Свобода не може бути частковою.
Нельсон Мандела, південноафриканський державний і політичний діяч

Українсько-іспанський діалог: особливості

Експерт: «Підтримка Мадриду може стати суттєвим важелем для Києва в його європейських і євроатлантичних прагненнях...»
4 червня, 2018 - 18:34
ФОТО РЕЙТЕР

Наприкінці минулого тижня Президент України вперше за 22 роки здійснив офіційний робочий візит до Королівства Іспанія. З 1996 року, коли країну відвідав президент Леонід Кучма з метою відкриття посольства України, робочі візити українських та іспанських керівників здійснювалися на рівні голів урядів, парламентів, міністерств і відомств, а глави держав проводили зустрічі, здебільшого, на загальноєвропейських та світових форумах. Попри наявність багатьох чинників, які б мали сприяти налагодженню активної співпраці між Іспанією та Україною, в тому числі — велику кількість українських громадян, які перебувають на іспанській території, обом країнам досі не вдалося суттєво зацікавити одна одну.

З моменту здобуття Україною незалежності Іспанія схвалює євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення нашої країни і підтримує її на міжнародних форумах. Не останнім приводом для нинішнього зближення стало проведення в Києві 26 травня фінального матчу Ліги чемпіонів УЄФА, на якому переміг іспанський «Реал Мадрид».

Однак головним чинником для активізації відносин стали об’єктивні умови, які склалися за останні роки через виникнення в обох держав спільної проблеми: більш чи менш активного втручання в їхні внутрішні справи Російської Федерації. Від початку російської агресії в Криму і на Донбасі Іспанія стала на бік України і надавала фінансову й матеріальну підтримку — у тому числі 2014 року відправила Збройним силам України дві тонни допомоги (300 шоломів та 500 бронежилетів). У свою чергу, Україна підтримала Іспанію під час «каталонської кризи» — проведення нелегального референдуму за незалежність іспанського регіону Каталонія у жовтні минулого року. З того часу Іспанія почала дотримуватися доволі жорсткої риторики стосовно Росії. Вона звинуватила останню в підтриманні сепаратистів та у втручанні в каталонські події. У звіті іспанської розвідки, опублікованому наприкінці травня, наводяться докази скеровування російськими безпековими державними структурами діяльності активістів, які висвітлювали в мас-медіа перебіг подій у Каталонії. Насамперед, ідеться про поширення в інтернеті із серверів, розташованих на російській території, публікацій, які містили дезінформацію щодо дій іспанського уряду, і сприяли підсиленню антиіспанських настроїв у самій Каталонії й у світі загалом. У звіті наголошується, що згадана діяльність призвела до дестабілізації країни і завдала суттєвих збитків окремим іспанським підприємствам та урядовим установам як у самій Іспанії, так і за її межами, які стали об’єктами численних кібератак (у цілому кількість кібератак збільшилася за 2017 рік на 27,22% порівняно з попереднім роком, сягнувши майже 26,5 тис. випадків).

Хотілося б вірити, що іспанська підтримка України та позиція щодо Росії залишаться незмінними після обрання нового уряду країни. Підстави сподіватися на це дають запевнення нового прем’єр-міністра — очільника Іспанської соціалістичної робітничої партії Педро Санчеса Переса-Кастехони — щодо його відданості євроінтеграційному курсу країни. Так склалося, що Петро Порошенко прибув до Іспанії в перший день принесення присяги новим главою уряду і став першим керівником найвищого рівня, з яким він зустрівся. Крім того, відбулися заплановані зустрічі Президента України з головою уряду регіону Галісія, з членами королівської родини, з представниками іспанських бізнесових кіл та української громади. Метою цього триденного візиту була, серед іншого, підготовка до укладання нової двосторонньої угоди про соцзабезпечення, що має на меті вирішення проблемних питань щодо захисту українців в Іспанії та налагодження співпраці у сфері інвестиційної діяльності.

Однак для оцінки результативності проведених зустрічей слід зважати на те, що візит нашого Президента відбувається за складних умов: Іспанія зараз сконцентрована на розв’язанні власних внутрішніх проблем. Обрання нового прем’єра стало наслідком найгучнішого за історію країни корупційного скандалу. 1 червня вперше з часів встановлення демократичного режиму в країні глава уряду Маріано Рахоя — очільника Народної партії, було усунуто з посади прем’єр-міністра, яку він обіймав з 2011 року, після висловлення недовіри більшістю членів парламенту. Підставою для цього став вердикт Верховного суду Іспанії, винесений на основі результатів проведення тривалого розслідування, про визнання багатьох членів Народної партії та її самої винними в корупційній діяльності. Так, через злочини, пов’язані з отриманням хабарів та відмиванням грошей, було засуджено майже до 52 років ув’язнення пов’язаного з партією бізнесмена, який займався підкупом можновладців; до 37 років — його помічника і до 33 років — колишнього казначея партії.

Критики колишнього прем’єра Маріано Рахоя обвинувачують його у прихильності до шокової терапії в економіці, яка найбільше вдарила по найбідніших верствах населення; у застосуванні надмірно жорстких силових заходів для запобігання відокремленню Каталонії, що, навпаки, призвело до посилення сепаратистських настроїв у цьому регіоні; а також у толерантності до корупційних дій однопартійців. Натомість Рахой звинувачує своїх опонентів у дестабілізації країни та переслідуванні вузьких політичних інтересів.

Обрання прем’єром саме Педро Санчеса стало в певному сенсі несподіванкою для всіх: очолювана ним партія програла вибори у 2015 і 2016 роках; 1 жовтня 2016 року він втратив посаду очільника партії, а згодом і депутатський мандат через відмову підтримати розслідування діяльності Маріано Рахоя. Однак під час роз’єднання в партії Педро Санчес знову переконав соціалістів обрати його лідером. Крім того, він спромігся здобути голоси депутатів — представників інших соціалістичних об’єднань (партії «Можемо») і таких регіонів, як Каталонія і Країна Басків, визнавши, що вони є окремими націями у складі країни, й пообіцявши сприяти їхній автономізації від Іспанії. Саме ця підтримка з боку лівих та сепаратистів тепер викликає побоювання, що вони зможуть вимагати від нового прем’єра здійснювати вигідні для них політичні та економічні реформи. Однак запевнення останнього в тому, що він дотримуватиметься бюджетної політики попереднього уряду та курсу європейської інтеграції, дало змогу стабілізувати ринки, ба навіть викликати певний оптимізм серед підприємців. Проте вже є очевидними перешкоди в діяльності, з якими може зіткнутися Педро Санчес, — передусім те, що партія, яку він очолює, має в парламенті всього 84 із 350 місць, тим часом як 134 місця залишається у Народної партії.

Торговельно-економічні відносини між Іспанією та Україною завжди були доволі обмеженими, але обсяг торгівлі ще більше зменшився з початку збройного конфлікту на Донбасі. Значна частина експорту іспанської продукції до України здійснюється, здебільшого, третіми країнами: Польщею, Угорщиною, Нідерландами і Росією, або іспанськими підприємствами, виробничі потужності яких розташовані в сусідніх з Україною країнах — у Польщі та Росії. Україна впродовж останнього десятиліття мала позитивне сальдо в торгівлі з Іспанією. Український експорт у цю країну становить, здебільшого, продукція сільського господарства (37,2% якої становлять зернові) та будівельної, передусім цементної, промисловості. У свою чергу, в іспанському експорті домінують автомобілі та інша продукція машинобудування, текстиль, кераміка і фармацевтичні препарати. Для України Іспанія посідає 11-те місце серед країн-реципієнтів українського експорту та 17-те — серед країн походження імпорту.

З моменту запровадження безвізового режиму в липні 2017 року кількість українських туристів, які відвідали Іспанію, зросла на 20% порівняно з 2016-м (склавши майже 113 тис. осіб). Основний потік туристів був спрямований до Каталонії, а також на південь Іспанії (муніципалітет Марбелья).

Іспанські інвестиції надходять до України переважно через Нідерланди та Кіпр, з якими нашою країною укладені угоди про уникнення подвійного оподаткування. Прямі іспанські інвестиції є дуже обмеженими, вони сягнули найвищого рівня 2015 року — п’ять мільйонів євро, що було пов’язано з відкриттям підприємств у галузі автомобільної промисловості, значно скоротившись 2016 року (до 85 тис. євро) і дещо збільшившись 2017-го (до 165 тис. євро).

Однак найближчим часом Україні не варто очікувати на значне зростання обсягу іспанських інвестицій чи фінансової допомоги. Попри зростання іспанської економіки, яке дорівнювало 3% упродовж трьох попередніх років, країна досі не спромоглася подолати наслідки фінансово-економічної кризи 2008 року. 2017-го Іспанії вдалося перевищити рівень ВВП докризового періоду, але це економічне зростання є відносним, оскільки значна кількість економічних показників залишаються нижчими за докризові. У тому числі залишається досить високим рівень безробіття (17,4% населення країни, в тому числі — 35% серед молоді), а також велика зовнішня заборгованість (сягає 100% ВВП).

Попри все це, не варто применшувати значення візиту Президента України Петра Порошенка до Королівства Іспанія. Іспанська підтримка може стати суттєвим важелем для України в її європейських та євроатлантичних прагненнях і в протистоянні російській агресії.

Олександра КОВАЛЬОВА, кандидат політичних наук
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments