Мистецький серіал

День Святого Миколая в Національному художньому музеї був доволі несподіваним як для державної музейної установи. Традиційну мертву тишу порушували живі гітарні звуки гурту «Don’t panic», а в залах можна було не лише розглядати експозицію, а й творити самому. Надихаючись роботами Георгія Нарбута, гравера XVIII століття Теодора Стрельбицького та іншими графічними творами, найменші «музеєприхильники» сконцентрувалися на ялинкових витинанках або пробували свої сили в комп’ютерній графіці.

Просвітницька програма «Живе мистецтво» — це одна з інноваційних форм роботи, яку взяв на озброєння Національний художній музей України. Своєрідний «багатосерійний» проект, який щоразу не лише демонструє мистецькі твори, а й наближує відвідувачів до їх розуміння. Перша «серія» «Живого мистецтва» з’явилася рівно рік тому. Присвячена вона була живопису. Нині на черзі — виставковий проект «Графіка: магія штрихів», присвячений, відповідно, графіці.

— Музей прагне бути цікавим та сучасним, переходити до нових форм роботи, які в дечому навіть межують із методами роботи комерційних установ. Адже мистецтво — це також певний продукт, який потрібно правильно подати, — пояснює куратор виставки Анна Переходько. — Для багатьох спершу дуже незвично бачити в музеї комп’ютери, торкатися до чогось під час екскурсії. Саме тому ми запрошуємо передусім дітей, адже дорослі сприймають такі новації складніше. Є навіть діти, які буквально виростають у нашому музеї.

— Увесь західний світ уже давно дійшов до того, що музеї — це не тільки експонування творів мистецтва, а й такі собі затишні місця, де можна добре провести час, — каже мистецтвознавець із колишніх працівників музею Микита Логінов, нині — вокаліст гурту «Don’t panic», що створював звуковий бекграунд події. — Такі проекти — це один із кроків назустріч людям, які приходять до музею. І музика тут так само спрацьовує. Так само як, припустимо, читання поезії.

Нагадаємо, що ціла низка столичних музеїв пропонує нам урізноманітнити новорічно-різдвяний час інноваційними мистецькими програми. Зокрема, Музей мистецтв Богдана та Варвари Ханенків минулого тижня представив першу частину проекту «Живий музей — театр» (див. «День» №229 від 17 грудня 2009 року). А Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» з 14 грудня до кінця місяця проводить серію майстер-класів із виготовлення різдвяно-новорічної атрибутики: витинанок, пряників, масок, вертепних ляльок, різдвяних зірок та ін.

Вибір «графічної» теми у Національному художньому музеї пояснюють її всеосяжністю.

— Духовний рівень епохи визначається не лише розвитком високого мистецтва, а й побутовими мистецькими проявами, зокрема, графічною культурою, — розповідає Анна Переходько. — Експозиція показує різні функції графіки: від друкованої ікони, тобто функції майже духовної — до утилітарного значення таких речей як гроші. Графіка завжди прагне бути актуальною, швидко реагує на всі прояви часу. Свідчення тому — плакат або розвиток комп’ютерної графіки.

Справді, незвично бачити поруч стародруки XVII—XVIII сторіччя (зокрема, «Апостола Павла» з видання «Апостол», що видрукуване Києво-Печерською лаврою та датоване 1639-м роком) та сучасну упаковку всім відомого «Київського торту». А тим більше — розуміти, що вони мають спільний знаменник — графіку. За цим же принципом можна спробувати поєднати філософсько-наснажену творчість наших сучасників Павла Макова та Олександра Сухоліта та агресивні агітаційні плакати і проект розпису агітаційного потягу минулого сторіччя. Тут же — проекти сценічних декорацій і костюмів, поштових марок, японські сувої з ієрогліфами, книжкова графіка врешті-решт. І навіть візитівка зразка 1928 року. Деякі з представлених на виставці графічних робіт досі жодного разу не виставлялися.

Виставка «Графіка: магія штрихів» триватиме в Національному художньому музеї до 14 лютого. Докладну інформацію можна дізнатися на сайті музею www.namu.kiev.ua.