Вдосконалюватися - значить змінюватися, бути досконалим - означає змінюватися часто
Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії, письменник, найбільше відомий як прем'єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953

Чайковський, Рахманінов, Прокоф’єв...

5 березня, 2009 - 00:00
ДИРИГЕНТ ВОЛОДИМИР КОЖУХАР / ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

Сьогодні у Зальцбурзі розпочинаються гастролі Національної опери України в Європі

У Національній опері пройшли вечори симфонічної та вокально-симфонічної музики. Цю програму підготували напередодні гастролей по Європі: музиканти оркестру під керівництвом диригента Володимира Кожухаря, хор (хормейстер Лев Венедиктов) і солісти театру.

У першому циклі прозвучала Поема для хору, солістів і оркестру С. Рахманінова «Дзвони» на слова Е. По в перекладі К. Бальмонта, чотирьохгодинний твір, написаний і вперше виконаний під управлінням автора 1913 року. Створений під певним впливом символізму, він являє собою поступальне оповідання про життя людини, що фіксує найбільш значущі його віхи. Перша частина — сани з дзвінкими срібними дзвониками, які символізують безтурботну юність. Потім швидка легка музика, іскриста партія тенора (Олександра Дяченка), що супроводжується дзвінкими голосами хору, м’яко переходить до гучніших, торжествуючих переливів золотих весільних дзвонів. «Хвиля співучих звуків» у ліричному, глибоко наспівному сопрано Лілії Гревцової підхоплюється й наповнюється оркестром і хором, поступово опадаючи ніби напередодні неминучих буднів. Третя частина — тривожний набат, що сповіщає про біду. Бурхлива вогняна стихія, крики та плач, «страх і обурення,.. диких звуків незлагодженість» передаються від оркестру й хору до глядача. І на завершення — «похоронний чутно дзвін». Драматизм і скорбота заключної частини доніс звучний баритон Володимира Опенька, а гучна арфа з поступово завмираючим оркестром «сповіщає про спокій гробовий»...

У другому відділенні була виконана Симфонія № 5 П. Чайковського — вершина оптимістичного симфонізму. Лейтмотиви кожної частини й особливо головна музична тема, проведена через увесь твір, зазнають драматичних і темпо-ритмічних метаморфоз. Від ніжно-томливого соло валторни (у блискучому виконанні П. Грушовенка) до розливчастого унісону скрипкових, від суворо-похмурих мідних до пишно-урочистого спільного фіналу. Під твердою рукою диригента В. Кожухаря оркестр емоційно передав усе багатство інструментування Чайковського — глибину психологізму й образність мелодизму.

У другому циклі вечорів прозвучала кантата С. Прокоф’єва «Олександр Невський». Написана 1939 року, вже зрілим і визнаним композитором, кантата являє собою органічний синтез традиційних мелодичних засобів з атонічною стилістикою музики ХХ сторіччя. Епічні сцени у виконанні хору приголомшили слухачів потужністю, а ліричні відступи були м’якими і прозорими. Тягучо-сумна партія меццо-сопрано у виконанні молодої солістки театру Алли Позняк — скорботний плач жінки (вдови, матері, сестри, коханої) над убитими на полі битви й, разом із тим, її боязка надія на продовження життя. Співачка щиро і глибоко провела ліричну лінію, витриману автором у тонах, узятих із фольклору.

А Шоста симфонія П. Чайковського стала справжнім подарунком пошановувачам симфонічної музики. Цей твір композитора — один із найсумніших. За силою свого впливу симфонія схожа на моцартовський Реквієм. Та вона і є реквіємом — по самому маестро (за дев’ять днів після першого її виконання під керівництвом автора, Петро Ілліч Чайковський завершив свій земний шлях). Симфонічний оркестр Національної опери тонко передав емоційну насиченість трагедійного звучання музики й паніку геніального композитора. Ця симфонія, немов саме життя — з його злетами й падіннями, радощами і журбою...

У Зальцбурзі (5 і 6 березня) будуть виконані П’ята й Шоста симфонії Чайковського, а прокоф’євський «Олександр Невський» прозвучить у Швайфурті разом із «Дзвонами» 7 і 8 березня. Також відбудеться хоровий концерт із фрагментів оперної класики (гранд-фінал з «Аїди», вальс із «Фауста», хор із «Турандот» тощо). Далі гастрольну естафету приймуть артисти опери й балету: в Данії та Швейцарії покажуть «Бориса Годунова», у Німеччині й Австрії — «Сплячу красуню», у Швейцарії — «Баядерку» та «Лебедине озеро», в Німеччині — «Панночку і хулігана» та «Кармен-сюїту».

Лариса ТАРАСЕНКО, спеціально для «Дня»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments