Тімоті Снайдер застерігає від забуття історії

Американський історик і письменник, професор Єльського університету, фахівець з історії Східної Європи, представив свою книжкову новинку «Про тиранію: двадцять уроків ХХ століття», і невдовзі розказав найбільшій щоденній газеті Німеччини Süddeutsche Zeitung свою позицію відносно політичних змін у США та провів історичні паралелі.

Про Дональда Трампа: Перше, що я маю зауважити, — інституції досі не обмежували й не втримували його. Він ніколи не ставився до них з усією серйозністю, діяв так, ніби вони не існують, і справді бажав би, щоб так і було. Здається, що Трамп не піклувався про інститути і закони, за винятком випадків, коли вони з’являлися  як бар’єри на шляху до мети постійного клептократичного авторитаризму і безпосереднього особистого задоволення. Це все — про нього, але не про громадян США та наші політичні традиції.

Веймарська республіка і США: У листопаді я написав статтю, порівнюючи Дональда Трампа зі становленням Адольфа Гітлера. Історія 1930-х років страшенно важлива для американців (і європейців) прямо зараз, у такій же мірі, як вона вислизає з наших спогадів. Я знаю, що такі порівняння є національним табу в Німеччині, але на даний момент вельми важливо, що німці допомогли  іншим дізнатися, як республіки можуть зазнати колапсу. Більшість американців думає, що живуть поза історією, і вважають: «У нас є свобода, тому що ми любимо свободу; ми любимо свободу, тому що ми вільні». Кругова формула, яка не визнає історичні структури. Я хотів би нагадати своїм співгромадянам-американцям, що розумні люди, які не так сильно відрізняються від нас самих, пережили крах республіки раніше. Це один із багатьох прикладів. Ми, здається, втратили цю традицію вчитися у інших, і маємо повернути її назад. Чверть століття тому, після краху комунізму, ми оголосили, що «історія закінчилася», — і дивним чином забули все, що колись знали про комунізм, фашизм і націонал-соціалізм.

Про історичну пам’ять: Коли я здійснював поїздку в Сполучені Штати для моєї книжки «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним»  2011 року, то зрозумів, що американці справді забули про злочини Сталіна — що дивно, тому що ми здобули освіту під час холодної війни. Це вразило мене: що ще ми могли забути?  Вчені знали багато про 1930-ті роки, але громадськість набагато менше зацікавлена. Коли американський президент говорить: «Америка в першу чергу», а також пропонує політичну систему без двох партій, атакує журналістів або заперечує існування фактів, нам потрібні люди, які зможуть перевести ідеологічні висловлювання в політичні попередження. Потрібно перечитати мислителів середини XX століття. Історія не повторюється, але дає нам приклади і зразки, і тим самим збільшує нашу уяву і створює можливості для прогнозування та опору.

Про зміну режиму: Коли говорять, що уряд — це одна сторона, а преса — це опозиція, то йдеться про авторитарну державу. Нещодавно Трамп назвав тих, хто бере участь у демонстраціях, «хуліганами» і «проплаченими протестуючими». Тобто повторює те, що робить керівництво Росії. Ідея полягає в тому, щоб ізолювати людей, які насправді представляють собою основні цінності Республіки. Частина нового авторитаризму в тому, щоб змусити людей вважати кращою фантастику і бездіяльність, ніж реальність і дії. Люди сидять у своїх кріслах, читають твіти та повторюють кліше: «Так, вони головорізи» замість: «Це нормально, щоб вийти на вулиці за те, у що вірите». Тобто просто сидіти там, де ви перебуваєте, читати те, що я говорю, і кивати головою. Це — психологія зміни режиму.

Про медіа: Безумовно, не все однаково у порівнянні із ситуацією у 1930-х роках. Щось гірше, щось краще. Ситуація у медіасередовищі зараз гірше. Все відбувається так швидко, і цим користуються сучасні диктатори. Вони переповнюють вас поганими новинами і змушують вас впасти в депресію й сказати з покорою: «Ну що я можу зробити?». Гадаю, краще обмежити себе. Читайте новини протягом півгодини на день, але не витрачайте на це весь день. Американці повинні вибрати одну позицію, щоб бути впевненими, і потім діяти згідно з нею. Якщо ви турбуєтесь про біженців, пресу, глобальне потепління — виберіть щось одне і поговоріть з людьми навколо вас про це. Ніхто не може зробити все, але кожен може зробити небагато. І люди, які роблять небагато, якщо бачитимуть те ж саме назустріч, подолають депресію.

Про настрої: Важливо, що багато людей реагують дуже швидко, тому що, якщо уряд може відрізати одну групу, як мусульман, він може зробити те ж саме для інших. Це політична логіка, яка вимагає швидких дій. Американці були краще німців, бо вийшли відразу. Марші були вельми обнадійливими. Цілком можливо, що це найбільші демонстрації в історії США зі стількома людьми в один день. Такого роду ініціативи мають тривати. Конституція, верховенство права, демократія варті того, щоб їх берегти. Ми досі не маємо підтримки від республіканців, за деякими винятками. Треба закінчувати на позитивній ноті, але, на мою  думку, процеси зараз дуже швидкі, й у нас є максимум рік, щоб захистити Республіку, можливо, менше. Що станеться в найближчі кілька тижнів, дуже важливо.

«Україна, в цілому, може бути корисним досвідом для американців»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Я давно слідкую за Тімоті Снайдером, була на його лекціях, коли він приїжджав в Україну. Він насправді великий друг нашої держави, зокрема з першого дня Євромайдану дає велику моральну та інтелектуальну підтримку. Це інтерв’ю присвячено Трампу, його появі на політичній арені США, і як це може вплинути на американську демократію, республіканський устрій. Мою увагу привернуло те, що він активно застерігає від забуття історії, про що, зокрема, у нас в країні також дуже мало людей хочуть чути, і водночас чим активно займається єдиний центр просвітництва в Україні — газета «День», видаючи книжки, проводячи багато круглих столів і видаючи багато публікацій на тему історії. Люди наприкінці ХХ століття стали жертвами «культури споживання», перестали пам’ятати історичні уроки. У результаті їм важко робити правильні висновки стосовно тих політичних фігур і пропозицій, які сьогодні виникають у всьому світі, зокрема у США. Нову концепцію політики він фактично називає авторитарною, і характеризує так те, що робить Трамп. Зневага до основних принципів, як повага прав меншості, верховенство закону, може привезти до зламу американської демократичної Республіки, яка, як ми знаємо, є великою запорукою вже багато десятиліть для розвитку світової демократії і для таких країн, як наша, у транзитному періоді. Нам нічого не обіцяли, але фактично ми орієнтувалися на США. І тут виходить, що США є дуже вразливими. У цьому світлі на часі нам самим подумати над власною історію. Повертати її, переосмислювати те, що з нами відбувалося протягом багатьох століть і тисячоліть. Це той висновок, який фактично всім нам дає Тімоті Снайдер.

Також серйозно стоїть питання паралелі 30-х років ХХ століття і сьогоднішніх США. Тоді існувала проблема пропаганди, але уявіть, який зараз вплив інформації, світ керується нею. ЗМІ як «четверта влада» сформувалися саме на Заході, і несе велику відповідальність за стан справ. Я не можу сказати, що медіа підтримували Трампа і винні в його обранні, але вони сприяли такому забуттю історії, формуванню стереотипів, забуванні справжніх цінностей демократії. Вони говорили, що головне — це інформувати, при цьому інформування було не глибоке, просто потік, дуже часто пов’язаний з політичними преференціями. З’явився феномен, який французький філософ Патрік Шампань називає «інтелектуальна докса». Суть у тому, що засоби масової інформації формують вже готову «рамочку», а не досліджують справжніх процесів — соціальних, політичних, економічних. Це є сформована штучно «інтелектуальна докса», а не public opinion. І ціною такої політики медіа, як ми бачимо, є те, що ми взагалі можемо втратити прогресивний розвиток і світову демократію. Вважаю, що зараз можна говорити про кризу моделі засобів масової інформації, яка сформувалася за останні, мабуть, 60 років. Треба приймати практичні висновки для представників журналістики, що робити з принципами функціонування ЗМІ. Весь цей час всі хотіли комерції, мати багато реклами, погоджувалися на залежність, і народився феномен — «промивати суспільну думку». Це — проблема не тільки в Україні, просто у нас це було дещо відвертіше, ніж у світі.

Україна, в цілому, може бути корисним досвідом для американців. Тімоті Снайдер звертає увагу на те, що треба вчитися на історії таких країн Східної Європи, які пережили багато  трагічних сторінок.