДАЮ ВАМ «ЦІЛИЙ БАНАН»

Після завершення розповіді про Програму Професійної Підготовки Україна — НАТО Ове не поскупився на цінні поради «літньошколяркам», які здатні бути змінити нашу країну загалом і кожного зокрема. Уруп-Медсен розповів про керівництво та управління за допомогою мотивації та натхнення, яке б він хотів побачити в Україні реальним. Першим пунктом нового підходу до лідерства було названо концепцію «цілого банана». «Коли я даю вам завдання, я даю вам «цілий банан». Тобто я хочу страву з банана, тому даю вам «цілий банан» і відходжу в бік. Як ви це зробите, ваша справа. Я повністю покладаюся на вас», — такими метафорами Ове описує принцип делегування робітникам роботи. Цим самим він зауважив, що важливо чути ідеї інших, а не лише змушувати працювати за якимись стандартами. Люди повинні бути частиною того, що лідер намагається досягнути. Далі Медсен зауважив, що всі роблять помилки. Їх потрібно усвідомлювати і вирішувати спільними зусиллями.

Справжній лідер розуміє те, що він теж може зробити помилку. Не можна також нівелювати те, що кожна робота повинна бути нагороджена, і керівник повинен заохочувати своїх підлеглих. Украй необхідно хвалити людей за справді добре виконану роботу. «Покажіть, що вам не все одно!», — закликає Ове Уруп-Медсен,  і тоді ви побачите результат. Також не варто забувати про творчість, яку потрібно пропагувати, давати людям свободу думки, вільний простір для ідей. Адже як можна показати найкращий результат під встановленими обмеженнями? Насамкінець, Ове радить поводитися зі своїми співробітниками добре. Ніхто не повинен забувати, що люди всі рівні. Всі заслуговують на хороше ставлення та розуміння. «Якщо лідер навчив своїх людей працювати на високому рівні, вони будуть так працювати, будьте певні», — стверджує Уруп-Медсен.

«ЯКЩО ВАМ НЕМАЄ ЧОГО СКАЗАТИ-МОВЧІТЬ»

Також НАТОвець поділився секретами свого успіху — правильним рецептом для всіх, хто хоче бути «першим». «Завжди будьте найкраще підготовленими в аудиторії. На зустрічі, на конференції це — важливо. Знайте чітко, що ви хочете винести для себе з кожної зустрічі. Шукайте союзників і заводьте двосторонні контакти — це те, що називають networking. Не залишайтеся лише зі своїми колегами — нові знайомства важливі. Ніколи не запізнюйтеся. Це показує вас не з найкращого боку. Якщо ви прийшли на конференцію — будьте там. Якщо ви не повністю сконцентровані на цьому — краще залишіться вдома. Ніколи не видавайте чиюсь роботу під своїм іменем. Хваліть інших, бережіть репутацію і тоді люди захочуть працювати з вами. Запам’ятайте, якщо вам немає чого сказати — мовчіть. Ваші слова повинні завжди бути змістовними, чіткими та лаконічними. Старайтеся не створюватиме конфліктів з іншими. Подумайте, чого це вам коштувати, заради чого ви це робите. Врешті-решт, будьте добрими і розуміючими — це те, що показує вас як Людину.

Микола СIРУК:

— Ви показували презентацію своєї програми різним людям та організаціям, до того ж ваша програма вже працює. Яка була реакція на це все? Як люди сприймали інформацію? Чи використовували вони ваші поради у своїй роботі?

— Люди такого віку, як ваші молоді журналісти, справді відкриті та активні. Вони намагаються використовувати на практиці все те, що я їм намагаюсь донести. Я бачу цей запал у  їхніх очах. Вони можуть змінити цей світ. Проте люди мого віку зазвичай говорять, що це все звучить справді добре і дієво, що вони обов’язково будуть дотримуватись порад. Я знаю, що ні. Цього не станеться. Давайте розглянемо приклад курсу вивчення англійської мови. Існує менеджер, який шалено пропагує ці заняття, проте він єдиний з відділу, хто не знає англійську мову. Чоловік відстає від всіх і не має бажання наздоганяти. Це не є пріоритетним для нього. Знову-таки, розумієте, йдеться про певне сприйняття, коли ти опікуєшся проектом без чіткого бачення мети — він рано чи пізно припинить роботу.

«ЯКБИ НАША ДІЯЛЬНІСТЬ НЕ БУЛА НІЧИМ ПІДКРІПЛЕНА, МИ Б ЇЇ НЕ ПРОДОВЖУВАЛИ»

Соломія НИКОЛАЄВИЧ, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки:

— Цікаво дізнатися, якою мірою ППП є ефективною та корисною для ЗСУ? Яка частина фінансування програми надходить з України, а яка з НАТО?

— ППП повністю фінансується НАТО, але знову ж таки НАТО — не ті, хто має кошти. Вони є в країн-членів. На сьогодні кожна копієчка на програму надходить з Великобританії, окрім як витрат на моє проживання, мою зарплату, мої подорожі, що є турботою Данії. Ми хочемо, що Україна підтримувала нас людськими ресурсами, чітко визначилася з тим, чого вони хочуть, і ми хочемо бути забезпечені якимось приміщенням, наприклад, платформою для навчання тощо, якщо нам це буде потрібно. Щодо військових — ми не маємо багато справи зі Збройними силами в ППП — це головним чином для цивільного населення, тому люди, з якими ми працюємо, в Міністерстві оборони є цивільною частиною.

М. С.: — Як щодо нового закону про національну оборону, який було ухвалено нещодавно, ви справді вважаєте, що це допоможе у вашій діяльності?

— Так. Допоможе. Це не зовсім те, що хоче бачити НАТО, проте, мені здається, це прогрес. Найкраще — зробити перший крок. Повірте, це дуже хороший поштовх у правильному напрямі. Ми використовуємо закон як так звану платформу. У нас є деякі документи на підтримку, наприклад, щорічна національна програма — рушійна для нас. Якби наша діяльність була нічим не підкріплена, ми б її не продовжували.

«ВИ МАЄТЕ ПРЕКРАСНУ КРАЇНУ З ВЕЛИЧЕЗНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ»

Дар’я ЧИЖ, Київський університет імені Бориса Грінченка:

— Яким чином удосконалюється система вивчення іноземних мов офіцерами?

— Це моє дітище. ППП з року в рік співпрацює з університетом національної оборони. В них існує прекрасна програма та чудові викладачі. Єдиною проблемою навчання там є відсутність стандартизації. Я прагну того, щоб університет національної оборони міг взяти на себе ініціативу і встановити стандарти, скажімо: «Ми навчаємо кожного до рівня B2 на посаду офіцера, яку ви не зможете отримати, якщо ви не знаєте англійську мову». Вже за чотири роки ви вирішите проблему, бо кожен новий офіцер, який прийде на службу, буде говорити англійською. За 10—15 років всі люди на керівних посадах будуть говорити англійською. Це та система, яку б я хотів бачити. Два тижні тому я розмовляв з представником канадського посольства, з яким ми обговорили створення чогось на зразок Правління з забезпечення вивчення англійської мови. Британська рада буде керувати цим, проте це була ідея ППП, тому ми почали впроваджувати цей проект, яким можуть користуватися абсолютно всі інституції. Він залишається єдиним способом описати те, як можна надати уроки англійської мови людям за один рік, з одним викладачем і однією радою. Я знаю, така проблема існує в Україні. Моя вам порада — найміть одного викладача, забезпечте його аудиторією, і все. Це може бути зроблено за один раз. Це може бути систематизовано і контрольовано університетом національної безпеки. Мені здається, проект повинен керуватися міністром освіти в більшій мірі. Продемонструйте доказ вашої концепції, доведіть, що це працює, і надішліть ідею міністру освіти, який зможе вдосконалити ваш проект далі. Я вас підводжу до того, що коли міністр освіти не зацікавлений у наданні навчання англійської мови, чому НАТО мусить бути? ППП проводить навчання англійської з 2006 року, і ми вже попрацювали з сотнями людей. Звичайно, ми не можемо забезпечити цього всім 45 мільйонам, ми хочемо бачити бажання від самих українців, а це в найближчій перспективі. В 2016 і 2017 роках ми навчали по 800 людей щороку. Це було пов’язане також з президентською декларацією щодо року англійської мови. Я бачив рух вперед. Англійська мова — це  чудова можливість, найважливіший момент у реформах України. Ви повинні заохотити людей говорити англійською, оскільки це спільна мова організацій, з якими ви хочете спілкуватися: ЄС, НАТО тощо. Саме тому українцям потрібна англійська, а не данська чи німецька мова або ж будь-яка інша.

М. С.: — Ви співпрацюєте з Україною 11 років, ви маєте ще півтора роки, а потім? Що ви думаєте про своє майбутнє?

— Я працюю вже понад 40 років у різних сферах. Саме співпраця з Україною виявилася тою, що винагородила мене найкраще. Ви маєте прекрасну країну з величезним потенціалом, приємними розумними людьми. Я всюди потребую людей, які чимось вирізняються, які чітко знають, що вони хочуть, і знають, що вони прагнуть до змін. Нам потрібна Україна тут, у Європі. Мені подобається усвідомлювати, що я частина цього. Я роблю все можливе, аби допомогти вам.

Літня школа журналістики проходила за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.

Соломія НИКОЛАЄВИЧ, Літня школа журналістики «Дня»-2018
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments