Свобода, друже мій, священна, це одна з найбільших цінностей, яку ми повинні врятувати за будь-яку ціну.
Ернесто Сабато, аргентинський письменник, фізик і художник

Чи підвищилася вірогідність Брекзіту без угоди?

Або Чому можливість цієї події вбачається вкрай неймовірною
5 червня, 2019 - 17:04
ФОТО РЕЙТЕР

Після оголошення про відставку прем’єр-міністра Великобританії Терези Мей декілька кандидатів на її посаду заявили про бажання здійснити вихід країни з Євросоюзу (Брекзіт) без угоди. У відповідь на це європейські лідери активізували підготовку до повного розриву з Великобританією, фінансові аналітики почали відповідним чином переглядати свої прогнози, а фунт стерлінгів почав падати.

Страхи, які викликає Брекзіт без угоди, сповна зрозумілі. Такий наслідок не передбачає 18-місячного перехідного періоду, який обидві сторони вважали вкрай важливим для впорядкованого налагодження нових стосунків Британії з Євросоюзом. А це означатиме раптове припинення торгівлі Британії з її найбільшим торговельним партнером, а для ЄС — з його другим найбільшим торговельним партнером (першим є США). Після краху банку Lehman Brothers 2008 року світ довідався, що  раптовий розрив торговельних і фінансових зв’язків, навіть якщо він тривав лише декілька тижнів, може спричинити гострі проблеми на багато років.

Щоб звернути увагу на всі ці небезпеки, керівник цивільної служби Великобританії надав кабінету міністрів 14-сторінкове досьє (воно відразу ж витекло в пресу), в якому описується не лише потенційний економічний і фінансовий збиток, а й ризики для національної безпеки й охорони здоров’я. Ще важливіше те, що секретар кабінету міністрів наполіг на включенні цього досьє до протоколів кабінету, щоб вказати, що саме міністри, а не їхні цивільні чи військові радники, нестимуть повну відповідальність за ухвалення подібних ризиків.

Хоча найбільший збиток матиме Великобританія, сценарій виходу без угоди буде катастрофічним і для ЄС. Через свою нефункціональну макроекономічну політику Європа стала головною жертвою «зробленої в США» фінансової кризи 2008 року. Сьогодні, коли Німеччина, Франція й Італія знову коливаються на межі рецесії, та ж сама історія може повторитися, якщо станеться раптовий і безладний розрив виробничих ланцюжків і торговельних зв’язків між двома берегами Ла-Маншу.

На щастя, для Європи та Британії найбільш вірогідним є такий сценарій: новий лідер торі, який заради обрання потуратиме інтересам 120 тисяч членів Консервативної партії, зосередиться потім на інтересах 60 мільйонів громадян країни. Саме їх йому чи їй доведеться задовольняти, щоб залишатися на посаді. Якими б не були обіцянки, дані єврофобам з партії торі, новий прем’єр-міністр попросить Євросоюз знову почати перемови про Брекзіт і ще раз продовжити термін виходу країни з ЄС. Зрештою, наступник Мей, можливо, повернеться до парламенту з тією чи іншою варіацією укладеної нею раніше угоди, яка буде або схвалено парламентом, або стане приводом для проведення другого референдуму з метою вирішити,  чи хоче Британія, як і раніше, вийти з ЄС.

Для розуміння, чому Брекзіт без угоди залишається вкрай неймовірною подією, задумайтеся про те, як саме воно могло б статися. Є три можливості. Британія може вийти з ЄС 31 жовтня без угоди, тому що парламент не проголосує ні за угоду Мей про вихід з ЄС, ні за продовження термінів цього виходу. Або Британія попросить продовжити цей термін, а ЄС відмовиться задовольнити її прохання. Нарешті, парламент може зажадати продовження термінів виходу, а наступник Мей відмовиться передавати цей запит до ЄС.

Перший варіант — Британія виходить з Європи, грюкнувши дверима, — викликав найбільші побоювання напередодні початкового терміну Брекзіту (29 березня). Тривога виявилася хибною, тому що більшість депутатів парламенту засвідчили, що готові законодавчо заборонити Брекзіт без угоди, і Мей скорилася їхній волі. До 31 жовтня склад парламенту не зміниться (якщо не зважати на дезертирство чотирьох депутатів-торі в опозиційні партії), тому важко уявити, щоб депутати свідомо дозволили Брекзіт без угоди. Джон Беркоу, спікер парламенту, засвідчив, що дія парламентських конвенцій, які в нормальній обстановці надають прем’єр-міністрові виняткове право пропонувати нові закони, буде знову припинена (як це вже було в березні та квітні), якщо це буде потрібно для законодавчої заборони парламентською більшістю виходу з ЄС без угоди.

Другий сценарій — ЄС відмовляє в продовженні термінів виходу — настільки ж неймовірний. Хоча президент Франції Еммануель Макрон може виступити проти цього, у його європейських партнерів буде ще менше причин, ніж у квітні, йти у нього на повідку та ризикувати економічним провалом у разі розлучення без угоди. За ситуації, коли вибори до Європарламенту вже пройшли, нова Єврокомісія призначена, економіка Німеччини та Італії переживає труднощі, а внесок Британії до бюджету ЄС стає як ніколи важливим, результати аналізу витрат і вигод нового продовження будуть навіть сприятливішими, ніж минулого разу.

Залишається третій ризик — і ось він насправді викликає тривогу. Коли Мей піде, а її наступником майже достеменно стане Борис Джонсон або якийсь інший палкий єврофоб, чи зуміє прем’єр-міністр знайти спосіб обійти парламент і в односторонньому порядку нав’язати Брекзіт без угоди?

У рішучого прихильника Брекзіту можуть бути два способи домогтися такого наслідку. Він чи вона можуть або оголосити загальні вибори й отримати більшість у парламенті, або спробувати заблокувати парламентські зусилля, що спонукують до продовження термінів Брекзіту.

Утім, при пильнішому розгляді ці варіанти також убачаються вкрай непереконливими. Сама ідея, що новий лідер торі (а особливо настільки ж амбітний, як Джонсон) може оголосити вибори до 31 жовтня, поставивши під загрозу мету всього свого життя і ризикуючи прославитися в історії як прем’єр-міністр, що перебував на цій посаді найкоротший час, є мертвонародженою. Наступні британські вибори, напевно, пройдуть набагато раніше за конституційний термін (літо 2022 року), але будь-якому новому прем’єр-міністрові захочеться показати хоч які-небудь досягнення (особливо це стосується Брекзіту) і поліпшити жахливо низькі рейтинги торі перш ніж він або вона візьмуть на себе подібний ризик.

Цей же принцип обережності заблокує і останній можливий шлях до виходу без угоди — новий прем’єр-міністр вирішить якимсь чином обійти або скасувати рішення парламенту. Навіть без змін парламентських процедур існує чіткий механізм, що не дозволяє прем’єр-міністрові не підкорятися більшості депутатів: опозиція  будь-якої миті може влаштувати голосування з питання про вотум недовір’я. Зважаючи на останні випадки дезертирства в партії торі, буде потрібно ще лише п’ять або шість додаткових бунтівників у цій партії, щоб повалити уряд консерваторів і спровокувати загальні вибори, яких новий прем’єр-міністр відчайдушно уникатиме.

Фанатичні прихильники Брекзіту стверджують, що прем’єр-міністр, який рішуче налаштований здійснити Брекзіт без угоди, може (і повинен) піти радикальним шляхом — припинити роботу парламенту та відмовитися скликати депутатів знову, поки не мине термін 31 жовтня, коли Брекзіт станеться автоматично згідно з чинним законодавством. Якщо ви вірите, що Британія перетворюється на Зімбабве чи Венесуелу, тоді вам належить чекати Брекзіту без угоди. А якщо інакше — просто забудьте про це.

Проект Синдикат для «Дня»

Анатоль КАЛЕЦЬКИЙ, головний економіст і співголова Gavekal Dragonomics, що був колумністом Times of London, International New York Times та Financial Times, автор книжки «Капіталізм 4:0: народження нової економіки після кризи».

Анатоль КАЛЕЦЬКИЙ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments