Немає людини, яка б не любила свободу; але справедлива людина вимагає її для всіх, а несправедлива – лише для себе
Карл Людвіг Берне, німецький публіцист і письменник, поборник емансипації євреїв.

Третій фронт Путіна. Турецький

Експерт: «Це відкриває нові можливості захисту національних інтересів України»
25 листопада, 2015 - 19:00
ФОТО REUTERS

Турецькі винищувачі збили російський бомбардувальник. За даними Анкари він порушив турецький повітряний простір, не відповідав на попередження, після чого був уражений ракетою. За деякими повідомленнями, було також збито один вертоліт, посланий на пошук екіпажа літака. Другий через пошкодження здійснив вимушену посадку на  нейтральній території. Принаймні один із морських піхотинців з екіпажу загинув.

Відповідно, в Москві категорично спростовують твердження, що російський літак порушив турецький повітряний простір. Володимир Путін під час зустрічі з королем Йорданії Абдаллою II Бен Аль Хусейном назвав інцидент з російським Су-24 «ударом у спину з боку посібників терористів».

Сирійський конфлікт вступив у нову фазу, якої начебто ніхто не хотів, але вона настала з неминучістю неминучого.

Якщо відволіктися від військово-технічної складової події та звернутися до політичної, то постане цілком природне питання: чому зараз? Адже протести, зокрема й офіційні, лунали в Анкарі досить часто. З викликами посла Росії, нотами, заявами президента Ердогана тощо. Мабуть, турецькі протести в російській столиці розглядали як свого роду ритуал і на них не звертали жодної уваги. Хто взагалі посміє загрожувати Росії, що піднялася з колін, чиї бомбардувальники з Мурманська летять довкола Європи, щоб бомбити якісь цілі в Сирії. Ближче у величезній Росії аеродрому не знайшлося.

Зокрема і з цієї причини конфлікт мав перейти в жорсткішу фазу, це відчувалося. Недавно турки збили на своїй території безпілотник, що був ідентифікований як російський. Москва його приналежність заперечувала.

Політично загострення конфлікту сталося через дві події.

По-перше. Сирійські туркмени, які перебувають під патронатом Туреччини, ведуть бойові дії як проти ісламістів ІД, так і проти військ Асада. За що неодноразово піддавалися бомбардуванням російською авіацією. Анкара неодноразово вимагала від Москви припинити бомбардування, але та на них не звертає уваги. Схоже, що збитий російський бомбардувальник повертався на базу після виконання операції проти туркмен, що й переповнило чашу терпіння турецьких лідерів.

По-друге. Тільки-но закінчився візит Володимира Путіна до Ірану. Антитурецький тренд у політиці двох держав був видимий досить чітко. З точки зору Анкари необхідна була сильна дія, щоб показати реальні можливості країни себе захистити. До того ж за членом НАТО Туреччиною стоїть весь Альянс, і не слід Росії разом з її новоявленим союзником Іраном ігнорувати це.

Деякий час після повідомлень про збитий літак з Москви йшли досить стримані коментарі. Чекали рішення начальника держави російської. І діждалися. Після чого почали лунати істеричні вимоги покарати, скасувати, припинити польоти цивільних літаків, перервати торгівельні й економічні відносини. Словом, обов’язковий набір російських патріотів, що прагнуть показати себе більшими у цьому питанні, ніж сам Путін.

Відносини Росії й Туреччини увійшли у фазу досить ворожих. Зависають економічні проекти, про Турецький потік на тривалу перспективу можна забути. Щось у Кремлі придумають ще, щоб економічно й фінансово Туреччину покарати. Де брати фрукти, овочі й одяг для громадян країни, в Кремлі не думають. Зайняті геополітикою.

Початок втрат серед російських військових у Сирії, байдуже з якої причини, ставить перед Путіним досить складну проблему. Або далі втягуватися у сирійську авантюру й підвищити ставки аж до наземної операції за участю російських військ, або почати поступовий відхід.

У першому випадку він ризикує разом з українським із сирійським отримати ще й турецький фронт. Чи не забагато для однієї Росії? 

«ПІСЛЯ ЗБИТТЯ СУ-24 МОСКВА ПЕРЕБУВАТИМЕ В ГІРШОМУ МОРАЛЬНОМУ СТАНІ»

Олександр БОГОМОЛОВ, президент Центру близькосхідних досліджень, Київ: 

— Прямого зв’язку з Україною цей інцидент не має. Але він вкрай негативно вплине на становище Росії і те, як вона позиціонує себе в світі. Якщо врахувати, що вона є опонентом України, то після збиття Су-24 Москва перебуватиме в гіршому моральному стані. Однак, як ми знаємо, розлючений ворог — небезпечний.

«УКРАЇНА МОЖЕ ВИГРАТИ ВІД ТУРЕЦЬКО-РОСІЙСЬКОЇ КРИЗИ»

Орхан Кемаль ЧЕНГIЗ, турецький колумніст і адвокат, Анкара:.

— На мою думку, конфлікт з Росією  може привести до поліпшення відносин між Туреччиною та ЄС і Радою Європи. І можливо, у цьому сенсі навіть Україна може виграти від турецько-російської кризи. І якщо ця криза буде продовжуватись, то немає сумніву, що обидві сторони Росія і Туреччина будуть підтримувати деякі елементи, які будуть дратувати іншу сторону. Іншими словами Росія буде підтримувати курдів у Сирії, а з іншого боку Туреччина більше підтримуватиме кримських татар в Україні та Росії. Це буде логічний наслідок, який можна очікувати від продовження цієї кризи. 

— Зараз важко сказати чи довго буде продовжуватись ця криза. Попри те, що Путін дуже роздратовані збиттям літака, економічні інтереси обох країн є настільки великими, що кожна із сторін бажатиме швидко покінчити з цією суперечкою. Я б дуже обережно відносився до першої реакції Путіна, особливо його заяви про тісні відносини між ІДІЛ і Туреччиною. Він намагається послабити підтримку Туреччини з боку НАТО і Заходу, намагаючись заплямувати репутацію Анкари нібито існуючими зв’язками з ІДІЛ. Якщо не станеться нових неочікуваних подій, економічні інтереси будуть превалюючими у відносинах між Анкарою і Москвою. Я сподіваюсь на це.

«ВІДНОСИНИ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ЗМІНЯТЬСЯ ІСТОТНИМ ЧИНОМ»

Дімітріос ТРIАНТАФIЛ, директор Центру Міжнародних та європейських студій при університеті Кадір Хас, Стамбул:

— Я не думаю, що цей інцидент сильно вплине на відносини між Анкарою та Києвом. Зрештою, Туреччина і Росія мають дуже багато спільних економічних інтересів, зокрема в енергетичному секторі, де Туреччина прагне стати транзитним енергетичним центром регіону. Це може відбутися тільки шляхом заміни України як ключової транзитної держави в регіоні. На мою думку, визнання Туреччини в якості ключової регіональної держави у вирішенні сирійської кризи, а також кризи біженців обмежує можливість розриву з Москвою попри збиття російського бойового літака. Відтак, відносини між Анкарою та Києвом не обов’язково зміняться істотним чином.

Юрій РАЙХЕЛЬ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments