Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Партія влади встояла, хоча і заледве

Результати виборів у російських регіонах особливих сенсацій не зумовили
11 вересня, 2019 - 10:06
МОСКВА, 8 ВЕРЕСНЯ 2019 РОКУ / ФОТО РЕЙТЕР

Усі призначені Путіним губернатори, що  переобиралися, успішно зберегли свої місця. Особлива увага була прикута до губернаторських виборів у північній столиці, але й тут малопопулярний у місті путінський висуванець Олександр Бєглов після того, як міський виборчком у тісній взаємодії з адміністрацією президента Росії усунув усіх хоч трохи серйозних його конкурентів, упевнено набрав свої 60% голосів. Хоча і тут є підстави вважати, що не обійшлося без фальсифікацій, оскільки протоколи виборів у Петербурзі протягом доби не ввели в систему ГАС «Вибори». Це стосується насамперед виборів муніципальних депутатів, але не є винятком вкидання або псування бюлетенів на губернаторських виборах, з метою уникнути проведення другого туру. За словами журналіста і громадського діяча Марини Шишкіної, раніше на петербурзьких виборах «активно застосовувалася шахрайська схема дострокового голосування. Цього року, мабуть, єдиної технології немає, тому вдалися до методів найрізноманітнішої форми, не оминувши театрально-постановочні. Окрім цього, активно застосовується надомне голосування, ніби пів міста у нас — хворі. Це сумно і принизливо». Так, на одній з дільниць один із присутніх розіграв сцену, ніби йому стало погано. І жвавий чоловік і жінка, скориставшись виниклим сум’яттям, укинули декілька пачок бюлетенів у ящик для голосування, з приводу чого опозиція подала скарги до Міськвибочкому та ЦВК, не дуже, втім, сподіваючись на їх задоволення.

Єдиним регіоном, де системна опозиція в особі ЛДПР отримала перемогу на всіх рівнях, став Хабаровський край — там раніше губернатором був представник партії Жириновського. Не виняток, що в адміністрації президента Росії та в керівництві Державної Думи вирішили, взявши до уваги вкрай низький рівень підтримки «Єдиної Росії» в цьому регіоні, як експеримент передати його під керівництво ЛДПР, яку вважають усе ж більш благонадійною, ніж КПРФ (свого часу для того, щоб не допустити перемоги в Приморському краї комуністичного кандидата в губернатори, були використані всі законні і незаконні засоби).

У Москві перед виборами до Мосміськдуми було здійснено капітальну зачистку позасистемної опозиції. Всіх її кандидатів не допустили до виборів під вочевидь фальшивими приводами браку в підписних листах, якого насправді не було, тоді як відверто намальовані підписні листи тих самовисуванців, які насправді були представниками «Єдиної Росії», жодних запитань у Мосміськвибочкомі не викликали. А  останніми днями перед виборами засудили декілька опозиційних активістів у справі про масові безлади на реальні терміни ув’язнення. Одному ж із активістів, Костянтину Котову, вліпили відразу 4 роки за нещодавно введеною статтею, згідно з якою тюремним ув’язненням  карається багатократне порушення законодавства про порядок проведення масових заходів. Таким чином, адміністративне покарання є плавним і практично непомітно для підсудного може перетікати в кримінальне. Це — щодо батога. Але є і пряник — декількох осіб, раніше звинувачених у справі про масові безлади, звільнили і справу проти них припинили, а студента Єгора Жукова, що став одним із символів протестів через очевидну абсурдність висунутих проти нього звинувачень, які заперечувала навіть офіційна відеозйомка, перевели під домашній арешт.

А ще інсценували напад на главу Центрвиборчкому, системну лібералку та правозахисницю Елу Памфілову. Нібито невідомий у масці та рукавичках, озброєний електрошокером напав на неї близько опівночі в її власному котеджі в Підмосков’ї, наніс їй легкі тілесні ушкодження (нібито щось зробив з пальцем і завдав удару в живіт), але з будинку нічого не взяв і швидко ретирувався. Тут же було оголошено, що отримані ушкодження Памфілової не стануть перешкодою для її прес-конференції після виборів, але змушують відмовитися від спілкування з пресою та відповідати на запитання. Тут же була висунута версія, ніби метою нападу, організованого позасистемною опозицією, було вивести голову Центрвиборчкому з ладу і не дати з’явитися «перед міжнародним співтовариством». Потім, вочевидь усвідомивши всю сміхотворність цієї версії, в Кремлі вважали за краще повернутися до версії з пограбуванням. Ніби  відважна жінка відбилася від грабіжника стільцем, що вдало підвернувся під руку, після чого той ганебно втік з поля битви. А незабаром, як за замовленням, знайшовся і сам грабіжник, який якраз у день виборів уже встиг визнати свою провину. Грабіжником виявився, якщо вірити слідчим органам, жебрак казах-гастарбайтер, що тулився в курені недалеко від будинку Памфілової. Виявляється, раніше невідомі злодії вкрали у нього гроші, документи та всі речі, окрім фахових атрибутів — маски, рукавичок і електрошокера, ось він і вирішив розжитися чим-небудь у багатої сусідки, абсолютно не підозрюючи, наскільки високопоставленою чиновницею вона є. Епізод з електрошокером нагадав мені сповідь генерала Чарноти, що знемагає в константинопольській убогості, з Булгаковського «Бігу». І щодо цих подій, дещо перефразований, він звучав би так: «Еллочко, штани продам, усе продам, лише не електрошокер! Я без електрошокера жити не можу!»

Але ні, якщо ставити таку серйозну сцену, як напад невідомого грабіжника на голову Центрвиборчкому, то ставити треба було по-серйозному, в стилі Станіславського, а не абияк. Памфілова залишається лежати в передпокої зі познаками застосування електрошокера на обличчі й інших частинах тіла та з синцем під лівим оком (можна два синці під обома очима). У будинку все перевернуто догори дриґом, меблі пошкоджені, на підлозі розкидана з шаф білизна, а також пака доларів і декілька золотих монет, що в поспіху забув грабіжник. Ось тоді б публіка повірила, а тепер вона вслід за Станіславським повторює: «Не вірю!»

Що ж до виборів до Мосміськдуми, то певний ефект «розумне» голосування дало. Із 45 обраних депутатів приблизно 20 належать до тих, що прямо не контролюються мерією. В деяких ситуаціях влада була вочевидь не в захваті від витівки Навального, наприклад, коли в одному з округів прокатали голову московських єдиноросів. У інших випадках голова ФБК і мерія все ж підтримали одну і ту ж кандидатуру, як, наприклад, щодо  комуніста Миколи Губенка, більш ніж лояльним до партії влади. Передбачено був обраний без будь-якої протидії мерії і «яблучник» Сергій Митрохін. А ще влада в Москві випробувала нову технологію фальсифікації — електронне онлайн голосування, застосоване поки лише в трьох округах. Явка в цьому голосуванні була в декілька разів вищою середньої по столиці, що склала менше 22%. Також дивно, що майже всі, які голосували онлайн, підтримали ставленців мерії.

Так чи інакше, але більшість партії влади в Мосміськдумі скоротилися до історичного мінімуму, а багато депутатів вимушено відчували себе зобов’язаними за своє обрання позасистемній опозиції. Це, поза сумнівом, плюс. Мінус же полягає в тому, що тепер в очах прихильників Навального нова Мосміськдума буде легітимною, і досить важко буде вимагати її розпуску, хоча деякі депутати обіцяють внести відповідну пропозицію вже на першому засіданні. Але подібних по-справжньому опозиційних депутатів у Московській міській Думі — людини 2—3, не більше.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ