Брудні методи політичної боротьби

Найбільшу увагу на прес- конференції було приділено ситуації навколо підписання «канівської угоди». Лідери партій, які зібралися на прес-конференції, майже одностайно стверджували, що не бояться цього підписання, хоча їхня поведінка свідчила абсолютно про протилежне. Ніхто з них так і зміг пояснити, чому взаємодія Євгена Марчука з соціалістами — це погано, а підтримка Леоніда Кучми на попередніх виборах комуністами — це добре. Начальник прес-центру Леоніда Кучми Ярослав Фейло спробував розтлумачити репортерам, що входження нинішнього Президента до десятки «ворогів преси» — це вибрики США, які не зацікавлені в підтримці сильної держави. І взагалі цю десятку визначав не уряд США, а «якісь» громадські організації. Зніяковіння й почуття незручності викликало у ведучих прес- конференції запитання про те, чому дружина Президента на публічних заходах виступає лише російською мовою. Керівник штабу Степан Павлюк на це відповів: «Це й буде одним з елементів передвиборної програми нинішнього Президента — навчити свою дружину розмовляти українською мовою».

Найбільш незатишно на прес-конференції почувався лідер обласної організації ОУН в Україні пан Роман Козак. Ще донедавна його структура підтримувала іншого кандидата, а тепер підтримає Леоніда Кучму. Добродій Козак розгубився і нічого змістовного не зміг відповісти на запитання репортера «Дня»: «Як ви ставитесь до такого висловлювання: вчасно зрадити — це не зрадити, а передбачити?»