Свобода не може бути частковою.
Нельсон Мандела, південноафриканський державний і політичний діяч

Зіткнення двох версій перуанської правиці

Про особливості виборів у латиноамериканській країні та український інтерес
7 червня, 2016 - 19:05
ФОТО REUTERS

Минулої неділі в південноамериканській країні — Перу відбувся другий тур чергових президентських виборів. У протиборстві зійшлися дві «версії» перуанської правиці: ліберальне правоцентристське об’єднання «Перуанці за зміни» (абревіатура іспанської назви відповідає ініціалам його лідера Педро-Пабло Кучинського) та популістська консервативна за спрямуванням політична група «Народна сила», очолювана Кейко Фухіморі.

За оголошеними Національним бюро Перу з виборчих процесів попередніми результатами підрахунку 93,3% бюлетенів, лідирує кандидат у президенти Педро-Пабло Кучинський, який отримав 50,23% голосів, і випереджає менш ніж на половину відсотка Кейко Фухіморі, котра набрала 49,77%. Остаточні результати виборів буде оголошено наприкінці тижня, оскільки мають бути обраховані голоси громадян Перу, які перебувають за кордоном (що складатиме 3,86% голосів).

Попри те, що різниця між голосами, набраними кандидатами, дещо скоротилась у порівнянні з попередньо оголошеними результатами, більшість експертів пророкує перемогу Педро-Пабло Кучинському. Якщо їхні прогнози справдяться, це може стати першою в історії країни демократичною перемогою ліберальних правих сил. Крім того, за твердженням експертів, уперше за останній час до влади прийде політична сила, яка не проголошує себе «лівою», щоб керувати, як «права», — у чому звинувачували як мінімум дві «ліві» президентські адміністрації: чинного президента Ольянти Умали і його попередника Алана Гарсії, котрі, зокрема, виявили себе як доволі лояльні щодо США. Політичне об’єднання Педро-Пабло Кучинського характеризує чітка ліберальна лінія в економічній політиці, й ніхто не має сумнівів у тому, що його урядування відзначатиметься жорстким технократичним стилем. Визначально, що як і 2011 року, коли перемога Ольянти Умали, який очолював об’єднання перуанських лівих політичних сил (зокрема соціалістичних і комуністичної партій), стала можливою завдяки голосам представників праволіберальних і центристських секторів, зараз так само ліберали лідирують завдяки підтримці лівих. До того ж, чинний президент Ольянта Умала, за фахом військовий, свою політичну кар’єру почав свого часу з організації протестних рухів проти уряду Альберто Фухіморі. Він був обраний президентом Перу, так само перемігши на виборах у другому турі Кейко Фухіморі.

«ПРИХІД ДО ВЛАДИ ПРАВИХ СИЛ ПОВ’ЯЗАНИЙ З ЕКОНОМІЧНОЮ СИТУАЦІЄЮ»

Педро-Пабло Кучинський — 77-річний перуанський економіст і політичний діяч, син іммігрантів єврейсько-польського і франко-шведського походження. Здобув музичну і економічну освіту в Оксфордському університеті у Великобританії, згодом отримав ступінь магістра з економіки у Прінсентонському університеті США. Протягом життя працював у компаніях у різних галузях промисловості, був членом дирекції численних промислових об’єднань. Політичну кар’єру розпочав 1966 року економічним радником уряду президента Перу Фернандо Белаунде Террі; 1980 року в його другому уряді отримав посаду міністра енергетики і видобувної промисловості; 2001 року був призначений міністром економіки і фінансів в уряді президента Алехандро Толедо; впродовж року (2005—2006) працював на посаді прем’єр-міністра Перу. Вперше висунув свою кандидатуру на посаду президента на минулих виборах 2011 року, здобув у першому турі третє місце, поступившись чинному президентові Ольянті Умалі та нинішній кандидатці на посаду президента Кейко Фухіморі.

Кейко Фухіморі — 41-річна політична діячка, в минулому — член перуанського Конгресу; в першому турі виборів, який відбувся 10 квітня, на чолі об’єднання «Народна сила» набрала найбільшу кількість голосів (32,64%) й до минулого тижня утримувала першість у національних опитуваннях. Однак в останні дні її рейтинг знизився внаслідок політичних скандалів через оприлюднення інформації щодо причетності наближених до неї осіб з наркоторгівлею і відмиванням грошей. Кейко Фухіморі є донькою колишнього президента Перу (в період з 1990 до 2000 рр.) Альберто Фухіморі. Після розлучення батьків 1994 року — у віці 19 років — Кейко стала першою леді країни, й посідала цю посаду до кінця 2000 року. Її батько за свого правління відзначався авторитарним стилем урядування. 2000 року внаслідок скандалу, пов’язаного з оприлюдненням відеозаписів, які засвідчували корупційні дії, він покинув країну, після чого був усунутий з посади Конгресом. Завдяки подвійному громадянству впродовж тривалого часу залишався в Японії, яка не погоджувалася на його екстрадицію до Перу, й таким чином спромагався уникати кримінальної відповідальності. Однак 2005 року був затриманий у Чилі й 2009-го засуджений на 25-річнй термін ув’язнення через звинувачення в корупції та порушеннях прав людини — зокрема в масових вбивствах мирного населення, скоєних перуанськими збройними силами під час боротьби з марксистським терористичним угрупованням «Сендеро Луміносо».

Прихід до влади правих сил, безумовно, пов’язаний з економічною ситуацією. Перу аграрно-промислова країна, здебільшого сировинний характер експорту робить її економіку уразливою щодо коливань цін на сировину на світовому ринку. Впродовж 2009—2013 років економіка Перу характеризувалася сталими темпами зростання (в середньому 5,6% щороку), стабільністю національної валюти і низьким рівнем інфляції, що було частково пов’язано з високими цінами на міжнародному ринку на метали та мінерали, які становлять майже 60% в експорті Перу. Економічне зростання дещо загальмувалось у 2014—2015 роках через певне зниження цін на ці ресурси. Хоча відзначене економічне зростання дозволило зменшити рівень бідності в країні, суттєва майнова і соціальна нерівність у суспільстві зберігається. Значна частина корінного індіанського населення гірських територій країни досі залишається відрізаною від благ сучасної цивілізації.

«ПЕРУАНЦІ ВИЯВИЛИ ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ У КУПІВЛІ ТРАНСПОРТНИХ ВАНТАЖНИХ ЛІТАКІВ Ан-148Т та Ан-178»

Хоча Україна має тривалу історію відносин з Перу, проте співробітництво між країнами було вельми обмеженим. В останні роки обсяги взаємної торгівлі між ними ще більше скоротились. Україна імпортує з Перу здебільшого продукцію рибальства і сільського господарства, а також продукти неорганічної хімії. Натомість на перуанському ринку, як і на ринках інших латиноамериканських країн, традиційний попит має продукція вітчизняної важкої промисловості -машинобудування: передусім сільськогосподарського й авіабудування. В останні роки із розвитком промисловості та будівництва в Перу виріс попит на металургійну продукцію та будівельні матеріали. Є сподівання щодо розширення співробітництва у цих галузях, зокрема після відкриття 2014 року в столиці Перу — місті Ліма — представництва ВАТ «Мотор-Січ» та узгодження того ж року авіабудівним концерном «Антонов» створення в Перу сервісного центру для обслуговування літаків. Українські літаки ще з 1966 року складали основну частину перуанського авіапарку. Їхнє обслуговування, а також підготовка перуанських фахівців упродовж тривалого часу була основною статтею українсько-перуанських відносин, досі послуги авіабудівної промисловості складають практично весь обсяг українського експорту послуг до Перу. Проте більшість українських літаків у Перу було придбано на початку 1990-х років, отже, застаріли і потребують ремонту. Попри те, що минулого року за рішенням уряду цієї країни було розпочато заміну українських літаків, зокрема тих, що використовуються для військових потреб, на італійські, перуанці виявили зацікавленість у купівлі транспортних вантажних літаків Ан-148Т і Ан-178, що дає змогу підприємству «Антонов» сподіватися на збільшення експорту. Попри це, в цілому не варто розраховувати на значне розширення відносин і обернення Перу на вагомого торговельного партнера нашої країни: як через незначні масштаби й не надто високий рівень розвитку перуанської економіки, так і через наявність значної конкуренції на перуанському ринку з боку інших держав, насамперед Китаю, який в останні роки став головним торговельним партнером, також США та європейських країн і Росії. Однак, у будь-якому разі, можливість розширення та зміцнення співробітництва з цією південноамериканською державою за її нового керівництва заслуговує на увагу з боку вітчизняних урядовців і підприємців.

Олександра КОВАЛЬОВА, кандидат політичних наук, незалежний експерт з міжнародних відносин, спеціально для «Дня»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments