«Дії Росії на Донбасі він однозначно засуджує»

Президентські вибори в Австрії, на яких переміг незалежний проєвропейський політик, 72-річний Александер Ван дер Беллен, принесли чимало несподіванок. Отже, вперше з 1945 року посаду президента країни здобув представник не соціал-демократів чи консерваторів, які формують дві найбільші партії Австрії. Також главою держави ледь не став представник ультраправої партії 45-річний Норберт Гофер з антиєвропейськими та проросійськими настроями, який за результатами першого туру випереджав багаторічного лідера Партії зелених Беллена на 15%. Крім того, інтрига на цих виборах зберігалася до підрахунку голосів, які виборці віддали по пошті, і тому вперше в історії президентських виборів саме ці голоси визначили переможця. Нагадаємо, що згідно з остаточними результатами виборів, Беллен отримав 50,3 % голосів, а Гофер — 49,7%.

АВСТРІЙЦІ «ВІДКИНУЛИ ПОПУЛІЗМ ТА ЕКСТРЕМІЗМ»

Треба відзначити, що Гофер одразу визнав свою поразку і закликав своїх прихильників: «не впадайте у відчай». Тим часом Беллен сказав таке: «Абсолютно ясно, що у нас попереду багато роботи. Очевидно, люди відчувають, що їх не бачать і не чують. Існує два боки однієї медалі. Разом вони утворюють Австрію. Відтак щоденний виклик полягатиме в тому, щоб звести ці дві різні половинки Австрії разом».

Багато провідних європейських політиків зітхнули з полегкістю після такого результату. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр зазначив, що вся Європа стала дихати легше. Тим часом французький прем’єр-міністр Мануель Валльс сказав, що йому було дуже втішно побачити, як австрійці «відкинули популізм та екстремізм».

Європейська Зелена партія одразу привітала перемогу Беллена, зазначивши: «Європейські цінності й наші спільні республіканці та демократичні цілі будуть захищені від посилення правого популізму».

Тим часом The Financial Times так прокоментувала ці вибори: «результати показують, як політика страху може вийти з-під контролю».

П’ЯТЬ УРОКІВ ВИБОРІВ

Результат виборів в Австрії дав підставу аналітикам зробити низку висновків. Як пише видання politico.eu, по-перше, відбувається руйнування повоєнного політичного істеблішменту Європи. Зокрема, австрійські вибори продемонстрували ослаблення позицій правоцентристської та лівоцентристської партій, які домінували в континентальній політиці після Другої світової війни.

По-друге, нормою стає поляризація. У Західній Європі завершилися затишні дні чемних політичних дебатів. Дискусія між ван дер Белленом та Гофером була найуїдливішою за останні декілька років. Вибори в Австрії продемонстрували зростання розриву між верствами населення. Якщо за ван дер Беллена голосували високоосвічені жителі міст, то за Гофера — низькооплачуваний сільський та робітничий клас.

По-третє, багаті не мають імунітету проти популізму. За будь-якими мірками Австрія вважається однією з найбагатших країн Європи та світу. Рівень безробіття — найнижчий порівняно з більшістю країн ЄС, а також стабільним є зростання. Втім, Партії свободи вдалося підірвати нинішню політику країни своїми заявами, що Австрія рухається в невірному напрямку. Навіть, якщо австрійці почуваються нині комфортно, іслам, ЄС та глобалізаційні сили погрожують зруйнувати їхнє майбутнє, застерігала ця партія.

Вчетверте, можливо, європейські ліберали притихли, але вони не вийшли з гри. Одержана Ван дер Белленем перемога демонструє, що коли виникає складна ситуація, то континентальні проЄСівські та ліберальні сили можуть об’єднатися разом і здобути перемогу. У другому турі Ван дер Беллен отримав на 1,3 млн голосів більше, ніж у першому турі, показуючи, що страх від перемоги Партії свободи змусив велику кількість консервативних виборців підтримати його табір.

Вп’яте, перемагає відвертість. Хоч би як хто ставився до обох кандидатів, їх обох вирізняла справжність. На противагу провідним партіям, які коливалися й міняли свої погляди щодо різних питань, Ван дер Беллен та Гофер не залишали сумнівів щодо того, яку вони займають позицію з ключових тем дня. Ван дер Беллен був непримиренним у своїй позиції щодо прийому біженців, підтримки ЄС і в переконанні, що Шенгенський договір є наріжним каменем стабільності в Європі. Тим часом Гофер говорив так само чітко про те, що він виступає за терміновий контроль на кордонах Австрії та проти спроб ЄС забрати дедалі більше суверенітету від Австрії.

ДРУГИЙ «ЗЕЛЕНИЙ» ПРЕЗИДЕНТ У ЄС

Ван дер Беллен став другим главою держави в ЄС, представником Партії зелених. Першим є Раймонд Вейоніс, якого було обрано президентом Латвії в червні 2015 року.

До речі, Беллен має російське коріння. Його батько народився в російському Пскові. Після Жовтневої революції він перебрався до Естонії, де зустрів майбутню матір новообраного президента Австрії. Коли Естонію 1940 року анексував Радянський Союз, Ван дер Беллени емігрували до Австрії, де й народився «зелений професор», як його люблять називати в місцевій пресі. Прізвисько це не випадкове: Ван дер Беллен — доктор економічних наук, майже 20 років пропрацював професором економіки у Віденському університеті.

Що Україні очікувати від нового президента Австрії, якою є його позиція щодо російської агресії на сході України?

«МОЖНА ОЧІКУВАТИ, ЩО ВІН СТОЯТИМЕ НА ПОЗИЦІЇ АВСТРІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ, ГУМАННОЇ, НЕБАЙДУЖОЇ»

Олександр ЩЕРБА, посол України в Австрії, Відень:

— Александер Ван дер Беллен — це політик однозначно проєвропейський. Він належить до когорти людей, для яких ЄС та європейська ідея — це особисте відчуття і спільна цінність. Можна очікувати, що він стоятиме на позиції Австрії європейської, гуманної, небайдужої. З іншого боку, тут присутні виразні російські симпатії (культ російської літератури тощо). А ще є зв’язок із Балтією (Естонією), де сім’я Ван дер Белленів знайшла притулок від більшовиків. Естонці вважають його «своїм» кандидатом. Щодо України позиція Ван дер Беллена не дуже виражена. Дії Росії на Донбасі він однозначно засуджує. Але при цьому Крим для нього є «складним питанням».

А коли розглядати його позицію щодо скасування чи продовження санкцій проти РФ, то до Росії він ставиться поки дуже обережно. Втім, взагалі такі рішення не належать до компетенції президента.