«Просування в арабському світі»

Днями Президент України Петро Порошенко здійснив візити до Кувейту і Катару. Глава держави провів переговори з емірами цих країн, посадовцями та інвесторами. Було підписано низку двосторонніх документів, зокрема й із Кувейтом — Угоду про співробітництво у військовій та інших сферах. За словами Президента, досягнутий результат свідчить про «нову сторінку відносин між Україною і Кувейтом». Також він повідомив про підтримку Кувейтом запровадження миротворчої місії на Донбасі. В Катарі Порошенко взяв участь у відкритті найбільшої міжнародної спеціалізованої сільськогосподарської виставки Qatar International Agricultural Exhibition-2018, де представлена й українська експозиція.

«НАМ ТРЕБА ПОВЧИТИСЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ ТА ПАТРІОТИЗМУ КУВЕЙТСЬКОЇ ЕЛІТИ»

«День» звернувся з проханням розповісти про важливість цього візиту та перспективи співпраці з Кувейтом і Катаром до завідувача відділу історії країн Азії та Африки Інституту всесвітньої історії НАН України В’ячеслава ШВЕДА: 

— Державний візит до Кувейту й офіційний — до Катару є логічним продовженням візиту до Саудівської Аравії, здійсненого президентом минулого року. Тобто це продовження просування та закріплення позицій України в арабському світі.

Катар і Кувейт входять до Ради співробітництва арабських держав Затоки. Це найбільш успішна інтеграційна структура в просторі арабського світу, своєрідний локомотив його розвитку. По-перше, ці країни достатньо успішні, а по-друге, тут є чимало серйозних політичних, інвестиційних та енергетичних аспектів значення для України цього візиту.

Передусім зупинюсь на політичному аспекті візиту. Й Кувейт, і Катар є послідовними прихильниками територіальної цілісності України та того, що нашій країні треба повернути анексований Крим і окуповані частини Донецької, Луганської областей. Україна протягом 2016 — 2017 рр.. була непостійним членом Ради Безпеки ООН, а в 2018  — 2019 рр. таку позицію займатиме Кувейт. Для нас ця країна — дуже серйозний союзник у боротьбі проти російської агресії. Це пояснюється тим, що сам Кувейт майже 30 років тому пережив фактично таку саму трагедію, що нині переживає Україна. 1990 року саддамівський Ірак здійснив брутальну окупацію Кувейту. Кувейтський народ мужньо боровся під проводом правлячої династії Сабахів, і йому на допомогу прийшла практично вся міжнародна спільнота. Наприкінці 1990 року було проведено масштабну операцію «Буря в пустелі», коли за допомогою військ міжнародної коаліції Кувейт було звільнено, але країна була в руїнах і потрібно було об’єднати весь народ Кувейту, мобілізувати весь його потенціал для того, щоб відбудувати країну, і це завдання було успішно вирішено.

Мені здається, нам треба повчитися організованості, патріотизму та професійним здатностям кувейтської еліти, яка спромоглася на такі успіхи. Справді, Кувейт має нафту, Катар — газ. Але в нас також дуже багато унікальних природних ресурсів і ми також дуже багата країна, але, на жаль, ніяк не спроможемося ефективно використовувати свій ресурс.

Дуже важливо, що Україна домовляється передусім із Кувейтом, що координуватиме свої зусилля в Раді Безпеки ООН щодо боротьби за відновлення своєї територіальної цілісності.

Ще один важливий аспект: Президент Порошенко попросив Еміра Кувейту, керівництво країни допомогти Україні стати членом на правах спостерігача такої впливової організації, як Організація ісламської співпраці. Для нас це важливо, і ми маємо ще й підстави для цього, адже в нас значна частина населення — мусульмани, особливо кримськотатарський народ, який відіграє важливу роль у нашій сьогоднішній історії, в боротьбі за повернення Криму. До речі, керівництво Кувейту, так само як і Катару, підтверджує, що вони готові всіляко допомагати в цьому плані Україні та кримськотатарському народу. Якщо ми станемо спостерігачами в цій дуже впливовій міжнародній організації (а до її складу входить 57 мусульманських країн), ми отримаємо дуже серйозні преференції в отриманні інвестицій з боку провідних арабських та інших мусульманських країн.

Що стосується Катару. Варто відзначити його велику роль у забезпеченні енергетичної безпеки нашої країни. Катар має величезні поклади газу, він видає на світовий енергетичний ринок майже третину всіх продажів газу. Катар насамперед спеціалізується на продажу скрапленого газу, і це якраз те, що нам підходить, адже його можна завозити танкерами.

Нагадаю, що ще 2012 року ми розпочали роботу з Катаром щодо ухвалення серйозних угод про постачання скрапленого газу, домовлялися про будівництво LNG-термінала, але, на жаль, у силу кількох чинників робота припинилася. Але сьогодні її треба відновити і довести до логічного кінця, тому що це важливо з огляду на те, що ми намагаємося припинити співпрацю з Росією, «Газпромом» у енергетичній сфері. Тому нам важливо шукати надійні та могутні нові потоки газу та нафти. Якраз наші відносини з Катаром у цьому напрямі могли б дуже серйозно нам допомогти.

Завдяки цьому візиту ми виходимо на нові рубежі нашого співробітництва з провідними країнами арабського світу. Ці відносини взаємовигідні й з огляду на ті стратегічні завдання, які вирішує Україна, цей візит має принести чимало користі.