«Червоні лінії» для України

19 жовтня, в Берліні у другій половині дня відбудеться зустріч лідерів чотирьох держав «нормандського» формату (канцлера Німеччини, президентів Франції, України та Росії). Згідно з повідомленням на сайті Президента України, цієї домовленості було досягнуто після телефонної розмови Петра Порошенка, який учора перебував з офіційним візитом у Норвегії, за участі президента Франції Франсуа Олланда та канцлера ФРН Ангели Меркель. Причому мета цієї зустрічі, як було сказано у повідомленні, — спонукати Росію виконати безпекову частину Мінських домовленостей.

Характерно, що вранці не було достеменно відомо, чи братиме участь у цій зустрічі російський лідер. І лише після заяви прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова, що настав час «звірки годинників» після Паризької зустрічі в «нормандському» форматі, яка відбулась рік тому, стало зрозуміло, що Путін поїде в Берлін. І в традиційній манері для Кремля прес-секретар звинуватив Київ у невиконанні політичної частини Мінських домовленостей. При цьому він зазначив: «Москва і президент Путін, як і раніше, переконані в безальтернативності Мінських домовленостей країнами, які брали на себе зобов’язання. І в першу чергу, мова йде, звісно, про політичну частину, яка має виконуватись Києвом». І тут виникає питання, а про свої зобов’язання Росія пам’ятає: а це і стале припинення вогню, відведення важкої техніки і моніторинг СММ ОБСЄ озброєнь на окупованій території, включаючи неконтрольовану Україною ділянку українсько-російського кордону.

Зі свого боку, на спільній прес-конференції з прем’єр-міністром Норвегії Ерною Солберг, Президент України Петро Порошенко відзначив, що «Україна імплементувала 95% політичного пакета, а Росія — 0% пакета безпеки». Відповідаючи на запитання щодо очікувань від берлінської зустрічі, глава української держави сказав, що Київ сподівається на узгодження «дорожньої карти», яка визначить фактичну реалізацію Мінських домовленостей. «Якщо Росія буде готова підписати цей документ, і, що найголовніше, виконувати його, то це буде дуже позитивна подія», — наголосив український Президент.

Він також нагадав, що «у нас не внутрішній конфлікт, а російська окупація, російська агресія проти незалежної суверенної держави Україна, в центрі Європи у XXI столітті».

«ПІДХІД «АГРЕСОР ОТРИМУЄ ВСЕ» — АБСОЛЮТНО НЕПРИЙНЯТНИЙ»

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Iнституту світової політики, Київ:

— Попри бажання окремих учасників «нормандського» формату проводити зустріч на найвищому рівні, якщо є шанс на досягнення реального прогресу в імплементації Мінських домовленостей, сьогодні більш ніж очевидно, що реальний прогрес в імплементації Мінська може бути досягнутий виключно ціною поступок з боку України. Жодного серйозного сигналу, що Путін на даному етапі готовий до певних поступок зі свого боку — немає. Крім того, від початку конфлікту було очевидно, що російський президент націлений на «велику оборудку» зі Сполученими Штатами. Європейські учасники «нормандського» формату сприймаються у Москві в кращому випадку як фасилітатори такої оборудки. Ми не повинні мати надмірних очікувань щодо результатів чергової «нормандської» зустрічі, оскільки всі сторони підходять до неї за різним баченням імплементації Мінська. Україна не відступає від формули «спочатку безпека». Росія притримується формули «спочатку вибори і особливий статус». Західні партнери «і безпека, і вибори одночасно». Україні важливо дотримуватись своїх «червоних ліній», які унеможливлять виконання Мінська ціною підриву України як держави. Є також «червоні лінії», ініційовані Інститутом світової політики та розроблені разом з низкою провідних українських аналітичних центрів. Дуже важливо також аргументовано пояснювати європейським партнерам по «нормандському» формату ризики, які приховує для стабільності України і її дієздатності як держави виконання Мінська без врахування українських «червоних ліній». Також важливо зняти звинувачення України з боку західних партнерів в цілому в тому, що вона ні на йоту не готова до компромісів, а будь-яке врегулювання вимагає певних компромісів. Україні важливо продемонструвати і правильно скомунікувати ті питання, де вона вже пішла на певні компроміси і де вона готова до них без пересікання «червоних ліній», як і те, що компроміси мають бути також з боку Росії, оскільки підхід «агресор отримує все» — абсолютно неприйнятний ні для української влади, ні для українського суспільства і жодним чином не зміцнить безпеку в регіоні.

«ЦЯ ЗУСТРІЧ ПОТРІБНА, ЩОБ ПОКАЗАТИ, ЩО ФОРМАТ ШВИДШЕ ЖИВИЙ, НІЖ МЕРТВИЙ»

Микола КАПIТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин, Київ:

— Думаю, оптимізм щодо нашої зовнішньої політики — це недозволена розкіш; приблизно те саме можна заздалегідь сказати про «нормандський» саміт у Берліні. Ця зустріч потрібна, щоб показати, що формат швидше живий, ніж мертвий, і що для всіх сторін Мінські угоди все ще залишаються меншим злом. Ми й Кремль тягнемо час, кожен сподіваючись на те, що він грає на його боці; європейці прагнуть мінімізувати втрати й ризики від війни в Україні, а якщо вийде — й заморозити конфлікт, залишивши його лише на порядку денному російських відносин. Привести такі вихідні позиції до спільного знаменника буде складно. Поки ним виступає лише загальне розуміння необхідності забезпечення безпеки, проведення виборів і повернення непідконтрольних територій під суверенітет України. Але послідовність цих кроків, деталі й загальний результат усіма трактуються по-різному. Навряд чи тут є принципові зміни порівняно з жовтнем минулого року. Для нас головне в цій ситуації — зрозуміти, чого саме ми хочемо досягти на Донбасі; усвідомити, що Росія проситиме за це величезну ціну; визначитися з пріоритетами. Наприклад, з тим, чи згодні ми реінтегрувати Донбас на умовах Кремля? Чи згодні забути про Крим? Якщо ні, то чи згодні перебувати в стані замороженого конфлікту десятиліттями, як, скажімо, наші сусіди в Молдові? Усе це — питання для широкого діалогу, без якого, так само, як і без продуманої довгострокової стратегії щодо Росії, — політики й далі будуть заручниками популістських гасел і миттєвих настроїв.