Хто забуває уроки історії, приречений на їх повторення
Джордж Сантаяна, американський філософ і письменник іспанського походження

Діалогова дипломатія Макрона

«Україна може багато чого запропонувати Європі», — експерт
14 травня, 2018 - 17:55
ФОТО REUTERS

Французький президент Еммануель Макрон вперше після обрання на посаду глави держави відвідає Росію. 24 та 25 травня він братиме участь у Міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі, де, за словами очільника французького МЗС Жана-Іва Ле Дріана, продовжуватиме вести з Росією «чіткий, відкритий та вимогливий діалог». В останньому інтерв’ю газеті Le Journal du dimanche Еммануель Макрон висловився за інтеграцію Росії в Європу. По-перше, щоби вона не ізолювалася. По-друге, щоб не вдавалася до свавілля поза межами ЄС. «Для мене Росія є частиною Європи, навіть якщо з європейською демократією її політика не має нічого спільного», — сказав президент французькому виданню. Очевидно, що Франція готова до співпраці з Росією, щоправда, лише в межах незаполітизованих громадянських суспільств. Де-факто ж, реалією Росії є соціум, у якому молодь тяжіє до професії «чиновник», а незалежні інститути до схвалення владою поза політикою себе не уявляють.

«День» поспілкувався з президентом групи дружби «Франція — Україна» в Національних зборах Валерією ФОР-МУНТЯН та політологом Сесіль ВЕСЬЄ про французьку дипломатію і з’ясував цілі візиту Макрона в Санкт-Петербург, також попросив розповісти, як можна поглибити співпрацю з між Україною та Францією.

«ЯК СПІВПРАЦЮВАТИ, ЗВАЖАЮЧИ НА ЗАПОЛІТИЗОВАНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Валерія ФОР-МУНТЯН: — З огляду на площу, кількість населення та рівень озброєння Росія є великою країною. Ми повинні говорити з усіма. Крім того, дипломатія — це імідж Франції. Так історично склалося, що ми керуємося принципами зваженої дипломатії й дискутуємо з різними сторонами, незважаючи на їхню політику чи позицію. Тому очевидно, що ми продовжимо діалог з Росією, на цьому президент Еммануель Макрон зосереджує особливу увагу. Проте після зустрічі з Володимиром Путіним у Версалі стало зрозуміло, що йдеться не про співпрацю урядів, народних обранців, а більшою мірою про діалог громадянських суспільств.

Сесіль ВЕСЬЄ: — Мені здається, що це «красиві слова». Зазвичай, коли ми зустрічаємося з кимсь, то говоримо про спільні проекти, співпрацю. Так прийнято. У Версалі Еммануель Макрон пояснив, що йдеться про співпрацю суспільств. Наприклад, потрібно заохочувати російських студентів їхати до Франції та навпаки. Проте як співпрацювати, зважаючи на заполітизованість російського суспільства, — це вже зовсім інше питання. Також варто зважати на те, що після отруєння у Великобританії екс-розвідника Сергія Скрипаля стало очевидно, що Європа згуртувалася проти РФ і навряд чи про це забуде. Проте, на мою думку, добре, що з Росією відбуватиметься діалог — так, особливо після справи Скрипаля, ми хоча б матимемо можливість говорити про це віч-на-віч.

«НЕ ЗРАДЖУЮЧИ СВОЇХ ПРИНЦИПІВ, МАКРОН ХОЧЕ ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЕРИ ПІСЛЯ ПУТІНА»

— Наприкінці травня Еммануель Макрон відвідає Міжнародний економічний форум у Санкт-Петербурзі й матиме зустріч із Володимиром Путіним. Яка його мета, для чого він їде до Росії?

Валерія ФОР-МУНТЯН: — Насправді, Еммануеля Макрона запросила до Росії недержавна організація, яка не фінансується ні французьким, ні російським урядом. Ідеться про представників громадянського суспільства. Саме тому, незважаючи на напружену геополітичну ситуацію, президент вирішив їхати до Росії. Не можу сказати, про що Еммануель Макрон та Володимир Путін говоритимуть у Росії. У будь-якому разі, мета подорожі одна — це Економічний форум у Санкт-Петербурзі.

Сесіль ВЕСЬЄ: — З одного боку, я думаю, що Макрон хоче підтримувати діалог з Росією та з Володимиром Путіним. Він налаштований представляти Європу та Європейський Союз у цьому діалозі. Це не означає, що Макрон схвалює політику Путіна чи готовий поступитися інтересами своєї країни, він такою ж мірою відкритий до дискусії з Путіним, як до діалогу з Трампом, позиції якого щодо Ірану та виходу США з ядерної угоди він не поділяє. З Володимиром Путіним у президента Франції діалог досить конкретний. Це стало очевидним після візиту російського президента у Версаль та серії неформальних телефонних розмов. У Санкт-Петербурзі вони обговорюватимуть Сирію, дотримання прав людини в РФ та, я сподіваюся, Україну. Проте я не думаю, що діалог з Росією для Франції є пріоритетним. Це — бажання дискутувати з усіма, вести політичний діалог з усім світом. Тут не йдеться про якусь угоду чи схвалення. Проте таким чином діалог Франції та Росії можуть інтерпретувати в Москві й навіть частково в Україні. На мою думку, стратегія Макрона доволі прагматична. Він хоче залишити діалог з Росією відкритим, бо російського президента змінити не вдасться, і, не зраджуючи своїх принципів, підготуватися до ери після Путіна.

«УКРАЇНА Є ЧАСТИНОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОНТИНЕНТУ»

— Чи може Франція в майбутній перспективі пожертвувати Україною заради урегулювання іншого міжнародного конфлікту — закінчення війни в Сирії, наприклад? Поступитися Україною заради коаліції з Росією?

Валерія ФОР-МУНТЯН: — По-перше, Україна — це велика незалежна держава, котра нікому не належить. Франція не може жертвувати тими, хто апріорі їй не належить. Що ж до дипломатії, то мене дуже здивує, якщо заради співпраці з Росією Франція пожертвує дипломатичними відносинами з Україною. Це не в її стилі. Багато століть наша дипломатія вирізнялася тонкістю, м’якістю, готовністю до постійного діалогу з усіма країнами. Україна є частиною Європейського континенту. Ми знаємо, що в Україні зараз іде війна, причини та наслідки всім відомі. Проте немає жодного сенсу, жодних причин для Франції, як і для будь-якої іншої європейської країни, одного дня ставити хрест на такому близькому сусіді ЄС, як Україна.

«Я НЕ ВІРЮ, ЩО ЄВРОПА МОЖЕ ПОСТУПИТИСЯ УКРАЇНОЮ»

Сесіль ВЕСЬЄ: — Я не думаю, що це можливо, оскільки всі розуміють, що наступними після України можуть бути Грузія чи Вірменія. Також хотіла б вам нагадати ще один момент. Країни Балтії сьогодні входять до складу ЄС, 1940 року їх окупував Радянський Союз. Франція та деякі європейські країни ніколи не визнавали цієї анексії, де-факто прибалтійські республіки вважалися частиною СРСР, проте дипломати з офіційними візитами здебільшого на цю територію не приїздили. Крім цього, золото, золоті запаси, які ці республіки зберігали в європейських банках, їм повернули лише після 1991 року, коли Латвія, Литва та Естонія стали незалежними. Тому я впевнена, що Крим ще отримає право вибору і повернеться до складу України. Якщо цього не станеться через півроку, це станеться пізніше. Я не вірю, що Європа може поступитися Україною. Так, рішення Заходу можуть не подобатися Україні і навпаки, у нас різна політика, історія, різні відносини з Росією, проте я вважаю, що європейський та український підходи до РФ вдало доповнюють один одного.

«УКРАЇНА МАЄ НАРЕШТІ ВИЯВИТИ БІЛЬШИЙ ІНТЕРЕС ДО ВЛАСНОГО РЕФОРМУВАННЯ»

— Що потрібно обом сторонам, зокрема Україні, для того, щоб зацікавити французький бізнес інвестувати в українську економіку?

Сесіль ВЕСЬЄ: — У сучасних обставинах, коли Росія продовжує оперувати симулякром «фашизму», Україні доцільно краще слідкувати за своїм політичним образом. Разом з тим, треба відзначити, що вона змінила ставлення Європи до себе, довела їй, що Україна існує й готова до діалогу.

Валерія ФОР-МУНТЯН: — Франція сьогодні зацікавлена у співпраці з Україною, дипломатичні відносини в межах Мінських угод та міцні економічні зв’язки — її пріоритети. Проте для посилення цієї співпраці та врегулювання конфлікту в Донбасі Україна має нарешті зійти з радянських рейок і виявити більший інтерес до власного реформування.

Ми можемо посприяти діалогові, але не розв’язати проблему. Сепаратисти й українська армія мають уладнати конфлікт між собою, відійти від лінії розмежування, чого й досі не було зроблено. Тобто не Франція чи Німеччина мають працювати над урегулюванням конфлікту — в цьому має бути зацікавлена передусім Україна.

З огляду на економіку, треба налагодити інфраструктуру, переглянути її план. На мою думку, у транспортній сфері все й досі функціонує за радянською системою. Наприклад, дороги, залізничні колії були прокладені з огляду на Росію, для економічної співпраці з нею. Натомість для Європи нічого зроблено не було. Тому потрібно переглянути не тільки якість доріг, а й рентабельність маршрутів. Також варто звернути увагу на питання розподілу енергетичних ресурсів, якості очищення води, переробки відходів. Рівень забруднення навколишнього середовища в Україні є дуже високим, я в житті не бачила стільки пластику. З іншого боку, нам важливо, щоб французькі компанії інвестували в українську економіку, а Україна, у свою чергу, могла експортувати товари у Францію та Європу. Щоби заохотити іноземних інвесторів, потрібно не лише боротися з корупцією, а й зробити так, щоб українські банки видавали кредити на відкриття бізнесу. Сьогодні ця опція є однаково недоступною як для українців, так і для іноземців. Проте уряд і торговельно-промислова спільнота активно працюють над тим, щоб це змінити. Однією з найпріоритетніших сфер співпраці є, звичайно, агропромисловість. Треба розуміти, що агропромисловість — це не лише сировина і зернові. Як тільки проблеми корупції, інфраструктури та інвестицій будуть розв’язані, варто подумати про розвиток агропромислового комплексу, що зможе реально збагатити країну. Тому що вирощування зерна та його експорт поки не збагачує нікого, крім людей, які цим займаються. Пріоритетними для Франції є енергетична сфери, IT-технології, математика, інженерія, інформатика, цифрові технології. У цій галузі Україна може багато чого запропонувати Європі. Важливою є співпраця у військовій сфері, оскільки Україні досить швидко вдалося створити гідну армію, яка згодом зможе стати важливим гравцем у Європі. Тому, з одного боку, в українсько-французькій співпраці є перепони, а з іншого — очевидні зміни.

Олеся ТИТАРЕНКО, Париж, спеціально для «Дня»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments