Габріель і німецька дипломатія

2 березня в Україну з дводенним робочим візитом прибув віце-канцлер, міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель, який нещодавно замінив на цій посаді Франка-Вальтера Штайнмаєра. Характерно, що ці перші відвідини нашої країни шефом німецької дипломатії відбуваються на тлі регулярних порушень чергового перемир’я на Донбасі, про яке він особисто домовлявся нещодавно в Мюнхені під час зустрічі з главами зовнішньополітичних відомств України та Росії у «нормандському форматі».

Перейнявши від Штайнмаєра естафету з урегулювання ситуації на Донбасі, Габріель встиг особисто переконатися в обмежених можливостях дипломатії.  Свідченням цього є його слова: «Навіть найінтенсивніші переговори не дають результату, якщо немає політичної волі до реалізації домовленостей». Про це він заявив, побачивши, що порушується режим припинення вогню, який мав би діяти з 20 лютого, а обіцянки відведення важких озброєнь сепаратистами від лінії розмежування на Донбасі залишаються лише порожніми словами. Тут доречно пригадати цитату німецького канцлера Отто фон Бісмарка, який сказав, що «будь-який договір, підписаний із Росією, не вартий навіть паперу, на якому він був підписаний!»

Цілком очевидно, що саме врегулювання ситуації на Донбасі буде найголовнішим питанням під час переговорів німецького віце-канцлера з вищим українським керівництвом. Адже попри численні зустрічі міністрів закордонних справ країн «нормандського формату» і заклики Заходу до Росії виконати свою частину Мінських домовленостей і вплинути на підтримуваних нею сепаратистів не має жодного прогресу з виконання трьох перших пунктів Мінська-2: сталого припинення вогню, відведення важкої техніки та озброєнь і допуску ОБСЄ для здійснення контролю відведеної бойовиками техніки на окупованій території.

Поки що обнадійливою є заява пан Габріеля про передчасність скасування санкцій проти Росії через відсутність відчутного прогресу у виконанні мінських угод.  «Ми не на тій позиції, щоб знімати санкції, незважаючи на те, що, ймовірно, всі в Європі хотіли б поліпшення відносин з Росією», — цитує Габріеля Deutsche Welle.

Експерти вважають, що навряд чи можна очікувати від візиту нового міністра закордонних справ ФРН прориву в пошуку шляхів реалізації мінських домовленостей. «Нині для цього просто відсутні передумови, адже в України немає великого простору для маневру, Росія очікує результатів виборів у Франції та Німеччині, а щодо президента США Дональда Трампа, то взагалі досі немає певності, чи його цікавить Україна», — зазначив керівник програм Східної Європи у Німецькому товаристві зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер в інтерв’ю Deutsche Welle. За словами німецького експерта, поки що може йтися радше про те, щоб поліпшувати ситуацію для населення у регіоні, реалізовувати гуманітарні ініціативи, надавати технічну допомогу, а також варто намагатися домогтися кращого дотримання режиму припинення вогню. «Чогось більшого на цей момент просто не здійснити», — переконаний Майстер.

На думку експерта фонду «Наука і політика» Штеффена Галлінга, прориву поки не може бути через суперечності між політичними і безпековими пунктами, які по-різному трактують українська та російська сторона. І до того ж, додав він, «саме Росія виявляє військову активність у сусідній країні, тож Україна, звісно, має право захищатися».

На момент підготовки номеру не було відомо про результати переговорів пана Габріеля з українським вищим керівництвом. «День» звернувся до експертів з проханням розповісти про очікування Києва від візиту німецького міністра і як Україні треба працювати з Німеччиною, де після виборів у вересні Ангелу Меркель на посаді канцлера може замінити соціал-демократ Мартін Шульц, щоб надалі зберігати підтримку Берліну.

«У БЕРЛІНІ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ЗАПАС ПОСТУПОК З БОКУ УКРАЇНИ ВИЧЕРПАНО»

Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Iнституту світової політики:  

— Німеччина нас підтримувала усі останні роки після російської агресії. Але Берлін був так само зацікавлений у виконанні мінських домовленостей — як, власне, і Україна. Я би не покладав великих сподівань на те, що візит принесе якісь зміни в попередні підходи Німеччини. Можна все ще говорити про те, що німецький міністр продовжує входити в курс справ. Без сумніву, він має сформований погляд на конфлікт; але, вочевидь, такі візити можуть збагатити уявлення нового міністра важливими деталями. Я би в цілому розцінював цей візит усе ж як візит підтримки. Адже він підтверджує, що Україна залишається серед пріоритетних напрямків зовнішньої політики ФРН. Наші (України і Німеччини) погляди можуть дещо відрізнятися на етапи врегулювання — поступове чи паралельне, — утім, як показали останні три роки, з аргументами Києва в Берліні рахуються. Вочевидь, що поки не буде дотримано бодай базових безпекових умов, розпочинати політичний етап врегулювання було б виявом недалекоглядності. Україна кілька разів уже показала політичну волю до врегулювання, до пошуку компромісів, щоразу втрачаючи після цього територію — чи це було у випадку з Кримом, чи з так званим Мінськом-1, чи з Мінськом-2. Гадаю, у Берліні розуміють, що запас поступок з боку України вичерпано.

Україні потрібно доносити свою позицію, добиватися активнішої ролі Берліна для тиску на Росію — чи політичного, чи економічного. Майбутні німецькі вибори навряд чи суттєво змінять ставлення Німеччини до Кремля. Мартін Шульц — більш відкритий і гострий критик політики Путіна, ніж навіть Ангела Меркель.

«НІМЕЧЧИНА ГОТОВА ДОПОМАГАТИ — АЛЕ ЗА УМОВИ, ЯКЩО УКРАЇНА ЕФЕКТИВНО РОБИТИМЕ ВЛАСНУ ЧАСТИНУ СПРАВИ»

Микола КАПIТОНЕНКО, Iнститут суспільно-економічних досліджень:

— Українська позиція Німеччини на 90% визначає стратегію ЄС щодо нашої країни. З цієї причини візит федерального міністра закордонних справ важко переоцінити. Але, на відміну від своїх польського та британського колеги, Зігмар Габріель приїде з місією, чимось схожою на всі місії німецьких політиків останніх років, які приїжджали до Києва. Це буде поєднання тиску і прагматизму — звичний коктейль, який Берлін нам пропонує. Німеччина готова допомагати — але за умови, якщо Україна ефективно робитиме власну частину справи. Цей підхід навряд чи зміниться, і новий міністр, ймовірно, ще раз наголошуватиме на саме такій формулі. Україна цікава Німеччині — значно більш цікава, ніж, скажімо, Франції. Берлін щиро хотів би сприяти розв’язанню конфлікту на сході України, але там розуміють — не гірше за нас — що простих рішень немає. Знайти баланс між політикою щодо Росії, європейським лідерством та позицією в українському питанні — непросте завдання для пана Габріеля. Вдовольнити очікування німецьких виборців та українських громадян одночасно дуже важко. Але нам важливо пам’ятати, що Німеччина залишається нашим найбільш важливим партнером в ЄС, партнером, готовим допомагати та відкрито говорити про власне бачення. Було б непогано використати цю нагоду для активного пошуку спільних елементів у баченні майбутнього архітектури безпеки в Європі.