Європа починається в Тирасполі
Ось і настав момент старту українських футбольних команд у єврокубках. Цієї події ми щороку з нетерпінням чекаємо, як дитина чекає морозива, з’ївши обов’язкову манну кашу. Каша національного чемпіонату у нас поки що лише заварюється, лише зав’язується інтрига у боротьбі за призові місця. А тут і Європа наспіла. Донецький «Шахтар», віце-чемпіон України, взяв старт у Лізі чемпіонів.
Аналізуючи хід євротурнірів останніх років, усе частіше згадую незабутнього Остапа Бендера, який стверджував, що берег Атлантичного океану лежить у Шепетівці. Так і для більшості команд колишнього СРСР участь у єврокубках обмежується іграми між собою у попередніх раундах з наступним програшем першому-ліпшому представнику справжньої Європи. Навіть починаєш вірити, що жереб в тому УЄФА не зовсім сліпий, коли регулярно зводить між собою на старті представників колишніх «братніх республік». Минулого року київське «Динамо» пробивалося до чемпіонської ліги через Вірменію та Болгарію. Цього року «Шахтар» має спочатку боротися із чемпіоном Молдови, а якщо виграє, з чемпіоном Росії. Динамівців же чекає переможець словенсько-хорватського двобою. Ліга чемпіонів ніби навмисно «просіює» східноєвропейські клуби через сито ігор між собою.
Донецький «Шахтар», який тепер тренує німець Бернд Шустер, придбав влітку півкоманди новачків, які мали підсилити і без цього неслабкий склад команди. Розмови про шалені кошти, які президент «Шахтаря» Ринат Ахметов витрачає на підсилення своєї улюбленої «іграшки», вже трохи втомили. Бо у футболі грають таки ногами в м’яч, а не купюрами і банківськими рахунками.
Від першої гри «шахтарів» із молдавським «Шерифом» оптимісти чекали впевненої перемоги, песимісти сподівались на перемогу скромну, але впевнену. Не вийшло. Гра у Тирасполі закінчилася з рахунком 0:0, причому українці не мали жодного шансу відзначитись, а господарі красеня-стадіону мали кілька нагод аби забити не один гол у ворота «Шахтаря».
Ніхто не збирається применшувати силу чемпіона Молдови. Команда «Шериф» із самопроголошеного Придністров’я дуже нагадує наш «Шахтар». Не грою, а структурою. Керівник фірми «Шериф», яка є господарем команди, є для Придністров’я приблизно тим самим, чим є Ринат Ахметов для Донбасу. Футболісти і тренери мають чудові умови для тренувань та ігор і величезну за молдавськими стандартами зарплатню. Але ж це ще не привід, щоб обігрівати найбільш амбіційну останнім часом команду України.
Невиразна гра «Шахтаря» у Тирасполі особливо вражає з огляду на те, що в поточному чемпіонаті України донеччани виграли всі чотири стартові гри із загальним рахунком 10:0. Відгадати загадку може допомогти приклад наших північних сусідів. Віце-чемпіон Росії московський ЦСКА, який з великим відривом веде перед у російському чемпіонаті, програв у першому матчі Ліги чемпіонів македонському «Вардару». Команда, яка купує гравців за мільйони доларів і обігрує всіх у Росії, раптом поступається вдома з рахунком 1:2. Програє клубу, який не має грошей замовити чартерний рейс до Москви і прилетів на гру звичайним рейсовим літаком.
Просто-таки напрошується паралель, тим більше, що обидві команди, тобто «Шахтар» і ЦСКА, зустрічалися в травні цього року між собою в Києві на Меморіалі Лобановського і показали приблизно рівний клас гри. Чому забезпечені на рівні кращих клубів Європи українські і російські віце-чемпіони не здатні обіграти в єврокубках заздалегідь слабших суперників? Немає досвіду? Якого саме? Хіба в чемпіонатах України і Росії грають не в той самий футбол, що в Молдові і Македонії? Не за тими ж правилами? А може, суперники у «Шахтаря» і ЦСКА слабші за суперників македонців та молдаван? То який же тоді потрібен досвід?
Ось який. У чемпіонатах України і Росії на результати футбольних матчів продовжують впливати, скажімо так, нефутбольні фактори. І у нас, і у наших сусідів, дивлячись футбольний матч, слід розрізняти хто з ким грає і хто цю гру судить. У Росії до майже обов’язкових пенальті у ворота суперників ЦСКА вже звикли, як до сходу і заходу сонця. В Україні більшість впевнених перемог «Шахтаря» можна вписувати в таблицю за кілька місяців наперед. Так у попередньому чемпіонаті щось підказувало, що претенденти на призові місця «Дніпро» і «Металург»(Донецьк) не зможуть показати в грі з «Шахтарем» своєї кращої гри. Щось підказує, що так буде і в нинішньому чемпіонаті. І це команди, які претендують на високі місця! Чого ж тоді дивуватися слабкій грі проти екс-чемпіонів менш потужних команд? Маючи впевненість, що суперник морально готовий «скласти зброю», футболісти «Шахтаря» демонструють у таких іграх дива виконавської майстерності і віртуозну техніку. Варто ж будь-якому українському «середнячку» серйозно «впертися», у флагмана донецького футболу одразу виникають проблеми.
У різний футбол грають у нашому чемпіонаті і єврокубках. На міжнародній арені навіть скромні команди відчайдушно борються за перемогу до останньої хвилини, до чого наші «майстри» не звикли. Безумовно, «Шахтарю», так само як і московському ЦСКА, цілком до снаги виправити становище і перемогти своїх суперників у матчах- відповідях 6 серпня. Але ж далі буде ще важче. Суперники у груповому турнірі Ліги чемпіонів будуть сильнішими за всіх молдаван разом узятих. Чи зможе «Шахтар» гідно виступити у найголовнішому клубному турнірі?
За півтора тижня у європейські змагання включаються київське «Динамо» та дніпропетровський «Дніпро». Цим командам також далеко не гарантоване легке життя. Хоча їм легше. Завтра вони грають у Києві між собою. Це буде футбол, гідний єврокубків, футбол, який добре підготує киян та дніпропетровців до виходу «в Європу». Більше б такого футболу в нашому чемпіонаті. Щоб проблема молдавського чемпіона навіть не стояла на порядку денному. Не тому, що ми не поважаємо тираспольський «Шериф», а тому що чекаємо від «Шахтаря» по-справжньому класної гри. Може, тоді вдасться відсунути нарешті кордон футбольної Європи далі на захід, і ми, як нормальні європейці, вболіватимемо за наших у єврокубках не тільки у серпні — вересні, а цілий рік аж до фіналу.
