Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?
Михайло Коцюбинський, український письменник

Реформування чи руйнування?

«День» з’ясовував, що насправді відбувається з Дипломатичною академією
21 квітня, 2017 - 12:40

Останнім часом з’явилося чимало публікацій і чуток щодо майбутньої долі Дипломатичної академії при МЗС, яку нібито збираються закрити і перетворити чи то на курси перепідготовки, чи навіть влаштувати у цьому приміщенні готель. А мовчання МЗС тільки давало підстави думати, що під виглядом реформ уряд заклав початок руйнування вищого навчального закладу.

«День» вирішив розібратися, що насправді відбувається з цим закладом. Насамперед ми звернулися до керівника робочої групи з реорганізації Дипломатичної академії, посла з надзвичайних доручень МЗС України Сергія КОРСУНСЬКОГО з проханням розповісти, про яку реформу Дипакадемії йдеться й яким в результаті бачить МЗС цей заклад із підготовки дипломатів.

— Коли я доповідав на Комітеті у закордонних справах Верховної Ради, його голова, пані Ганна Гопко, сказала, що ще два роки тому була рекомендація Комітету, що Дипакадемію треба реформувати. Ми в МЗС також про це говоримо багато років, але ніхто цього не робив, бо просто не доходили руки.

Не підлягає сумніву, що заснування Дипакадемії було виправданим. Це було обумовлено зокрема браком кадрів, оскільки Київський інститут міжнародних відносин готував у 1992 році 25 студентів на всю країну. Для порівняння — на сьогодні 88 вищих навчальних закладів мають ліцензії, щоб викладати міжнародне право чи міжнародні відносини.

Тоді для тих, хто не має базової освіти, було ухвалено рішення про створення при МЗС дипакадемії, де були б сконцентровані кращі кадри, які будуть довчати, перевчати і підвищувати кваліфікацію дипломатів, а також тих, хто приходив на роботу в МЗС з інших галузевих міністерств.

Але через рік після указу президента Кучми уряд пана Лазаренка затверджує в 1996 році статут, у якому академія проголошується вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, що готує фахівців у галузі міжнародних відносин. Тоді набрали професорів і викладачів, до яких немає жодних претензій з точки зору кваліфікації. Але в академії чомусь цей курс назвали «зовнішня політика», а не «міжнародні відносини». Це дрібний нюанс, який сьогодні означає, що в академії немає ліцензії на підготовку спеціалістів за фахом «міжнародні відносини».

Спочатку академія цілком виправдовувала покладені на неї надії, але потім якось перетворилася на навчальний заклад, де на 69 штатних одиниць професорського-викладацького складу — 54 студенти і 46 аспірантів. Скажіть, у якому університеті світу на студента припадає півтора професора?

А тепер — щодо 46 аспірантів. Виявилося, що 29 аспірантів навчаються та проводять дослідження за спеціальністю «всесвітня історія та історія-археологія», а 17 — «політика і глобальні міжнародні системи», за якими і захищаються фахівці-міжнародники. Звичайно, і за спеціальністю «всесвітня історія» проводяться важливі для дипломатії дослідження, але в цілому такі співвідношення  просто не відповідають тому, чим має займатися цей заклад.

Зрештою керівництво МЗС схвалило рішення про необхідність перетворення академії на сучасний центр підвищення кваліфікації дипломатичних кадрів. І 7 грудня минулого року уряд ухвалив відповідну постанову. Наприкінці грудня міністр закордонних справ П. Клімкін доручив мені зайнятися реформуванням академії.

«ПРОБЛЕМИ ВИНИКЛИ НЕ РАПТОМ»

— Я з’ясував, що ситуація в академії непроста. Частина аспірантів навчається на бюджетній основі, інша — на комерційній. Багато співробітників академії перебувають в декретних відпустках, у нас п’ять кафедр, а також абсолютно незрозуміла ситуація щодо функціонування курсів вивчення іноземних мов, статусу центру підвищення кваліфікації і магістерської програми. Окрім того, виявилося, що 1 лютого 2017 року Кабінет Міністрів прийняв постанову, якою затвердив перелік спеціальностей, за якими можна готувати магістрів. Так от, міжнародні відносини там є, а зовнішньої політики — немає. Це означає, що Дипакадемії треба з нового навчального року отримувати нові ліцензії, що зовсім не очевидно. Тобто системні проблеми у Дипакадемії виникли не раптом, а накопичувалися роками з різних причин, про які наразі говорити нема сенсу, бо треба виправляти ситуацію.

З моєї точки зору, керівництво МЗС прийняло абсолютно правильне рішення, що треба, по-перше, позбавитися магістерських програм і, по-друге, аспірантура має бути у вищих навчальних закладах і в інститутах Академії наук — там, де робиться наука.

Тому ми нинішніх студентів довчимо, вони отримають дипломи. На цьому магістерська програма припиняється, про що було сказано минулого року, ще до прийняття постанови Кабміну. Тоді заступник міністра Вадим Пристайко направив лист у Дипакадемію і написав, що міністерство не буде більше фінансувати магістерську програму.

Найбільша проблема виникла з аспірантами. Я ініціював зустріч із ними, коли стало зрозуміло, яким буде статус майбутньої академії, іншими словами, якою буде її концепція і структура.

Відверто кажучи, мені дуже шкода, що частина аспірантів, дійсно, потрапляє в таку ситуацію, і вони мають кудись переводитися. Тому я сказав: ми готові допомогти.

Ми звернулися з пропозицією — якщо ви знаєте, в якому вузі, інституті, академії є ваш фах або професор, до якого ви хочете перейти, ми можемо звернутися з листом і проговорити питання, як підтримувати зміни в бюджеті, щоб ви перейшли в аспірантуру в інший вуз. Більшість сприйняло це без захвату, але нормально, деякі взялися нещадно критикувати, хоча мета критики незрозуміла. Скасувати рішення уряду, що академія нині це заклад післядипломної освіти, де не може бути аспірантури, не вважаю конструктивним підходом.

Ми досягли домовленості з Академією державного управління — яка зараз реформується так само, як і Дипакадемія, — про те, що вони готові забрати аспірантів, а також наших професорів, які готові працювати, і ми дуже вдячні за розуміння і підтримку, оскільки робимо спільну справу. Більше того, за своєї ініціативи ми домовилися з університетом імені Бориса Грінченка, який зараз створює кафедру з підготовки міжнародників. Вони теж готові забрати наших істориків, викладачів та аспірантів, які бажають перейти на постійну роботу в інший вищий навчальний заклад.

«ЦЯ УСТАНОВА ВІДНИНІ — ЦЕНТР ПОСТІЙНОГО НАВЧАННЯ,  ПЕРЕДУСІМ ДИПЛОМАТІВ»

— Так чи інакше, статут нової Академії затверджено міністром закордонних справ. І ним визначено, що ця установа віднині буде центром підвищення кваліфікації, постійного навчання, передусім дипломатичних працівників.

Постановою Кабміну визначено назву «Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при МЗС». Так вона й у статуті. По суті, в структурі Академії буде три великі підрозділи, кожен із яких пройде своєрідну трансформацію. Зокрема, йдеться про Центр підвищення кваліфікації, Центр вивчення іноземних мов, Центр міжнародних досліджень.

Щодо Центру підвищення кваліфікації. Якщо досі існували 20 — 25 короткотермінових курсів на рік, на які запрошували когось з України чи з-за кордону читати лекції для дипломатів та інших державних службовців, то тепер це буде змінено. На додаток до короткотермінових курсів ми зробимо курси тривалістю від місяця до трьох, які будуть сформовані на замовлення МЗС.

Наприклад, зараз МЗС оголошуватиме конкурс на вакантні посади у відомстві. Тих, хто пройде конкурс, навіть якщо вони мають спеціальність  «міжнародні відносини», ми вчитимемо тут, що таке — бути дипломатом, що таке кожен день займатися зовнішньополітичною діяльністю.

Ці курси будуть обов’язковими і досить тривалими, щоб на виході був результат. Після їхнього завершення слухачам видаватиметься відповідний сертифікат, і ним буде підтверджено перед МЗС, що людина — навчена, її можна брати на роботу.

Крім того, курси  проходитимуть ті, хто повертається з-за кордону. У нас є потреба надати додаткові знання співробітникам, які чотири роки працювали за кордоном, оскільки вони чотири роки були сконцентровані на конкретній країні або міжнародній організації, а тепер працюватимуть на інших напрямах в апараті МЗС. Ми будемо брати таких людей у МЗС на курси і упродовж двох-трьох тижнів перенавчати, давати сучасні знання і таким чином готувати до повернення в апарат.

І ще один момент. Кар’єра дипломата складається з таких щаблів: аташе, третій, другий, перший секретар, радник. Але це поки що  не керівні посади. Такі дипломати не керують, вони працюють як особистості. Але потім вони стають завідувачами відділів, заступниками директорів департаментів чи директорами, чи послами. Ці люди мають здобути спеціальний тренінг, як керувати колективом. Але в нас поки що ніхто не вчить керувати колективом, а в цьому є необхідність.

«ГОТУЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ ПОСЛІВ, А Й НАВІТЬ ЇХНІХ ДРУЖИН»

— Відвідавши інші країни і ознайомившись з іншими системами, можу вам сказати, готують спеціально не тільки послів, а й навіть їхніх дружин. Їх вчать, як себе поводити, який протокол, яка культура, традиції в країні призначення тощо. Крім того, майбутні керівники посольств мають пройти підготовку, як керувати цією установою з точки зору фінансового менеджменту, як керувати господарською частиною,  тому що посол за все відповідає.

Коли людина їде за кордон, її треба навчити. Вперше їде — одне, на керівну посаду — інше. Оце все ми розробимо з часом. Ми намагатимемося зробити основу ще цього року — систему підготовки кадрів з більшості актуальних напрямів. У всьому світі все це робиться.

Я був здивований, дізнавшись, наприклад, що в Австралії дипломатична академія була створена рік тому. У Великобританії — два роки тому. Це дивно, адже в цій країні дуже високий рівень освіти, але там відчувають, що сьогодні — зовсім інший світ. Вимоги до сучасного дипломата зовсім інші, ніж двадцять і десять років по тому. До речі, ми будемо також займатись підготовкою в галузі комунікацій у широкому сенсі. Ми хочемо, щоб наші дипломати могли вільно і професійно спілкуватися зі ЗМІ, знали, як себе поводити, що можна казати, що — ні, як казати. Дипломат має розуміти, як працювати в соціальних мережах, а також розуміти, як взагалі контактувати з колегами з інших країн і з посадовими особами країни призначення.

І ми маємо задіяти чинних дипломатів, чинних послів, а також колишніх керівників місій, щоб вони ділитися своїм досвідом. Ми вважаємо, що це дуже значний потенціал, який не був задіяний.

Друга частина стосується інших державних службовців. Ми ведемо щоденну роботу з Professional development program NATO. Наступні три роки ця програма буде сконцентрована на дипломатичній академії, щоб на нашій базі проводити навчання державних службовців — не тільки дипломатів, які задіяні в сфері євроатлантичної  інтеграції. Ми також будемо разом з Центром з питань дослідження безпеки Джорджа Маршала у Німеччині робити спільну програму з навчання мовам і тренінгам та спільну освітню програму в галузі глобальних проблем безпеки. Ми домовляємося про спільні проекти з Фондом Ф. Еберта.

24 квітня ми збираємо тут представників понад 40 посольств зі всього світу, яким розкажемо про реформу академії і запросимо до співробітництва. Ми хочемо скористатися їхньою підтримкою, щоб була можливість вивчати рідкісні мови: іврит, японську, китайську, арабську, турецьку, інші додатково до стандартних.

Я провів переговори з British Council з метою запровадження системи тестування іноземних мов на основі міжнародних стандартів, які будуть давати об’єктивну оцінку володіння мовою. Причому йдеться про специфічний тест, який  справді дає відповідь, чи володіє людина мовою, письмовою, розмовною, чи знає граматику, лексику, інакше кажучи, перевіряє чотири аспекти знання мови і дає оцінку: А1, А2, В2, С1 і так далі.

«ІСНУЄ ПОТРЕБА В ЯКІСНІЙ АНАЛІТИЦІ»

— Науково-дослідний центр — це окрема історія. В МЗС існує потреба у співробітництві з політологічними центрами. Існує потреба в якісній аналітиці, яка робиться професійно. Ми створимо невеличкий дослідний центр, який буде залучати найкращих фахівців, що працюють у політологічній сфері для виконання короткотермінових замовлень.

Наприклад, ми знаємо, що зараз буде обрано нового президента Франції. Завдання може звучати наприклад, так: МЗС замовляє аналіз на найближчі шість місяців політики Франції стосовно України, якщо оберуть Макрона. Це одна з можливих тем, які могли б бути замовлені з боку МЗС.

Люди, які будуть тут працювати (а їх буде максимум дві-три особи), мають запросити до співпраці за контрактом розумних аналітиків, які займаються у даному разі Францією, можливо, навіть при цьому залучати якихось іноземців, зібрати матеріал і написати класну аналітику.

КИЇВ, ВУЛ.ВЕЛИКА ЖИТОМИРСЬКА,2. ГАРНЕ ПРИМІЩЕННЯ...

Я реаліст і розумію, що все реалізувати миттєво неможливо на якісному рівні, але ми почнемо у цьому році з конкретних кроків. 

Наступного року ми будемо намагатися планувати роботу академії вже на серйозному і системному рівні. І, на мою думку, через півтора року ми вийдемо на таку конструкцію, яка буде відповідати потребам часу. 

Як приклад ми нещодавно провели семінар з Центром досліджень з питань безпеки Джорджа Маршалла. Професор економіки пані Вальбона Донеллі прочитала прекрасну лекцію про те, як виглядає сучасний світ і який вигляд у ньому має Україна, що таке економічна безпека.

Також приїхав експерт, який 31 рік працював спеціальним агентом з транснаціональної злочинності, і розповів, що таке корупція, які помилки роблять інші країни. Ми в Україні звикли до постійних розмов, яка у нас корупція. Але не менша корупція в Афганістані, чи в Нігерії, чи в Іраку. І вони все це розслідують. І хто це нам розповість, як не фахівці такого рівня?

Наприклад, для наших послів у подібних країнах було б корисно розуміти, що відбувається, їм про це треба розповісти, а де ці знання взяти? Ми будемо допомагати здобувати ці знання і запрошувати тих людей, які можуть їх дати, і вчасно забезпечувати якісну підготовку дипломатів, які їдуть працювати у такі країни.

«ПАРАЛЕЛЬНО ВІДБУВАЄТЬСЯ РЕФОРМУВАННЯ КАДРОВОЇ СЛУЖБИ»

— І останнє, що я можу сказати: паралельно з реформуванням дипломатичної академії відбувається реформування кадрової служби МЗС. Це буде одна система, кадрова служба буде давати замовлення: стільки-то людей підготуйте з такого напрямку, і ми це маємо реалізовувати. Починаючи з другого півріччя, це буде тестова система. А в майбутньому ця система буде поставлена на нормальну основу, особливо після того, як буде прийнято новий закон про дипломатичну службу, який наразі опрацьовується. У новому законі (його ми маємо підготувати і подати в уряд найближчим часом) буде передбачено оновлення системи підготовки дипломатичних кадрів. Сьогодні вона є, але вже недосконала, тому що чинний закон ухвалювали давно. Зараз це буде адаптовано до проблем і потреб сучасності і здійснено уже зовсім на інших засадах.

Із 1 вересня ми запускаємо центр вивчення іноземних мов у новій конструкції. І всі інші курси, про які я вам розповідав, стануть реальністю. Ми зараз працюємо над змістом і тим, хто буде викладати і як. З осені все це почне працювати.

На щастя, у нас є фінансування на такі цілі. Це той випадок, коли ми не вимагаємо додаткового фінансування. Бюджет МЗС на цей рік дозволяє здійснити заплановані кроки. Стосовно фінансів жодної проблеми я не бачу.

«НАША МОДЕЛЬ БУДЕ НАБЛИЖЕНА ДО FOREIGN SERVICE INSTITUTE ПРИ ДЕРЖДЕПІ»

— Щодо іноземної моделі, яку взято за основу для створення нової реформованої Дипакадемії. Нашій концепції Дипакадемії, скоріше за все, відповідає американська модель. Але, звичайно, ми не говоримо про такий масштаб, як у США. У них при державному департаменті є Інститут зовнішньої служби (Foreign Service Institute). У багатьох країнах, як-от Великобританія, Австралія, Туреччина, Дипакадемія є частиною МЗС. У нас академія при МЗС. Наприклад, Естонська школа дипломатії — це окрема юридична особа, не при МЗС, але між ними існує договір.

Скоріше за все, наша модель буде наближена до Foreign Service Institute при Держдепі. Він як наша академія фінансується з бюджету, і його головна мета, зважаючи на  його функції, — це те, що ми будемо робити. Інша справа, що зміст підготовки і тривалість та її рівень, звичайно, відрізнятимуться. Тому що у нас немає таких амбіцій, як у США. Нам треба трішки інші аспекти ставити за мету. У них, наприклад, неймовірну увагу приділяють орієнтації на країну. Якщо американський дипломат їде в якусь країну, то він підготовку проходить лише по цій країні. Ми ж можемо зібрати групу дипломатів, які їдуть в Африку, і підготувати їх по Африці, бо у нас одне посольство покриває з десяток країн. Тобто ми будемо намагатися наблизитись до збалансованої конструкції з нашими можливостями, розраховуючи на наші кадри і наші потреби. В кожній з моделей у інших країнах я бачив цікаві нюанси, які ми будемо використовувати, і я думаю, що їх тільки збільшиться з часом.

«ТАКИХ РІЗКИХ РУХІВ НЕ ТРЕБА БУЛО РОБИТИ»

Володимир ХАНДОГIЙ, президент Громадської організації «Українська асоціація зовнішньої політики», екс-посол України у Великобританії:

— Я особисто був противником ліквідації Дипакадемії як навчального центру і перетворення її на курси перепідготовки і підвищення кваліфікації дипломатичних працівників. Думаю, що для нас актуальним залишається питання саме підготовки фахівців-дипломатів. З моменту заснування Дипакадемія не тільки перенавчала дипломатів, а й готувала магістрів із зовнішньої політики. Потім була створена аспірантура і докторантура. Щоправда, я не певен, чи нам була  потрібна ця структура.

У світлі сучасних вимог Дипакадемія потребувала певної реформації, але таких різких рухів не треба було робити. Проте це вибір керівництва МЗС, тож побажаємо йому успіхів на цьому шляху.

Можу відзначити, що коли у нас будуть виші на кшталт Гарварда, Оксфорда і Кембриджа, які готуватимуть висококваліфіковані кадри в тій чи іншій галузі, тоді, можливо, при МЗС досить мати курси чи центр післядипломної освіті.

Мені здається, що Україна втратила серйозний навчальний заклад з підготовки спеціалістів для дипломатичної служби. Не знаю, чи вдасться це компенсувати новою формою. До речі, Дипакадемія має ім’я Удовенка. І це правильно. Я можу сказати як свідок, що Удовенко не про таку академію мріяв. А він говорив і ставив нам, мені, як його заступникові, завдання створювати потужний навчальний і в тому числі дослідницький заклад, який виконував би замовлення МЗС із розробки тих чи інших актуальних проблем міжнародних відносин.

Я внутрішньо переконаний, що нам зарано було ліквідовувати Дипакадемію як навчальний заклад з таким високим рівнем акредитації.

«ЦЕ ХИБНА ІНІЦІАТИВА ВІД САМОГО ПОЧАТКУ»

Костянтин ГРИЩЕНКО, міністр закордонних справ України (2003 — 2005, 2010 — 2012):

— Нам потрібно підвищувати професіоналізм наших дипломатів. І це загальноприйнята практика для більшості дипломатичних відомств, у тому числі такої високоавторитетної, як Віденська дипакадемія. Завдяки такій реорганізації ми, по суті, перетворюємо Дипакадемію на, умовно кажучи, бліц-курси. Але це не академія Генштабу. Існує істотна різниця між короткостроковими курсами та необхідністю періодично отримувати ґрунтовні додаткові навички і знання, підготовку на займання посади послами. Якщо ми й далі будемо просувати тих, хто вважає себе серйозним політологом, але не має жодного дипломатичного досвіду, без якоїсь попередньої підготовки, це не буде сприяти підвищенню професіоналізму.

Але це лише відбиття загальної тенденції, коли немає ні достатнього фінансування, ні уваги з боку керівництва самого міністерства до потреб дипломатичної служби, ані здатності ставити конкретні завдання не тільки на суто пріоритетних напрямках, а й на всіх, які мають значення для наших національних інтересів. Руйнування Дипакадемії вписується у загальне пофігістське ставлення до найважливішої структури, особливо в умовах того конфлікту, який, як заявляє керівництво держави, ми можемо розв’язати лише дипломатичними методами.

Не можна ставити завдання надзвичайної серйозності перед дипслужбою і не давати належного, в тому числі освітнього, ресурсу дипломатам, не показувати їм чітку перспективу кар’єрного росту, не захищати їх від бажання скоротити видатки на те, що є мінімально необхідним для забезпечення ефективності їхньої роботи.

Слід зважати на те, що Дипакадемія готувала не тільки дипломатів, а й державних службовців, які працюють на рівні державних обласних адміністрацій, мерів якраз для налагодження міжнародних зв’язків. У нас немає постуніверситетського закладу, який ефективно міг би не тільки розширювати уяву, а й готувати висококласних спеціалістів.

Можна брати для наслідування не лише приклади західних країни, а й нових країн, які створюють свої дипломатичні академії. Наприклад, Азербайджан чи Казахстан, які розуміють, що це — інвестиції у майбутнє. А в Британії є вже століттями вибудована дипломатична служба, а наша хоч і базується на професіоналізмі невеликої групи людей, які цим займалися ще до незалежності, але вона поки що потребує серйозного підсилення через ґрунтовні знання, які можна здобути, на мою думку, перш за все, в Дипакадемії. Інша річ, що саму Дипакадемію в межах цього треба підсилювати не лише пенсіонерами, а й тими, хто активно працює в конкретних напрямках. Якщо підсумувати, то запропоноване реформування Дипакадемії — це абсолютно безглузда і провальна ідея.

P.S. Багато питань щодо реорганізації Дипакадемії залишилося поза увагою. Передусім необхідно зазначити, що цей заклад було створено указом Президента, а реорганізовують його постановою уряду.  Досі неясно, що буде з приміщенням Дипакадемії після реорганізації, і головне, якою буде якість освіти у державному навчально-науковому закладі післядипломної освіти «Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ». Пропонуємо зацікавленим сторонам приєднатися до дискусії.

Микола СІРУК, «День», фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments