Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

Світ згідно з Трампом,

Або Новий Інтернаціонал, але не комунізму, а вульгарності і дешевого шику, в якому політичний ландшафт стискається до розмірів телевізійної сцени
13 березня, 2016 - 16:44
Фото Reuters

Слово trump, відповідно до словника, походить від слова тріумф (triumph). І, оскільки Дональд Трамп (англійською Trump), кандидат у президенти США, ймовірно, стане номінантом від Великої старої партії (Grand Old Party) Авраама Лінкольна і Рональда Рейгана, ми повинні замислитися, в якому сенсі і для кого він є тріумфом.

Можна згадати про ту частину американського населення, яка розлючена вісьмома роками президентства Барака Обами, а зараз переживає почуття реваншу. Можна також згадати про адептів ідей переваги білої раси, расової сегрегації і ксенофобії, представлених колишнім лідером Ку-клукс-клану Девідом Дюком, чию гучну підтримку Трамп так завзято відмовився відкидати минулого тижня. Для цих виборців Трамп може стати доленосним кандидатом.

Можна легко уявити, спробувавши серйозно поставитися до тієї мізерії, яку відомо про платформу Трампа, країну, яка повернулася проти себе самої, яка оточує себе стіною, а в підсумку бідніє, переслідуючи китайців, мусульман, мексиканців і багатьох інших. Всіх тих, хто вніс свій внесок у величезний плавильний котел, перетворений алхімією найбільш глобалізованої країни на планеті на незліченне багатство (в Силіконовій долині тощо).

Але, як це часто буває з США, у феномені Трампа є елемент, який виходить за межі американської державної сцени. Є спокуса задатися питанням, а чи не є Трампізм передвісником, або, можливо, навіть апофеозом по-справжньому нового явища в світовій політиці.

Я дивлюся на голову цього круп'є з Лас-Вегаса, цього карнавального артиста кітчу з начосом і ботоксом, який дрейфує від однієї телекамери до іншої з постійно напіввідкритим м'ясистим ротом. Важко зрозуміти, ці зуби, які він показує, це ознака того, що він занадто багато випив або з'їв, чи вони натякають на те, що зараз він має намір з'їсти вас.

Я слухаю його лайку, вульгарну риторику, пафосну ненависть до жінок. Залежно від настрою він називає їх сучками, свинями або мерзенними тваринами. Я чую його непристойні жарти, в яких акуратно вивірена мова політики поступається місцем нібито автентичній народній мові найнижчого штибу - мови геніталій. ІДІЛ? Ми не збираємося воювати з ними, ми збираємося «штовхнути їх під зад». Ремарка Марко Рубіо щодо маленьких рук Трампа? Решта не таке маленьке, «я тобі гарантую».

Потім цей культ грошей і презирство до інших, що супроводжує його. В устах серійного банкрута-мільярдера і шахрая з імовірними мафіозними зв'язками гроші стали суттю американської віри. Цей ментальний фаст-фуд з опухлими жиром думками забиває легкі космополітичні смаки тисяч традицій, які сформували велику американську пастораль. В епізоді з маленькими руками навіть вухо, що не чуйне до тонкощів цієї пасторалі, могло вловити (хоча і в версії, збоченій ганебно низьким рівнем дискусії) відомий рядок з Е.Е. Каммігса, американського Аполлінера: «Ні в кого, навіть у дощу, немає таких маленьких рук».

Спостерігаючи за цим стрибком у сферу грубості і ницості, мимоволі згадуєш Сільвіо Берлусконі, Володимира Путіна і Ле Пенів, батька і доньку. Звісно ж такий новий Інтернаціонал, але не комунізму, а вульгарності і дешевого шику, в якому політичний ландшафт стискається до розмірів телевізійної сцени. Мистецтво дискусії деградує до слоганів; мріями людей стають пихаті ілюзії; економіка набирає форми гротескної акробатики вербально обмежених Скруджів, які зневажають будь-якого, хто здатний думати; жага самореалізації вироджується в маленькі афери, що викладаються в Університеті Трампа, зараз вже закритому.

Дійсно, Інтернаціонал з великої літери І. Глобальна корупція в суспільстві Путіна, Берлусконі і Трампа, які взаємно захоплюються собою. У них ми бачимо обличчя карикатурного людства, яке обрало все найнижче, первісне, домовне, щоб забезпечити свій тріумф.

Це всесвіт підробок, в якому віддаються забуттю історії (яка стала тепер непотрібною) всі труднощі вигнанців, мігрантів та інших мандрівників, хто - на обох берегах Атлантики - створив справжню людську аристократію. У США саме ці великі люди, в тому числі латиноамериканці, східноєвропейські євреї, італійці, азіати, ірландці і, так, англосакси, які все ще мріють про човнові регати Оксфорд – Кембридж, тепер розсікають води Чарльз-рівер.

Берлусконі винайшов цей карикатурний світ. Путін посилив його мачо-елемент. Інші європейські демагоги додали до нього дурні форми расизму. Щодо Трампа, то він дав нам свою вежу, одну з найбільш потворних на Мангеттені, з незграбною, вторинною архітектурою, з гігантським атріумом, з 25-метровим водоспадом, покликаним вражати туристів. Це Вавилонська вежа зі скла і сталі, яку, користуючись покидьками, побудував Дон Корлеоне і де всі мови світу дійсно зіллються в одну.

Втім, обережніше. Ця нова мова не буде мовою тієї Америки, яка, як ми мріяли, буде вічною. Тієї Америки, яка періодично вдихала нове життя у виснажені культури. Це буде мова країни з яйцями. Країни, яка попрощалася з книгами і красою, яка плутає Мікеланджело з італійським дизайнерським брендом і яка забула, що ні у кого, навіть у дощу, немає таких маленьких рук.

Проект Синдикат

Бернар-Анрі Леві, один із засновників руху «Нові філософи»

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ