Бідність по-українськи

Кожна третя родина в Україні може вважатися бідною — такими є результати дослідження Інституту демографії Національної академії наук України. Дослідники вказують на суто український феномен — бідність серед працюючих осіб із вищою освітою. Одна із трьох українських родин не може забезпечити середні стандарти рівня життя, каже Людмила Черенько, керівник дослідження рівня життя в Україні. Саме неможливістю задовольнити базові середні потреби українські науковці вимірюють бідність, повідомляє ВВС.

За словами Черенько, в Україні небагато сімей потерпають від нестачі найнеобхіднішого — їжі, а от із іншими базовими потребами — у житлі, медичному обслуговуванні та освіті — існують проблеми. «Щодо харчів, то це, переважно, не є проблемним питанням — ми не в Африці. Частка родин, які не можуть хоча б раз на тиждень купувати м’ясо, рибу чи свіжі овочі-фрукти, не перевищує десяти відсотків», — розповіла керівник дослідження.

«Але коли ми говоримо про житлову проблему, то тут родини розподіляються на кілька груп. Домогосподарства із дітьми дуже потерпають від малої житлової площі. Що ж до сільського населення, то воно потерпає від відсутності зручностей у житлі», — пояснила вона. Сім’ї з дітьми турбує проблема якісної середньої та доступність будь-якої вищої та професійної освіти».

Крім того, за словами Людмили Черенько, бідність по-українськи має і свій феномен — якщо у світі малі доходи мають, переважно, люди без роботи чи з низькою кваліфікацією, то в Україні навіть вища освіта і стабільна робота не гарантують того рівня доходів, який дозволив би достойно утримувати родину, особливо якщо в ній є діти.

За даними Державного комітету статистики, нині найпоширеніша в Україні зарплата складає від 2 до 2,5 тисячі гривень. З іншого боку, за даними міжнародних фінансових організацій, грошові перекази українських заробітчан своїм родичам із країн ЄС та Росії 2009 року склали 4,7 мільярда доларів, тобто 5% від ВВП країни, при тому, що середня сума переказу складає від 100 до 300 доларів на місяць.