ДКНС як «політичний Чорнобиль радянської системи»

25 років тому, 19 серпня, розпочався так званий «серпневий путч». Літнього ранку 1991 року Радянський Союз прокинувся під музику з балету Петра Чайковського «Лебедине озеро». Державні телеканали і радіостанції в один голос передавали повідомлення з Москви про створення Державного комітету з надзвичайного стану (російською — Государственный комитет по чрезвычайному положению, ГКЧП). Однак вже 22 серпня, «путч» завершився, ДКНС припинив своє існування, а за пару днів Україна проголосила Декларацію про державний суверенітет. Події 19—22 серпня назавжди змінили хід історії та розвитку колишніх союзних республік. «День» зібрав ряд кращих цитат з численних матеріалів про «серпневий путч», що виходили на сторінках газети.

«На 20 серпня було призначено підписання в Кремлі нового договору Союзу суверенних держав. Бажаючи завадити цій можливості еволюційно-правової трансформації радянської імперії, консервативна частина союзного керівництва оголосила про створення ГКЧП. Виступ путчистів я визначаю як «політичний Чорнобиль радянської тоталітарної системи». Він суперечив усій логіці історичного процесу, їхня позиція була неконституційною і протизаконною, а дії злочинними. Але з політософського погляду це були люди, які відстоювали свої переконання, а точніше, свою глибоку і наївну віру в те, що Радянський Союз треба зберігати за будь-яку ціну»

З інтерв'ю «Дню» Геннадія Бурбуліса: "Про відповідальність російської еліти-2"

«Коли Горбачов склав свої повноваження, мені одразу стало зрозуміло, що Радянського Союзу вже не буде. Адже коли Михайло Сергійович ще залишався президентом, шанси повернення до старих систем існували. З одного боку, існували люди, які виступали за те, щоб іти новою дорогою, але з другого — весь військово-промисловий комплекс, збройні сили, генералітет завжди були готові повернутися назад. Що, власне, і відбувалося: як тільки на дорозі виникали проблеми — одразу піднімали голови ті сили, які ще були силами, але свою основу, базу вже втратили. Тому ситуація могла змінитися дуже швидко. В Україні, приміром, вона тоді змінювалася кожен день. 3 24 серпня по 1 грудня, тобто всього-на-всього за 3 місяці, Україна пройшла шлях, який іноді проходять роками, а то й десятиліттями. Це і вибори Президента, Верховної Ради, референдум і проголошення Акту про державну незалежність України» — Леонід Кравчук

«Точка неповернення...»

«Тепер вже не настільки важливо, до чого в дійсності прагнув Генеральний секретар, а потім і Президент Горбачов - головне, що він зробив можливою особисту свободу і реалізацію права людини на вибір - в широкому сенсі цього слова. Таке, щонайменше говорю про себе, не забувається. Звичайно, якщо для вас зазначені категорії складають фундаментальну життєву цінність».

Володимир Бойко: «ГКЧП, Горбачев и Украина»

"У мене смішна історія як я зустріла ГКЧП:)) 25 років тому.... домашнім мітингом протесту - бо батько, який просто не любив Горбачьова та Єльцина - вирішив що якщо ГКЧП проти них, то це непогано. Я виступила проти такої позиції - це не було сприйняте і я зробила пікет з плакатами біля своєї кімнати, закрилася та слухала весь час Голос Америки, Свободу з виступами Єльцина та західних репортерів, хотіла рвонути у Москву на підтримку Єльцина. Не вийшло - не було квитків на потяг:) Вже після "перемоги демократії" - я 3 тижні з батьком не розмовляла - точніше він зі мною". 

Вікторія Подгорна, Facebook