«Традиційна риторика ізоляціоністів»

Один із кандидатів у президенти від Республіканської партії Дональд Трамп позавчора у розмові з редакційною колегією  The Washington Post, а потім у своєму виступі перед американо-ізраїльським комітетом із громадських зв’язків (AIPAC) поставив під сумнів необхідність Організації Північноатлантичного договору, яка сформувала основу західної політики безпеки з часів холодної війни. Він зокрема закликав скоротити видатки США на НАТО, яке за його словами, «коштує нам ціле багатство». Більше того, він також звинуватив американських союзників по НАТО в тому, що вони нічого не роблять у протистоянні агресії Росії в Україні. І це при тому, що саме США, а не Європа підписали Будапештський меморандум і гарантували Україні суверенітет територіальну цілісність  в обмін на передачу Росії третього за величиною ядерного потенціалу.  

«Україна є країною, яка хвилює нас набагато менше, ніж інші країни в НАТО, і тим не менше ми все тягнемо на собі. Чому вони не роблять нічого. І я запитую: Чому Німеччина від НАТО не займається Україною. Чому сусіди України не займаються цим? Чому ми завжди є тими, хто веде до потенційної третьої світової війни з Росією», -  цитує The Washington Post слова Трампа.

На зустрічі редакційним колективом цього видання він вперше назвав групу із п’яти експертів, які консультують його у закордонних справах і допомагають формувати його політику.

Ульріх ШПЕК, старший науковий співробітник Трансатлантичної академії у Вашингтоні, експерт Європейського центру Карнегі в Брюсселі:

«Важко прокоментувати погляди Трампа щодо НАТО, оскільки його розуміння зовнішньої політики США і Європи вкрай обмежене. Виглядає так, що Трамп не має  твердої думки з будь-якого питання зовнішньої політики. У своїх зовнішньополітичних коментарях будь-то про Європу чи про Азіатсько-Тихоокеанський регіон, він тільки повторює одну думку, як мантру: що США отримали «погані угоди», і що він як президент вестиме переговори для укладення більш вигідних угод для США. Іншими словами, США платить багато і отримує занадто мало у своїх відносинах зі світом».

«ПОПУЛІСТСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ НАВРЯД ЧИ ВИТРИМАЄ ПЕРЕВІРКУ РЕАЛЬНІСТЮ»

Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних  відносин, Київ:

- У більшості випадків зовнішньополітична тематика знаходиться на другому-третьому планах кандидатів у президенти США. Виключеннями з цього бувають люди із особливим інтересом до цих питань або відповідною освітою чи професійним бєкграундом, що трапляється відносно рідко. З цієї точки зору, Дональд Трамп робить дуже просту річ: користується готовим поглядом на те, що слід і чого не слід робити США у світі. В даному випадку цей готовий погляд – традиційна риторика ізоляціоністів, послугами якої неодноразово користувалися численні кандидати і раніше. Логіка її проста і зрозуміла багатьом виборцям: звернути увагу на внутрішні проблеми, зробити зовнішню політику менш витратною та перекласти тягар відповідальності на союзників. В рамках цієї парадигми Дональд Трамп сприймає конкретні проблеми міжнародної безпеки. Україна – одна з них. Позиція Трампа проста: нехай за події навколо України більшою мірою відповідають європейці, бо для них ця проблема гостріша. З першого погляду це дійсно так: криза в Україні створює набагато більше загроз для ЄС, ніж для США. Але Трамп, як свого часу європейські політики, недооцінює роль російського фактору. Якби українські події стали наслідком внутрішнього розвитку подій, він був би правий. Однак активна роль Росії, в поєднанні із її відверто ревізіоністською політикою, перетворюють цей конфлікт на виклик глобальному світовому порядку. А це – питання, від якого американській адміністрації ніколи не вдавалося відмахнутися відсиланням до внутрішньої політики. Близька для нас і зачеплена Трампом тема НАТО. Знову ж таки, в дусі неоізоляціоністів 90-х років минулого століття, Трамп заявляє про те, що, за великим рахунком, США не мають нести видатків на НАТО у тих пропорціях, що існують на сьогодні. Двадцять років тому така риторика була більш виправданою, ніж сьогодні, коли глобальна система безпеки руйнується на очах, а НАТО залишається одним із небагатьох дієвих її систем. Підсумовуючи: популярний – чи навіть популістський – погляд на зовнішню політику навряд чи витримає перевірку реальністю.

Радники, про яких згадав Трамп, схоже, більшою мірою прагматики. Їх вибір свідчить про фокус на конкретних сферах, зокрема, енергетики. А також про те, що Трамп, ймовірно, сприймає зовнішню політику як великий бізнес-проект.

«МАЮ ВИЗНАТИ, ЩО ТАКИЙ ПІДХІД - НЕ Є МАРГІНАЛЬНИМ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ»

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Інституту світової політики:

- На відміну від інших питань, у питанні України Трамп зберігає принаймні якусь послідовність. Вже вдруге поспіль він заявляє про те, що Україною має опікуватись Європа, а саме - Німеччина, а не Сполучені Штати. Маю визнати, що такий підхід - не є маргінальним у Сполучених Штатах. Трамп просто наважується його озвучувати більш чітко, ніж інші політики. Де-факто формула "Україною має займатись Європа" почала наповнюватися практичним змістом з того моменту, коли Адміністрація Обами фактично делегувала Німеччині вирішення конфлікту між Росією та Україною. Вже сьогодні з деяких питань американські партнери радять українським спочатку погодити це питання з Німеччиною. Отже, Трамп тут не є новатором, і сенсаційності в тому, що США вважають, що Україною мають опікуватись країни ЄС, немає. Як в принципі і в тому, що Україна не становить такої важливості для США, як для ЄС. Заява Трампа з приводу лідируючої роді США в НАТО, то тут теж з певного часу спостерігається тренд, який зауважили інші союзники США по НАТО: американці проявляють менше інтересу та менше активності в рамках Альянсу, ніж раніше. Не секретом є і той факт, що в США давно незадоволені, наскільки несерйозно європейські союзники ставляться до свого внеску в альянс, і, зокрема, власних витрат на оборону, які лише в окремих країнах-членах сягали необхідні за вимогами НАТО 2%. Очевидно, що європейські союзники НАТО давно мали б взяти більше відповідальності за власну безпеку, визнавши, що "геополітичні канікули", на яких вони перебували десятиріччями завдяки США, для них закінчились. Заява Трампа лише підкреслює рівень роздратування, який панує в багатьох колах за океаном, легковажністю європейських союзників до свого внеску в трансатлантичну безпеку. Що стосується радників Трампа, імена яких він нарешті озвучив, то вони явно не належать до зірок зовнішньополітичного істеблішменту Республіканської партії, як, власне, і заяви самого Трампа суперечать позиціям республіканського істеблішменту. В основному вони є фахівцями з енергетичних питань та Близького Сходу. У контексті нашого регіону, показовим є ім'я Картера Пейджа, колишньго виконавчого директора Меріл Лінч, відомого своєю критикою занадто активної, на його погляд, ролі США в Україні і закликами припинити антагоністську політику США щодо Росії. Очевидно, він буде активно промотувати чергове перезавантаження США з Росією.

У будь-якому  випадку стає все більш очевидно, що обрання Трампа президентом буде дуже поганою новиною для України і матиме дуже негативний вплив на українсько-американські відносини, навіть якщо частина його нинішніх заяв -  передвиборна риторика.

«ВІН НЕДООЦІНЮЄ ВНЕСОК АЛЬЯНСУ В АМЕРИКАНСЬКУ І ТРАНСАТЛАНТИЧНУ БЕЗПЕКУ»

Стівен ПАЙФЕР, старший науковий співробітник Інституту Брукінгза,Вашингтон:

Для тих, хто шукав деякі конкретні деталі щодо поглядів Трампа на зовнішню політику, його інтерв'ю Washington Post не може бути обнадійливим. Його коментарі щодо НАТО свідчать про те, що він недооцінює внесок Альянсу в американську і трансатлантичну безпеку, особливо в той момент, коли Кремль прийняв більш войовничу позицію по відношенню до Заходу. Його зауваження про роль Німеччини, НАТО і питання про санкції щодо Росії через агресію в Україні свідчать про те, що він не дуже  уважно стежив за цим питанням. Що стосується зовнішньополітичних радників пана Трампа, тут я не можу робити коментарів. До вчорашнього дня, я ніколи не чув про жодного з них.

«ЗАЯВИ ТРАМПА ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ СОБОЮ СЛАБКЕ РОЗУМІННЯ ВАЖЛИВОСТІ АМЕРИКАНСЬКОГО ЛІДЕРСТВА В НАТО І В ЄВРОПІ»

Джон ХЕРБСТ, екс-посол США в Україні, член Американської Ради, Вашингтон:

Заяви Трампа про НАТО і Україну представляють собою як ізоляціоністську схильність, так і слабке розуміння важливості американського лідерства в НАТО і в Європі. А саме американське лідерство і підтримка гарантувало стабільний мир у Європі після 1945 року. Згадані консультанти представляють еклектичну групу і не надають ясного розуміння мислення пана Трампа.