Кілька застережень для Нетаньягу та Зеленського

У неділю 18-ого серпня в Україну прибуває з триденним візитом з прем’єр-міністр Держави Ізраїль Біньямін Нетаньягу. Офіційна частина, згідно з повідомленням прес-служби ОПУ розпочнеться наступного дня переговорами глави ізраїльського уряду з президентом України Володимиром Зеленським. Крім того, у повідомленні сказано, що Володимир Зеленський і Біньямін Нетаньягу спільно вшанують пам’ять жертв трагедії у Бабиному Яру.

Тим часом ізраїльське видання Times of Israel називає справжню причину візиту Беньяміна Нетаньягу. «На думку провідних політичних аналітиків, візитом в Україну (18-20 серпня) – менш ніж за місяць до виборів до 22-ого Кнесету, він сподівається завоювати прихильність російськомовних ізраїльтян з українськими корінями»- пише видання.

«День» звернувся до експертів з проханням розповісти про справжні причини, позитиви, негативи, ризики та виклики першого за 20 років візиту ізраїльського прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу в Україну.

«ІЗРАЇЛЬ ТА УКРАЇНА ДАЛЕКО ЩЕ НЕ ВИЧЕРПАЛИ ПОТЕНЦІАЛ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ СПІВРОБІТНИЦТВА»

Йосип ЗІСЕЛЬС,  голова Асоціації єврейських громадських організацій та общин України, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України:

- Передусім, звичайно, є позитивні очікування, бо Ізраїль та Україна далеко ще не вичерпали потенціал можливостей для співробітництва. І той товарообіг, який існує на даний час, це тільки початок. І коли підписано угоду про ЗВТ, то відкриваються нові можливості для збільшення товарообігу. Єдине мені, як громадянину України, не хотілось, щоб Україна була просто таким придатком, який лише сировину постачає.

Перше, хотілось, щоб її технології також експортувались в Ізраїль. Наприклад, я знаю з ізраїльської преси, що 20 тис. програмістів в Україні працюють на ізраїльські компанії. Але продукт належить ізраїльським компаніям. Вони знаходять замовлення постійно по всьому світі і за допомогою українських програмістів це роблять. Але ж треба Україні намагатись продавати свій продукт, ІТ-технології.

Звичайно треба намагатись, щоб у цьому напрямі співпраці з Ізраїлем також був обмін не тільки сировиною і технологіями Ізраїлю, а й наші технології також ішли в Ізраїль.

Друге, сільське господарство це - безмежні можливості для співпраці. Не думаю, що цей потенціал використовується навіть на 10% від можливого.

«МАЙБУТНЯ СПІВПРАЦЯ ВИГІДНА ОБОМ КРАЇНАМ. ТІЛЬКИ ТРЕБА ВІДНОСИТИСЬ ДО ЦЬОГО ВІДПОВІДАЛЬНО, ПО-ПАРТНЕРСЬКИ»

-

- Ми бачимо, майбутня співпраця вигідна обом країнам. Тільки треба відноситись до цього відповідально, по-партнерськи, а не зверху-вниз і намагатись цю нерівність розвинути далі.

З іншого боку існує болюча проблема наших паломників, туристів, які їдуть в Ізраїль, багатьох з яких зупиняють і повертають безпідставно назад. Тобто не працює призумція невинуватості. Будь-кого можна запідозріти, що він буде нелегалом. Але всі ці намагання зупинити це на кордоні ні до чого не приводять. Усе одно проїжджають і залишаються. І це є проблема для Ізраїлю, але не можна також робити так, як вони це роблять, принижуючи людську гідність на кордоні, тримаючи годинами людей, але все одно нелегали пройдуть.

Треба випрацьовувати якийсь сучасний гідний формат цього процесу. Звичайно, Ізраїль не може миритися з цим, бо профспілки тиснуть на уряд, що нелегальні працівники з України створюють певне середовище з пониженою оплатою праці.  Це певна проблема, яку треба вирішити, і вона дуже нелегка, коли щодня тисячі туристів  перетинають кордон.

Україна також могла б подивитися критично і на свій кордон. Але не так як вона робила – просто у відповідь на затримання українців, у нас затримували ізраїльтян. Це також не годиться. Якщо є певні підозри чи звинувачення, треба їх вирішувати на підставі закону.

Звичайно, дуже важливо використовувати той чинник, який створився в Ізраїлі, куди переїхало більше півмільйона громадян України за останні 30 років. І багато з них налаштовані проукраїнськи. І треба з ними працювати, а для цього потрібні певні широкі можливості.

Наше посольство в Ізраїлі хоч і працює, але не так, щоб я був дуже задоволений масштабом його роботи в Ізраїлі. Бо з нашими співвітчизниками, колишніми громадянами України можна працювати набагато ширше. І це справа державна, маючи таку діаспору в Ізраїлі, де є і технології, і певні інші можливості.

Також існують перспективи військово-технічної співпраці. Звичайно, Україні потрібні новітні ізраїльські воєні технології і вона готова за них платити. На жаль, Ізраїль не готовий продавати це, бо в нього є специфічні відносини з Росією.

«ПАРТІЯ ЛІКУД, ЯКА УТВОРЮЄ КОАЛІЦІЮ, НЕ РОЗУМІЄ, ЩО НАСПРАВДІ ІЗРАЇЛЬТЯНИ НЕ ТАК УЖЕ ЛЮБЛЯТЬ РОСІЮ, РОЗУМІЮТЬ, ЩО ЦЕ НЕДЕМОКРАТИЧНА, АГРЕСИВНА ДЕРЖАВА»

- Бібі Нетаньягу, який приїжджає у неділю, вважає себе другом Путіна. В передвиборчій боротьбі він використав образ друга Путіна, повісивши на хмарочосі в Ізраїлі банер, де Нетаньягу зображений поруч з Путіним. Люди були дуже збуджені і протестували проти цього і десь через декілька днів цей банер зняли.

Але у Нетаньягу була певна ілюзія, що це сподобається ізраїльтянам. Керівна партія Лікуд, яка утворює коаліцію, не розуміє, що насправді ізраїльтяни не так уже й люблять Росію, бо розуміють, що це недемократична, агресивна держава, яка вже господарює поруч з Ізраїлем у Сирії. І це, думаю, дратує багатьох ізраїльтян, зокрема ізраїльських  військових, які здатні вдарити так, що Росії мало не покажеться.

Але ніхто не хоче втягуватись у такі неприємні конфліктні стосунки, коли є така поверхова, але дуже широка «дружба» між Ізраїлем і Росією. Ця «дружба» обмежує певним чином можливості Ізраїлю для співпраці з Україною, бо Росія, як недемократична і авторитарна країна може подивитись на цю широку співпрацю Ізраїлю з Україною недобре. І це справедливо турбує Ізраїль.

«БУЛО Б ДОБРЕ СТВОРИТИ СПІЛЬНУ ІСТОРИЧНУ КОМІСІЮ, ЩОБ СПОЧАТКУ ПОПРАЦЮВАЛИ ВЧЕНІ, А ВЖЕ ПОТІМ ЦЮ ТЕМУ ПІДХОПИЛИ ЖУРНАЛІСТИ ТА ПОЛІТИКИ»

- Окрім того, є складні питання спільного українсько-єврейського минулого. І про це, я думаю, також йтиме розмова. У минулому були нелегкі моменти і певні чорні сторінки у спільній історії.

І тут дуже важливо розуміти, що вчені можуть випрацювати нормальний науковий продукт, який потім може бути осягнутий журналістами і політиками, а не навпаки.

Деякі журналісти та політики просто спекулюють на складних моментах минулого і це ми вже бачили. Було б добре створити спільну історичну комісію, щоб спочатку попрацювали вчені, а вже потім цю тему підхопили журналісти та політики.

Враховуючи нелегке минуле, ми бачимо той досвід, який вже в нас є, коли у вересні 2016 року президент Ізраїлю Рувен Ривлін, на мій погляд, дуже некоректно висловився у парламенті України про те, що в Бабиному Яру українці вбивали євреїв. Те, що це не відповідає історичній дійсності, одне, але проблема не тільки в цьому. А ще й в тому, що президент держави це - дипломат, він не може приїхати в країну і подавати в парламенті неперевірену інформацію при чому в безапеляційному вигляді.

Я тоді виступав зі спростуванням, з коментарями про це, але, як кажуть, осадок залишився від того його виступу.

І Нетаньягу, який нещодавно був у Польщі, теж саме сказав про поляків, також дуже недипломатично, брутально. Бо не можна навіть таку фразу побудувати логічним чином, що «поляки вбивали євреїв», як і «українці вбивали євреїв». Дехто з місцевих мешканців співпрацював з нацистами – так. Більше чи менше, це вже інша справа, але називати це так огульно, що українці чи поляки вбивали - неможливо. Ми тільки не можемо заперечити, що українці та поляки рятували євреїв. Вони разом врятували майже 10 тис. євреїв від нацистів. І це складне питання, і якщо Нетаньягу дозволить собі такий некоректний вислів – це буде псувати відносини між країнами, а не покращувати їх.

«НИНІШНЯ ВЛАДА ПОВИННА РОЗУМІТИ, ЩО НЕ МОЖНА КИДАТИСЯ ЯК В ОМУТ З ГОЛОВОЮ У ПРОЕКТ, ЯКИЙ ВОНА НЕ РОЗУМІЄ ТА НЕ РОЗУМІЄ ЙОГО НАСЛІДКІВ»

- І нарешті останнє – це дуже амбітний проект –«Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», який намагаються вже більше як три з половиною роки крупні російсько-єврейські бізнесмени побудувати в Бабиному Яру.

Можна критикувати цей проект, можна його підтримувати, але справа не в цьому. Ми повинні подумати, а навіщо Росії, яка воює з Україною і вбиває кожен день українців, вкладати сто мільйонів доларів, які обіцяють ці бізнесмени, в Україну.

Я не довіряю Росії і її керівництву. Я думаю, що це «троянський кінь», який буде через цей музей, через цей центр, я впевений у цьому, показувати всьому світові, що українці – це фашисти, що вони дійсно масово вбивали євреїв.

Інститутом історії АН України було розроблено інший проект меморалізації Бабиного Яру. Є концепція і вона більш гідна, ніж той проект, який роблять з російської сторони.

Йдеться не просто про критику, а про два проекти: український і російський. І влада, президент, кабмін повинні вибрати те, що більш гідне для України і що ближче для України, те, що не зашкодить Україні. І ми знаємо точно, що Нетаньягу, разом з яким приїжджає Натан Щаранський, який є головою наглядової ради проекту російських бізнесменів, будуть намагатися лобіювати цей проект перед новою владою, яка ще не розуміється в цьому (стара влада трохи розібралась). Я боюсь, що щось необережно буде пообіцяно ізраїльській стороні, а потім це буде неможливо виконати, бо громадянське суспільство не дасть побудувати «троянського» коня в Україні.

Оці небезпеки і передчуття, що можливі ускладнення замість того, щоб вибудовувати все те позитивне, про що я на початку говорив, це дуже важливо.  Нинішня влада повинна розуміти, що не можна кидатися «в омут з головою» у проект, який вона не розуміє та не розуміє його наслідків.

«МОЖЛИВО, ДЛЯ НЕТАНЬГУ ПРИЇЗД В УКРАЇНУ – ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ, ЩО ВІН ДИСТАНЦІЙОВАНИЙ ВІД ПУТІНА»

Віталій Нахманович, історик та етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар "Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру:

- Чому саме зараз відбувається візит прем’єр-міністра Ізраїлю до України, достеменно я не знаю. Зрозуміло навіщо цей візит нашому президенту. Для нього на початку каденції важливий будь-який високий іноземний гість. Тим більше, що прем’єр-міністр Ізраїлю не відвідував Україну більше ніж двадцять років, отже – це знакова подія.

А для Нетаньягу є інший мотив, щоб приїхати сюди. В Ізраїлі зараз відбуваються вибори, і під час кампанії він зробив дуже необережний крок. Його команда розмістила банери, на яких Нетаньягу ручкається з Путіним, що мало демонструвати високий рівень міжнародного визнання ізраїльського прем’єра. Звісно, через ці банери виник скандал, і за деякий час їх прибрали, проте осад, як то кажуть, залишився. Можливо, для Нетаньгу приїзд в Україну – це можливість продемонструвати, що він дистанційований від Путіна і має власну позицію у конфліктах за участі Росії. Але усе це мої міркування абсолютно невтаємниченого спостерігача.

Але річ тут в іншому. Зрозуміло, що під час візиту сторони мають про щось домовлятись. А згідно з програмою ізраїльського прем’єра у першу чергу передбачено відвідування Бабиного Яру.

«Я БОЮСЬ, ЩО НЕТАНЬЯГУ РАЗОМ З БЛИЗЬКИМ ДО НЬОГО НАТАНОМ ЩАРАНСЬКИМ ПРОСУВАТИМУТЬ РОСІЙСЬКИЙ ПРОЕКТ МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ У БАБИНОМУ ЯРУ І ПОЧНУТЬ ПЕРЕКОНУВАТИ ЗЕЛЕНСЬКОГО, ЯК ЦЕ ДОБРЕ ДЛЯ УКРАЇНИ»

- І досить дивно виглядає, коли прем’єр приїжджає на три дні, і фактично єдине, що конкретно сказано про програму його перебування, – це відвідування Бабиного Яру.

І я боюсь, що він разом з близьким до нього Натаном Щаранським просуватимуть російський проект меморіального комплексу у Бабиному Яру і почнуть переконувати Зеленського, як це добре для України. Зрозуміло, що сам Нетаньягу в цьому нічого не розуміє, але ж йому пояснять – ось гарний проект, гарні люди і треба підтримати. І він скаже Зеленському, який так само нічого не розуміє – гарні люди, гарний проект і нічого вам це не буде коштувати – підтримайте.

І на тлі такого абсолютного нерозуміння обома лідерами ситуації цей проект може отримати раптом таку двобічну державну підтримку, і в перспективі це може вийти навпаки дуже недобре. І станеться, до речі, що Нетаньягу, замість того, щоб дістанціюватися від Путіна, підіграє тому у війні пам’ятей проти України.

«Я ВЗАГАЛІ НЕ ВІДЧУВАЮ, ЩО КОМАНДА ЗЕЛЕНСЬКОГО ЦІКАВИТЬСЯ БУДЬ-ЯКИМИ ГУМАНІТАРНИМИ ПИТАННЯМИ»

- Чи відчуваєте ви, що команда Зеленського цікавиться цим проектом?

– Я взагалі не відчуваю, що команда Зеленського цікавиться будь-якими гуманітарними питаннями. Хіба що, крім розмов, що не треба утискати російську мову. Тому в ситуації, коли у них немає власного бачення, вони можуть орієнтуватись на якісь зовнішні подразники. Якщо приїде прем’єр з дружньої країни і скаже, який добрий проект, то чому б не зробити приємно гарній людині. Тим більше, що це нічого нам не коштує.

Але вибори закінчилися, влада в руках однієї політсили, і тепер вона не може більше ігнорувати гуманітарний блок. Потрібно мати стратегічне бачення і цілісну політику. І для мене був дуже неприємний дзвіночок, коли Зеленський не підписав підготовлену МЗС декларацію з Константинопольським Патріархом. Це показує, що немає осмисленої гуманітарної політики у нової команди.

І тут виникає така сама ситуація. Приїжджає очільник іноземної держави і єдине, що чітко декларує, – відвідування Бабиного Яру. Значить, там буде підніматися питання меморіалізації, отже, у нашого Президента мають бути готові і розуміти про що йдеться, які тут є проблеми та конфлікти, де українська позиція, де російська, а де стосунки з Ізраїлем. Я певен, що в команді Зеленського цього не розуміють.  

«ЄВРЕЙСЬКА І УКРАЇНСЬКА ПАМ’ЯТЬ ПРО ГОЛОКОСТ – ЦЕ ПАМ’ЯТЬ З РІЗНИХ БОКІВ»

- Разом з тим я хочу наголосити на головному. Якщо йдеться про пам’ять Бабиного Яру, треба чітко розуміти, що модель пам’яті про Голокост в Ізраїлі і в нас – різні. І хоча у нас ще вона створюється, вона за визначенням не може бути тотожною ізраїльській.

Бо єврейська і українська пам’ять про Голокост – це пам’ять з різних боків. Не тому, що українці були катами, але тому, що точно не були жертвами Голокосту. Так само як українці були жертвами Голодомору, який євреїв зачепив лише побіжно. Тобто, не можна очікувати від євреїв такої ж самої пам’яті про Голодомор, як в українців, і не можна очікувати від українців такої самої пам’яті про Голокост, як в євреїв.

По-друге, для Ізраїлю пам’ять про Голокост дуже важлива, адже Ізраїль позиціонує себе в світі, як запобіжник повторення Голокосту. А для України дуже важливо усвідомлювати, що якби тоді була українська держава, то й Голокост на українських землях не набув такого страшного характеру. Адже, навіть у країнах-союзниках Райху доля євреїв не була такою жахливою.

«КОЛИ НОВА ВЛАДА БУДЕ ВИРОБЛЯТИ СВОЮ ГУМАНІТАРНУ ПОЛІТИКУ, ТРЕБА ВІДПОЧАТКУ РОЗУМІТИ, ЩО УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ НЕ МОЖЕ БУТИ ТОТОЖНОЮ ПОЛІТИЦІ ПАМ’ЯТІ БУДЬ-ЯКИХ ІНШИХ КРАЇН»

- Далі, Бабин Яр для Ізраїлю та всього єврейського світу – це символ лише Голокосту. Але для України це не лише Голокост, а й багато різних інших жертв. Усе це об’єктивні розбіжності і треба їх просто усвідомлювати.

Коли нова влада буде виробляти свою гуманітарну політику, треба відпочатку розуміти, що українська політика пам’яті не може бути тотожною політиці пам’яті будь-яких інших країн. Бо в кожної країни, в кожного народу своя історія. І очевидно, що пам’ять має бути своєю.

Якщо мої побоювання небезпідставні, і Нетаньягу почне просувати російський проект у Бабиному Яру, треба максимально чемно але й максимально твердо відповісти: ми дуже поважаємо вашу позицію, але у нас інша історія, інша пам’ять, інша політика пам’яті. Ми жодним чином не хочемо образити вашу пам’ять, але й переймати її ми не будемо. Давайте співпрацювати у цій сфері, але усвідомлювати, що пам’яті у нас різні.

«ОСКІЛЬКИ НЕТАНЬЯГУ ПРИЇЖДЖАЄ В УКРАЇНУ, ТО УКРАЇНА ПОВИННА ЗАПРОПОНУВАТИ СВІЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ»

Альберт ФЕЛЬДМАН, директор Київського інституту стратегічних досліджень ім. Голди Меїр:

- З 1999 року в Україну не було візиту глави ізраїльського уряду, і це досить очікуваний візит, який довго відкладався. У той час як в Ізраїль приїжджали українські діячі найвищого рівня.

Особливо важливо відзначити, що цей візит відбуватиметься на тлі підписання угоди щодо ЗВТ між Україною та Ізраїлем. Тому дуже важливо, щоб основна тематика, на мою думку, була присвячена посиленню можливостей товарообігу між обома країнами.

Ізраїлю з Україною є про що говорити. У цьому сенсі є величезний потенціал для розбудови економічних і технічних зв'язків. Особливо це стосується хай-теку, сільського господарства, сфери екології.

«ПОПРИ ТЕ, ЩО У ПРОГРАМІ ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ПРЕМ'ЄРА ПЕРЕДБАЧЕНО ВІДВІДУВАННЯ БАБИНОГО ЯРУ, ЕКОНОМІЧНА ТЕМАТИКА ПОВИННА БУТИ ОСНОВНОЮ»

- І якщо прем'єр-міністр Ізраїлю присвятить цьому свій візит, то це буде чудово для обох країн. Тому що Ізраїлю є чим ділитися з Україною, у якої величезний ресурсний потенціал, земля, трудові ресурси. Хотілося, щоб основну тематику розмови, через особливе становище Ізраїлю сьогодні на мапі сучасних технологій, було присвячено саме такому розвитку.

Попри те, що в програмі ізраїльського прем'єра передбачено відвідування Бабиного Яру, економічна тематика повинна бути основною. Оскільки візит сам по собі носить політичний характер. В Ізраїлі зараз проходять вибори, і кажуть, що не зовсім зрозуміло, хто формуватиме наступний уряд, хоча у чинного прем'єра є великі шанси зберегти свої позиції.

Ця повістка дня політична, Нетаньягу не вдалося сформувати уряд після квітневих виборів, і він змушений був оголосити дострокові вибори, диктує певний фактаж, який буде поставлений, мабуть, ним. Він, очевидно, матиме намір поговорити про найскладніші історичні концепції і наративи, про можливості немовби певних компенсацій перед євреями України, які тут проживали.

Але оскільки це має суто декларативний характер і ситуативно абсолютно неможливо зараз збагнути, яким чином можна подібні речі розв’язувати, то Realpolitik диктує все-таки необхідність зосередитися на економічних та технологічних проблемах. Тут значно більше можна знайти можливостей для Ізраїлю в Україні і для України в Ізраїлі.

«ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА ПЕРЕКОНУЮТЬ У ТОМУ, ЩО ПОТРІБНО ЗОСЕРЕДИТИСЯ НА РЕЧАХ, ЯКІ МОГЛИ Б МАТИ ПЕВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ, А НЕ ОБГОВОРЮВАТИ ПИТАННЯ, ЩО РОЗВ’ЯЗАТИ СЬОГОДНІ ВЖЕ, НА ЖАЛЬ, НЕ МОЖНА»

- Але ми ж не диктуємо, природно, політикам, що вони мають робити. Тому я думаю, що не обійдеться без важких політичних питань взаємодії народів, насамперед українського і єврейського. І, знаючи характер Нетаньягу і те, як він поводиться останнім часом, можна припустити, що він спробує реалізувати звичайну тезу ізраїльського істеблішменту останнього часу про те, що є проблеми історичного плану щодо взаємин між двома народами. Але ця констатація, напевно, емоційно важлива, але вона абсолютно безглузда з раціональної точки зору. І прем'єр-міністра й ізраїльський уряд переконують у тому, що потрібно зосередитися на речах, які могли б мати певний потенціал розвитку, а не обговорювати питання, які розв’язати сьогодні вже, на жаль, неможливо. Хотілося б відкрутити назад і закликати певних представників українського народу утриматися від тих негативних дій, які вони реалізують щодо євреїв. Але це ж неможливо зробити, тому говорити про це постійно, на мою думку, неправильно, і це справа істориків, а не політиків обговорювати історичну проблематику. Будемо сподіватися, що раціональність візьме гору і йтиметься якщо не про військове, то хоча б технологічне й економічне співробітництво між двома країнами. І ще раз наголошую: Україна та Ізраїль мають величезний потенціал розвитку у взаємних контактах у технологічній, аграрній та екологічній сферах. І тут є про що говорити, є що вибудовувати, є можливості дуже серйозні для доповнення можливостей обох країн.

Хотілося, щоб члени делегацій з обох сторін могли підштовхнути прем'єр-міністра і президента України до обговорення насамперед цих питань.

«ХОТІЛОСЯ, ЩОБ ОФІС ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВИКОРИСТОВУВАВ УСІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗАПРОПОНУВАТИ ЩОНАЙМЕНШЕ ПОЗИТИВНИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ І НЕ ОБМЕЖУВАВСЯ ГУМАНІТАРНО-ІСТОРИЧНОЮ ТЕМАТИКОЮ»

- Чи може президент Зеленський нав'язати або запропонувати свій порядок денний на переговорах з ізраїльським прем'єром?

- Зеленський може запропонувати обговорювати переважно тематику, вигідну для саморозвитку держав.

З іншого боку ми маємо досить рідкісну ситуацію, коли напередодні виборів, у такий складний період перша особа держави Ізраїль робить такий тривалий державний візит. Це обговорюється на серйозному рівні і хотілося, щоб Офіс Президента України використовував усі можливості для того, щоб запропонувати щонайменше позитивний порядок денний і не обмежувався гуманітарно-історичною тематикою, яка теж, безперечно, важлива. І зрозуміло, що Нетаньягу відвідає Бабин Яр як символ Голокосту, як символ катастрофи, але не тільки для цього, думаю, він повинен приїхати в Україну. Він все ж таки повинен намітити якісь можливості поглиблення співпраці, насамперед між державами. І про це постійно йому повинна нагадувати українська сторона.

Україні є про що просити Ізраїль, що пропонувати Ізраїлю і як обговорювати взаємодії між обома країнами. Україна завжди в Ізраїлі сприймається як держава дружня, й Ізраїль постійно підкреслює, що до України є особливе ставлення, особливо через те, що величезна кількість ізраїльтян є вихідцями з України, тому, відповідно, про це треба говорити.

Щодо гуманітарної сфери, то блискуча і значна можливість розвитку співпраці - це допомога Ізраїлю в реабілітації жертв війни - як воїнів, так і переміщених осіб. Допомога в абсорбції біженців і можливостей поліпшення соціальних умов біженців, з урахуванням досвіду Ізраїлю. Це можливості адаптації людей, які приїжджають, наприклад, з Криму або з Донецька. Іншими словами, є величезна кількість можливостей, зокрема гуманітарних, які треба обговорювати.

Оскільки Нетаньягу приїжджає в Україну, то Україна повинна запропонувати свій порядок денний. Ми не знаємо, про що зараз йдеться в Офісі Президента, але сподіваємося, що, зокрема, обговорюються речі, які носять стратегічний характер, а не тактичний.

«В УКРАЇНИ Є ВЕЛИЧЕЗНЕ БАЖАННЯ ПОВЧИТИСЯ В ІЗРАЇЛЮ, ЯК МОЖНА ІСНУВАТИ Й РОЗВИВАТИСЯ У СТАНІ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ, В ЯКОМУ ІЗРАЇЛЬ ПЕРЕБУВАЄ ВІД ЧАСУ ЗАСНУВАННЯ»

- Чи може Зеленський використовувати той чинник, що в своїй інавгураційній промові він сказав, що Україна хоче бути Ізраїлем стосовно безпеки?

- Так, в України є величезне бажання повчитися в Ізраїлю, як можна існувати й розвиватися у стані збройного конфлікту, в якому Ізраїль перебуває від часу заснування. Але дуже різні умови існування двох держав, тому я думаю, що тут прямі аналогії не можливі. Проте я думаю, що в галузі безпеки, розвідувальної діяльності, звичайно, є про що говорити. Але це питання носить більш системний характер і воно не розв’язується на рівні декларацій.

Ізраїль і Україна і зараз взаємодіють у військовій та розвідувальній галузях, тому вважаю, що це тільки продовжиться. Так, це буде зайвий раз підкреслено, але загострюватися на цьому немає сенсу.