Про суперечливе застереження Байдена

Президент України Петро Порошенко у своєму виступі на загальних дебатах 71-ї Генеральній Асамблеї ООН під назвою «Цілі сталого розвитку: універсальний поштовх до трансформації нашого світу» виклав своє бачення розвитку цієї організації.

Зокрема глава держави вважає, що обмеження права «вето» під час ухвалення рішень щодо запобігання та врегулювання конфліктів має стати пріоритетним завданнями при реформуванні Ради Безпеки. Окрім того, додав він, потрібно продумати механізми офіційної фіксації доказів агресії одних держав проти інших та передбачити чітку відповідальність згідно з принципами  Статуту ООН.

Тим часом президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес у своєму виступі з трибуни ООН наголосив на тому, що міжнародна спільнота не винесла необхідних уроків із російської агресії в Грузії, що повторилася пізніше в Україні.  На його переконання, світ потребує не лише нормативних актів, а й методів примусу до їхнього дотримання. «Якщо ООН не робитиме більше, з часом необхідність у організації відпаде», — підкреслив Ільвес.

Президент України Петро Порошенко повідомив журналістам у Нью-Йорку, що у нього  відбулася довга розмова з Президентом США Бараком Обамою, в ході якої обговорювались питання імплементації Мінських домовленостей.

Однак більше уваги світових ЗМІ привернула заява віце-президента США Джозефа Байдена, який у своєму виступі в Раді з міжнародних відносин у Нью-Йорку закликав українського Президента активніше проводити політичні та економічні реформи, інакше є ризик, що деякі країни Євросоюзу знімуть санкції з РФ.

Така заява американського друга України звучить дуже дивно. Адже санкції проти Російської Федерації США і ЄС ухвалювали у відповідь на анексію Криму і російську агресію на Донбасі, щоб, як заявляв Барак Обама, повернути дії Росії в міжнародне русло. А це означає виведення військ з Донбасу і повернення Криму Україні. І там немає жодної прив’язки до реформ. Це прерогатива зовсім інших документів: Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, всіляких меморандумів України з МВФ тощо.

Такою заявою Байден, скоріше, може зіграти на руку тим силам в ЄС, які справді давно бажають скасувати санкції проти РФ, щоб почати торгувати. І з легкої подачі віце-президента США через хибний зв’язок між санкціями та реформами в Україні вони матимуть привід взагалі проігнорувати свої зобов’язання в ЄС по примусу Росії до виконання Мінських домовленостей.

У контексті такої суперечливої заяви Байдена позитивом є одностайне ухвалення позавчора  палатою представників Конгресу США закону H.R. 5094 «Про підтримку стабільності і демократії в Україні». У цьому документі фіксується збереження американських санкцій проти РФ до своєчасного, повного і доведеного виконання нею Мінських домовленостей.

Закон містить заборону на визнання Сполученими Штатами анексії Російською Федерацією Криму. Передбачається, що відповідні санкції залишатимуться чинними, доки Президент США не надасть до Конгресу свідчення про відновлення суверенітету України над півостровом.

До переліку передбачених законом координованих з союзниками та партнерами США засобів підтримки України включено летальні оборонні системи озброєнь. Окремі його положення спрямовані на посилення протидії російській інформаційній пропаганді та сприяння залученню іноземних інвестицій в економіку України.

«День» попросив експертів прокоментувати виступ українського президента на ГА ООН, суперечливу заяву віце-президента Байдена про ризик скасування деякими країнами ЄС санкцій проти РФ і відмову Дональда Трампа зустрітися з Порошенком. 

«ВИСТУП ПОРОШЕНКА СТАВ СИЛЬНОЮ ЗАЯВОЮ»

Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричі в Американській Раді, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— Я не можу говорити від імені уряду США, але вважаю, що виступ Президента Порошенка на Генасамблеї ООН став сильною заявою про небезпеку, яку становить  ревізіоністська політика Кремля, про страждання українського народу як результат агресії Москви, а також про необхідність міжнародної спільноти засудити цю агресію і допомогти Україні покласти їй край.

Гілларі Клінтон зустрілась з Президентом Порошенком і, згідно з усіма повідомленнями, відбувся чудовий обмін думками, в ході якого вона знову заявила про свою підтримку України. Поки не ясно, чому Дональд Трамп не погодився на цю зустріч. Можливо, у нього не було часу. Але з його боку було б розумно провести таку зустріч. Це дало б йому можливість виправити деяку шкоду, яку завдали його кампанії некоректні та безвідповідальні заяви щодо російської агресії в Україні та застарілості НАТО.

Ми не знаємо, яку політику щодо Росії і України буде проводити Трамп як президент. Більшість заяв, які він зробив за останні кілька місяців на згадані теми, продемонстрували наївне і безрозсудне розуміння ревізіоністської політики Москви. Правильним є також і те, що втручання деяких його помічників послабило платформу Республіканської партії щодо України; але рік тому в виступі по skype під час конференції YES, він говорив, що Україна бореться проти російської агресії.

Тим часом цього року на конференції YES Ньют Гінгріч говорив від свого імені про Україну. І не має жодних підстав вважати, що довготривала особиста підтримка Гінгрічем надання Україні зброї відображає бачення Трампа.

Я вважаю, що Гілларі Клінтон розуміє необхідність підтримки України через надання економічної і військової допомоги, чинення тиску на агресивний Кремль економічними санкціями і протистояння подальшим провокаціям Кремля завдяки зміцненню НАТО. Це правильна позиція зовнішньої політики. Було б дуже добре, якби ми побачили схоже державницьке бачення з боку Дональда Трампа.

«УКРАЇНА ЗАХИЩАЄ НЕ ТІЛЬКИ СЕБЕ, А Й ЄВРОПУ»

Олександр МОЦИК, екс-посол України в США, Київ:

— У будь-якому випадку нам реформи треба продовжувати і активно впроваджувати в життя, щоб змінювати країну на краще, щоб це була країна, в якій ми і наші діти хотіли жити, щоб вона мала риси цивілізованої європейської країни, на рівні з найбільшими європейськими ґрандами у галузі прав людини та добробуту.   

Але, звичайно, санкції проти Росії мають не тільки продовжуватись, а й ужорсточуватись. Адже Росія здійснила агресію у порушення міжнародного права, відібрала частину території України, окупувала частину іншої. Такі дії, які є не тільки порушенням міжнародного права, а й загрозою для міжнародної безпеки, мають бути відповідним чином кваліфіковані, і міжнародне співтовариство має на них реагувати.

І реакцією на дії Росії якраз стали санкції, які були введені для того, щоб показати країні, яка порушила міжнародне право, що так у міжнародному суспільстві діяти не можна. Більше того, через те, що після підписання 12 лютого 2015 року Мінських угод Росія абсолютно не виконувала їх, а навпаки, насичувала Донбас озброєннями і військами, бандитами, які йшли воювати проти українського народу, санкції потрібно лише ужорсточити. На жаль, іншого шляху, щоб зупинити цю агресію і «підштовхнути» Росію до виконання своїх міжнародних зобов’язань відповідно з міжнародним правом, Гельсінським заключним актом, поки що немає.

І якщо європейські країни, які хочуть зняття санкцій, думають, що вони залишаться осторонь, то вони дуже наївні.   Адже Україна зараз захищає не тільки себе, а захищає Європу, європейські цінності, проти яких також спрямована ця агресія. І європейські країни мають чітко зрозуміти, що в них є певні зобов’язання перед Україною. І якщо деякі країни ЄС заявляють, що вони почувають себе некомфортно, втрачають якісь економічні преференції, то це тільки заохочення агресора і абсолютно можливий сценарій, що потім їм самим доведеться набагато більше вживати заходів, щоб зупинити подальшу агресію Росії.

«ОБИДВА КАНДИДАТИ ПОВИННІ НІКОЛИ НЕ ВИЗНАВАТИ НЕЗАКОННУ АНЕКСІЮ КРИМУ»

Вільям ТЕЙЛОР, виконавчий віце-президент Iнституту миру США, екс-посол США, в Україні, Вашингтон:

— На мою думку, не можна було втрачати можливість обговорити важливі питання міжнародної безпеки з президентом однієї з найбільш важливих країн на передньому фланзі Європи. Один з кандидатів в президенти США втратив цю можливість. Обидва кандидати повинні взяти на себе зобов’язання підтримувати Україну в політичному, фінансовому та військовому відношенні проти російської агресії. Обидва кандидати повинні продовжувати узгоджену на міжнародному рівні позицію і ніколи не визнавати незаконну анексію Криму Росією і підтримувати обидва види санкцій, допоки обидва питання — звільнення Криму і Донбасу — не буде вирішено на користь українського уряду.

«ВАШИНГТОНУ ПОТРІБНО ВИСТАВИТИ КРЕМЛЮ ВИСОКИЙ РАХУНОК»  

Микола КАПIТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин, Київ:    

— На мій погляд, стратегія США щодо України залишається послідовною та прагматичною і зводиться до мінімізації ризиків. Ключова проблема в тому, що ми залишаємося ненадійним, непередбачуваним і неефективним партнером, а тому розраховувати на прорив у двосторонніх взаєминах навряд чи можемо. Риторика, зустрічі не зможуть цього змінити. Обережність адміністрації Обами щодо України легко зрозуміти. Ми залишаємося слабкою, корумпованою державою, підтримка якої може виявитися ризикованим рішенням. Тому обрана Вашингтоном тактика меншого з можливого цілком виправдана. Україна — такий собі капкан, у який добровільно потрапила Росія. 

Вашингтону потрібно виставити Кремлю високий рахунок за порушення основ світового порядку та підтримувати Україну в життєздатному стані. Все інше — другорядне. Звідси логіка рішень американського президента, за яким залишається останнє слово в зовнішній політиці. За два з половиною року палата представників і сенат прийняли досить документів, що надають президентові широкі можливості для підтримки України, проте Барак Обама користуватися ними не квапився. Думаю, наступний американський президент дотримуватиметься того ж підходу. Мабуть, міркуваннями про те, що з Україною потрібно бути обережним, керувався і Дональд Трамп, відмовляючись від зустрічі з Президентом України. Ми нічого нового американцям не сказали. 

Питання реформування ООН і дієвості міжнародного права — це вічне питання. У темні кризові часи до нього повертаються особливо наполегливо, оскільки саме тоді сила набуває непропорційно важливого значення. Ідея президента Естонії про необхідність механізму примусу щодо дотримання правових норм — із цієї серії. На жаль, вона утопічна. Світова політика залишається багато в чому світом джунглів, анархічної взаємодії чистих егоїстів. Краще сприймати її так, ніж будувати ілюзії щодо ефективності ООН або норм міжнародного права.

У даній версії закону H.R. 5094 немає нічого нового в порівнянні з The Support for the Sovereignty, Integrity, Democracy, and Economic Stability of Ukraine Act 2014 року. Режим санкцій пов’язаний із Мінськом та зі статусом Криму. Негарна ознака — посилання на доктрину Стімсона, політику невизнання Штатами анексії прибалтійських республік СРСР між 1940 і 1991 роками. Де-факто застосування чогось подібного з приводу анексії Криму означатиме поступове відновлення контактів між Вашингтоном і Москвою при формальному невизнанні анексії. Крім того, документом передбачено й інше. Окрім повного відновлення Україною суверенітету над Кримом, — вирішення цієї проблеми, а саме шляхом визнаних на  міжнародному рівні процедур і з відома уряду України. В цілому ж документ, навіть якщо буде прийнятий — а для цього потрібне схвалення сенату і президента — не стане основою американської політики щодо України. Ініціатива залишиться в адміністрації Білого дому.